ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

       24 лютого 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у складі:

Головуючого, судді Летягіної О.В.

суддів

при секретарі Іващенко В.В.

Хмарук Н.С.

Лобунській О.М.

         розглянувши у порядку письмового провадження в місті Сімферополі адміністративну справу за позовом Красноперекопського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Красноперекопському районі Автономної Республіки Крим (далі – Управління) про визнання бездіяльності неправомірною, зобов’язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни, за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Красноперекопському  районі Автономної Республіки Крим на рішення Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 30 серпня 2010 року,

в с т а н о в и л а:

Позивачка звернувшись до суду із зазначеним позовом, просить зобов’язати відповідача нарахувати та стягнути на її користь як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01.06.2007 року по 01.06.2010 року у розмірі 3642 грн. 80 коп..

Рішенням Красноперекопського міськрайонного суду АР Крим від 30 серпня 2010 року позов задоволено частково.

Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Красноперекопському районі АР Крим нарахувати та виплатити ОСОБА_5 недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу, як дитині війни, відповідно до ст.. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, що обчислюється з урахуванням встановленого законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, згідно до ст.. 58 ЗУ «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст.. 54 ЗУ «про державний бюджет України на 2009 рік», ст..1 ЗУ «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» № 1646 –У1 від 20.10.2009 року, за період з 04.08.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2010 року по 01.08.2010 року у розмірі 3444 грн. 17 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Управління, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить  рішення суду  скасувати.

          Дослідивши матеріали справи, та обговоривши доводи скарги,  колегія суддів вважає, що апеляційна скарга  підлягає задоволенню частково з  таких підстав.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості заявлених вимог.

З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Судом встановлено, що позивач є громадянином України і на нього поширюються дія Закону № 2195-ІУ.

Статтею 6 Закону передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Проте таке підвищення виплачувалось позивачу у розмірі, що не відповідає вимогам цього Закону, чим порушено право позивача.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального права при зобов’язанні  перерахунку спірних сум за спірний період, то,  на думку колегії суддів, вони є  неспроможними.    

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про порушення права позивача проведеною виплатою з 09.07.2007 року (часу ухвалення рішення Конституційного Суду України) щомісячного підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, у відповідності з діючою на той час редакцією статті 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни». До цього часу дії відповідача відповідали вимогам діючого на той час законодавства.        

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. були внесені зміни до статті 6 Закону № 2195-ІУ. Відповідно до цих змін було встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення  в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.      Проте, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»  Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо внесення змін до Закону № 2195-ІУ визнані  неконституційними.  

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині визнання бездіяльності відповідача щодо не нарахування у належному розмірі грошової  допомоги  до  пенсії, та зобов'язання виплатити позивачу  підвищення до пенсії, правомірно керувався положеннями Закону № 2195-ІУ, а не положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», які з 22 травня 2008 року втратили чинність.

 Нарахування та виплата у 2009-2010 роках дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватись відповідно до норм Закону України №2195-ІV (у редакції від 18.11.2004 року чинній у 2009-2010 роках).  

      Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивачу у спірний період  повинна була нараховуватись підвищена пенсія, яка передбачена для дітей війни відповідно до вимог ст. 6 Закону України №2195-ІV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Крім того, Законом № 2195-ІУ передбачено, що розмір підвищення пенсій має обраховуватися у відсотковому відношенні до мінімального розміру пенсії за віком.    

При цьому, статтею 19 вказаного Закону передбачено, що  виключно законами України   визначається мінімальний розмір пенсії за віком. Оскільки будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлена названим  законом, для розрахунку підвищення пенсії позивачу.

Відсутність у відповідача  бюджетних коштів для  виплати допомоги у встановленому ст. 6 Закону розмірі, не може  бути підставою для відмови у позові.

Задоволення позову не може вважатися порушенням вимог законодавства щодо цільового використання коштів Пенсійного фонду України, оскільки джерела фінансування цих виплат рішенням суду не встановлені і мають визначатися відповідачем при виконанні рішення у встановленому законом порядку.

   Разом з тим, обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена ЗУ „Про соціальний захист дітей війни ”, покладено на органи Пенсійного фонду України, тому розрахунок сум не відноситься до компетенції суду, і у цій частині рішення суду підлягає зміні.

 Відповідно до статті  201 КАС України підставою для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи, однак із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

        Керуючись ст.ст. 197, 198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206 КАС України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

       Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Красноперекопському районі Автономної Республіки Крим задовольнити частково.

        Рішення Красноперекопського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 30 серпня 2010 року – змінити.

Виключити з мотивувальної та резолютивної частини рішення грошове визначення суми до стягнення.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом  двадцяти днів у  касаційному порядку  до Вищого адміністративного суду України.

           Судді: