УХВАЛА

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

       24 лютого 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у складі:

Головуючого, судді Летягіної О.В.

суддів

при секретарі Іващенко В.В.

Хмарук Н.С.

Лобунській О.М.

         розглянувши у порядку письмового провадження в місті Сімферополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 до Управління праці й соціального захисту населення Керченської міської ради про визнання дій противоправними, стягнення компенсації за шкоду, заподіяну здоров’ю, за апеляційними скаргами Управління праці та соціального захисту населення Керченської міської ради та ОСОБА_5 на постанову Керченського міського суду АР Крим від 24 лютого 2010 року,

в с т а н о в и л а:

Позивач звернувшись до суду із зазначеним позовом, про стягнення невиплаченої разової допомоги.

Вимоги обґрунтовані тим, що  він як інвалід 2 групи внаслідок захворювання, пов’язаного з участю в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, має право на отримання відповідно до ст.. 48 ЗУ від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  (далі –Закон№796) щорічної грошової допомоги на оздоровлення  розмірі 45 мінімальних заробітних плат. ОСОБА_5 вважав, що розмір компенсації був визначений невірно, оскільки відповідно до ст.. 48 Закону № 796 він становив 45 мінімальних зарплат, тобто 4050 грн. (90 грн. х 45), тому просив стягнути різницю у розмірі 3765 грн. ОСОБА_5 були уточнені позовні вимоги, просив визнати дії відповідача про виплаті компенсації за шкоду, заподіяну здоров’ю – противоправними, і стягнути з відповідача 38812 грн., з розрахунку мінімальної заробітної плати на момент вирішення спору в суді у розмірі 869 грн., оскільки затримка виплати компенсації відбулася не по його вині.

Постановою Керченського міського суду АР Крим від 24 лютого 2010 року позов задоволено частково. Визнані дії Управління праці й соціального захисту населення Керченської міської ради по виплаті компенсації за збиток заподіяний здоров’ю противоправними. Стягнуто з Управління праці й соціального захисту населення Керченської міської ради 3765 грн. 60 коп.. У задоволенні решти вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Управління праці й соціального захисту населення Керченської міської ради та ОСОБА_5 посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просять  рішення суду  скасувати.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та заявлених у суді першої інстанції вимог, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги є необґрунтованими і не підлягаючими задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості заявлених вимог.

З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають обставинам справи і вимогам закону.

У відповідності  з Конституцією України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.                

Судом встановлено, що ОСОБА_5, внаслідок захворювання, пов’язаного з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС, встановлено 2 групу інвалідності та згідно з положеннями ст.. 14 Закону №796 віднесено до 1 категорії осіб, що постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи, у зв’язку з чим 06.07.2000 року йому була виплачена відповідачем одноразова допомога у розмірі 284 грн.40 коп., відповідно до ст.. 48 ЗУ «Про статус і соціальних захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ( а.с.6). Проте, ст.. 48 Закону № 796 на той період було передбачено, що одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується інвалідам II групи у розмірі 45 мінімальних заробітних плат. Відповідно до ЗУ «Про встановлення  розміру мінімальної заробітної плати на 2000 рік, становила на момент виплати 90 грн..

Таким чином суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що виплата повинна бути складено з розрахунку 90 грн., тобто 90грн х 45= 4050 грн., а позивачу необхідно доплатити недоотриману суму у розмірі 3765 грн.60 коп.

Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_5 про перерахунок виплати виходячи з мінімальної заробітної плати у розмірі 865 грн., встановленої на час ухвалення постанови, то вони є необґрунтованими з наступних підстав.

Відповідно до ч. 7 ст. 48 Закону України розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Що стосується доводів апеляційної скарги Управління праці й соціального захисту населення Керченської міської ради про те, що рішення Конституційного Суду України не може бути реалізовано, з підстав, що державою не визначено джерела коштів, які повинні бути виділені для виконання цих зобов’язань, то вони є необґрунтованими, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору, що розглядається.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. за № 10-рп/2008, у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України окремих положень ст. 65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і 101 депутатів України щодо відповідності Конституції України положень ст. 67 розділу 1, п.п. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнано такими що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» в частині змін до ст. 48 «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення рішення про їх неконституційність.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  

З урахування наведеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального і просувального права і підстав для її скасування не має.

Керуючись ст.ст. 197, 198 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Керченської міської ради – відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на постанову Керченського міського суду АР Крим від 24 лютого 2010 року – відхилити.

Постанову Керченського міського суду АР Крим від 24 лютого 2010 року – залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.  

             Судді: