У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 травня 2011 року м. Київ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ в складі:
Пшонки М.П., Леванчука А.О., Макарчука М.А.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про визнання заповіту недійсним за касаційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 20 серпня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 16 лютого 2011 року,
в с т а н о в и л а :
У грудні 2009 року ОСОБА_4 звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 8 грудня 2008 року ОСОБА_6 склала заповіт, згідно з яким все своє майно заповіла ОСОБА_4 Проте 3 червня 2009 року відповідачка примусила померлу ОСОБА_6 скласти на її користь заповіт, на момент посвідчення цього заповіту ОСОБА_6 не розуміла значення своїх дій і не могла керувати ними. Посилаючись на ці обставини, позивач просив визнати заповіт на ім’я ОСОБА_5 недійсним та стягнути з відповідача на відшкодування витрат на правову допомогу 8 200 грн.
Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 20 серпня 2010 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 16 лютого 2011 року, позов задоволено частково. Визнано недійсним заповіт, складений ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 3 червня 2009 року; у решті позовних вимог відмовлено.
ОСОБА_5 звернулася до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ із касаційною скаргою, в якій просила скасувати судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального та матеріального права .
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню.
Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Встановлено, що суди дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним, оскільки з висновку посмертної комплексної судової психолого-психіатричної експертизи вбачається, що ОСОБА_6 за своїм психічним станом при складанні і підписанні заповіту 3 червня 2009 року не могла усвідомлювати (розуміти) значення своїх дій і керувати ними.
Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують.
Виходячи з наведеного, судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 332, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ
у х в а л и л а:
Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити, рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 20 серпня 2010 року та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 16 лютого 2011 року залишити без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Колегія суддів:
Пшонка М.П. Леванчук А.О. Макарчук М.А.