У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2011 року м. Київ
Колегія суддів Судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
головуючого: Пшонки М.П.,
суддів: Гончара В.П., Леванчука А.О.,
Горелкіної Н.А., Наумчука М.І.,
розглянувши в судовому засіданні справу за позовом відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк» (далі ВАТ «ВТБ Банк») до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення суми заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ВАТ «ВТБ Банк» в особі Кримської регіональної дирекції на рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 28 липня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 8 листопада 2010 року,
в с т а н о в и л а:
У лютому 2008 року ВАТ «ВТБ Банк» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_3, ОСОБА_4, про стягнення суми заборгованості за кредитним договором. Свої вимоги мотивували тим, що 22 квітня 2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 було укладено кредитний договір. Згідно до цього кредитного договору банк надав відповідачу кредит на суму 25 000 грн. зі сплатою 30% річних строком до 21 квітня 2011 року. У забезпечення зобов'язань за кредитним договором було укладено договір поруки з відповідачем ОСОБА_4 Однак відповідач ОСОБА_3 не виконує своїх зобов'язань за договором.
Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 28 липня 2010 року, залишеним без зміни ухвалою апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 8 листопада 2010 року, позов задоволено частково. Стягнуто на користь відкритого акціонерного товариства «ВТБ Банк» солідарно з ОСОБА_3 і ОСОБА_4 заборгованість за договором кредиту, що складається з простроченої заборгованості за кредитом - 12499,92 грн., поточної заборгованості за кредитом - 9027,88 грн., простроченої заборгованості за відсотками - 7481,60 грн., поточної заборгованості за відсотками — 672,37 грн., пені - 22967,59 грн. В решті вимог відмовлено. Вирішено питання щодо судових витрат .
У касаційній скарзі відкрите акціонерне товариство «ВТБ Банк» в особі Кримської регіональної дирекції просить скасувати зазначені судові рішення, постановити нове рішення про повне задоволення вимог, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, послався на те, що ОСОБА_3 належним чином не виконує умов кредитного договору, внаслідок чого станом на 28 квітня 2010 року утворилася заборгованість в розмірі 52 649 грн. 36 коп., яка складається з простроченої заборгованості за кредитом, поточної заборгованості за кредитом, простроченої заборгованості за процентами, поточної заборгованості за процентами, пені. Вищевказана сума підлягає стягненню з відповідачів солідарно у повному обсязі. Позовні вимоги про стягнення з відповідачів інфляційних витрат та 3% річних не підлягають задоволенню, оскільки стягнення за рішенням суду процентів за кредитним договором як плати за банківський кредит виключає стягнення трьох процентів річних від простроченої суми як заходів відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
З такими висновками суду безспірно погодитись не можна.
З матеріалів справи вбачається, що 22 квітня 2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_3 було укладено кредитний договір. Згідно до цього кредитного договору банк надав відповідачу кредит на суму 25 000 грн. зі сплатою 30% річних строком до 21 квітня 2011 року. ОСОБА_3 належним чином не виконує умов кредитного договору, внаслідок чого утворилася заборгованість.
Судами стягнуто прострочену заборгованість за кредитом, поточну заборгованість за кредитом, прострочену заборгованість за процентами, поточну заборгованість за процентами та пеню, і в цій частині судові рішення не оскаржуються.
Судові рішення у частині відмови у стягненні інфляційних витрат та 3% річних не можна визнати такими, що грунтуються на законі.
Індекс інфляції – це покажчик характеристики динаміки загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлені в національній валюті – гривні. Норма ст. 625 ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленої інфляції поширюється на випадки прострочення виконання грошового зобов’язання, яке визначено договором у гривні.
Оскільки грошове зобов`язання визначене у гривні, а боржник прострочив його виконання, у судів не було підстав для відмови у стягненні інфляційних витрат.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи з положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу й три проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника за користування отриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Наведене свідчить, що судами неправильно застосовано норми матеріального права в частині відмови у стягненні інфляційних витрат та 3% річних, а тому рішення в цій частині підлягають скасуванню з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а :
Касаційну скаргу ВАТ «ВТБ Банк» в особі Кримської регіональної дирекції задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 28 липня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 8 листопада 2010 року в частині відмови у стягненні інфляційних витрат та 3% річних скасувати, справу в цій частині передати на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті рішення залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: Пшонка М.П.
Судді: Гончар В.П.
Горелкіна Н.А.
Леванчук А.О.
Наумчук М.І.