У Х В А Л А
16 травня 2011 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Пшонки М.П., Леванчука А.О., Макарчука М.А.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про розірвання договору оренди землі, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Луганської області від 21 грудня 2010 року,
в с т а н о в и л а:
У вересні 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 30 березня 2005 року між ним та фізичною особою ОСОБА_5 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 5,7332 га. строком на 10 років, яка належить ОСОБА_4 Того ж дня вказана земельна ділянка була передана орендарю на підставі акта приймання-передачі. Оскільки у позивача з’явилась можливість самостійно обробляти земельну ділянку, у зв’язку з чим він зможе отримати значно більший прибуток, у липні 2010 року він звернувся до відповідача із пропозицією розірвати договір оренди земельної ділянки, на що отримав згоду, однак із невигідними для нього умовами. У зв’язку з наведеним позивач просив розірвати вказаний договір.
Рішенням Білокуракинського районного суду Луганської області від 12 жовтня 2010 року позов задоволено в повному обсязі.
Рішенням апеляційного суду Луганської області від 21 грудня 2010 року скасовано рішення Білокуракинського районного суду Луганської області від 12 жовтня 2010 року та ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі ОСОБА_4 порушує питання про скасування ухваленого рішення суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції й ухвалюючи нове рішення, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову та вірно виходив з того, що, хоча в пункті 39 договору оренди земельної ділянки й міститься вказівка про його розірвання в односторонньому порядку, однак вказаний пункт договору не заповнений сторонами з відсутністю визначених сторонами умов його розірвання. Апеляційний суд вірно врахував ті обставини, що істотні умови договору оренди земельної ділянки сторонами в договорі не зазначені, договір зареєстрований у встановленому законом порядку, а вимоги про визнання його недійсним позивач не заявив.
Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що рішення апеляційного суду Луганської області від 21 грудня 2010 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.
Керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити, рішення апеляційного суду Луганської області від 21 грудня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів:
Пшонка М.П. Леванчук А.О. Макарчук М.А.