УХВАЛА

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

       24 лютого 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у складі:

Головуючого, судді Летягіної О.В.

суддів

при секретарі Іващенко В.В.

Хмарук Н.С.

Лобунській О.М.

         розглянувши у порядку письмового провадження в місті Сімферополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_5  до Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим (далі – Управління) про визнання дій противоправними та зобов’язання до вчинення певних дій за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим на рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 5 серпня 2010 року,

в с т а н о в и л а:

Позивачка звернувшись до суду із зазначеним позовом, просить зобов’язати відповідача нарахувати та стягнути на її користь як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року у розмірі 2384 грн.

Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 5 серпня 2010 року позов задоволено частково.

Визнані дії Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим щодо невиплати ОСОБА_5 з 22.05.2008 року по 31.12.2009 року щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни, відповідно до ст..6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» незаконними. Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Залізничному  районі м. Сімферополя АР Крим нарахувати і виплатити ОСОБА_5 недоплачене щомісячне підвищення до пенсії як дитині війни з урахуванням фактично виплачених сум за період з 22.05.2008 року по 31.12.2009 року відповідно до ст..6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком згідно з ч.1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» Стягнути з  Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим на користь  ОСОБА_5 витрати на інформаційне – технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 60 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Управління, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить  рішення суду  скасувати.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених у суді першої інстанції вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості заявлених вимог.

З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Судом встановлено, що позивач є громадянином України і на нього поширюються дія Закону № 2195-ІУ.

Статтею 6 Закону передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

Проте таке підвищення виплачувалось позивачу у розмірі, що не відповідає вимогам цього Закону, чим порушено право позивача.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального права при зобов’язанні  перерахунку спірних сум за спірний період, то,  на думку колегії суддів, вони є  неспроможними.    

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. були внесені зміни до статті 6 Закону № 2195-ІУ. Відповідно до цих змін було встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення  в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.      Проте, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»  Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо внесення змін до Закону № 2195-ІУ визнані  неконституційними.  

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині визнання бездіяльності відповідача щодо не нарахування у належному розмірі грошової  допомоги  до  пенсії, та зобов'язання виплатити позивачу  підвищення до пенсії, правомірно керувався положеннями Закону № 2195-ІУ, а не положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», які з 22 травня 2008 року втратили чинність.

 Нарахування та виплата у 2008-2009 роках дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватись відповідно до норм Закону України №2195-ІV (у редакції від 18.11.2004 року чинній у 2009 році).  

      Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивачу у спірний період  повинна була нараховуватись підвищена пенсія, яка передбачена для дітей війни відповідно до вимог ст. 6 Закону України №2195-ІV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Крім того, Законом № 2195-ІУ передбачено, що розмір підвищення пенсій має обраховуватися у відсотковому відношенні до мінімального розміру пенсії за віком.    

При цьому, статтею 19 вказаного Закону передбачено, що  виключно законами України   визначається мінімальний розмір пенсії за віком. Оскільки будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, судова колегія дійшла висновку про відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлена названим  законом, для розрахунку підвищення пенсії позивачу.

Відсутність у відповідача  бюджетних коштів для  виплати допомоги у встановленому ст. 6 Закону розмірі, не може  бути підставою для відмови у позові.

Задоволення позову не може вважатися порушенням вимог законодавства щодо цільового використання коштів Пенсійного фонду України, оскільки джерела фінансування цих виплат рішенням суду не встановлені і мають визначатися відповідачем при виконанні рішення у встановленому законом порядку.

Керуючись ст.ст. 197, 198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Залізничному  районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим відхилити.

Рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 5 серпня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.  

             Судді: