УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

       17 лютого 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

                                              Головуючого, судді Летягіної О.В.

                                                              Суддів Хмарук Н.С.

Іващенко В.В.

                                                   при секретарі Лобунській О.М.

      розглянувши у порядку письмового провадження в місті Сімферополі адміністративну справу за позовом  Аджиаблаєвої Сундус до Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі Автономної Республіки про визнання дій неправомірними, зобов’язання до вчинення дій, пов’язаних з виплатою підвищення пенсії, за апеляційною скаргою  Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі Автономної Республіки Крим  на постанову  Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим  від 3 листопада 2009 року,

ВСТАНОВИЛА:

     У серпні 2009 року позивачка звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі Автономної Республіки Крим (далі Управління),  в якому просить визнати дії неправомірними щодо не виконання вимог ст..6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» та невиплати  позивачу підвищення до пенсії за період з 2006 року по 2008 рік у сумі 4471 грн.20 коп..

Постановою   Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим  від  3 листопада 2009 року  позов задоволено частково. Визнані протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі АР Крим щодо не нарахування та не виплати у повному обсязі щомісячної державної соціальної допомоги дитині війни Аджиаблаєвої Сундус з 01.08.2008 року по 31.12.2008 року.

Зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі АР Крим здійснити перерахунок та виплату дитині війни Аджиаблаєвої Сундус щомісячної державної соціальної допомоги з 01.08.2008 року по 31.12.2008 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, встановленого на 2008 рік, з урахуванням виплачених їй сум. Стягнуто на користь Аджиаблаєвої Сундус судовий збір у розмірі 3 грн.40 коп. з Держаного бюджету України. В іншій частині позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Управління, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить  рішення суду  скасувати  та ухвалити нове рішення про відмову у позові.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених у суді першої інстанції вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з невиконання Управлінням зобов’язань щодо нарахування та виплати позивачеві підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та вважав, що права позивача повинні бути захищені в межах встановленого ст. 99 КАС України строк звернення до суду.

 З таким висновком суду колегія суддів погоджується з наступних підстав.

 Судом встановлено, що позивач є громадянином України і дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», на нього повністю розповсюджується всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом (№ 2195-ІУ).

  Статтею 6 Закону України  від 18 листопада 2004 р.  «Про соціальний захист дітей війни»  ( далі Закон  № 2195-ІУ) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

  Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. були внесені зміни до статті 6 Закону № 2195-ІУ. Відповідно до цих змін було встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення  в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.  

 Проте, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»  Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо внесення змін до Закону № 2195-ІУ визнані  неконституційними.  

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог в частині визнання бездіяльності відповідача щодо не нарахування у належному розмірі грошової  допомоги  до  пенсії, та зобов'язання виплатити позивачу  підвищення до пенсії, правомірно керувався положеннями Закону № 2195-ІУ, а не положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», які з 22 травня 2008 року втратили чинність.      

 З  01.08.2008 року по 31.12.2008 року повинна була нараховуватись підвищена пенсія, яка передбачена для дітей війни відповідно до вимог ст. 6 Закону України №2195-ІV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Ненарахування та невиплата її  відповідачем є протиправними.  

Статтею 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дійсно передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, однак вказаним Законом не  передбачена можливість ненадання  цих гарантій через відсутність коштів, у тому числі  для забезпечення виплат зазначеного підвищення до пенсії,  а  відсутність коштів  не є підставою для невиконання Пенсійним фондом України своїх зобов’язань, встановлених статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», та не може бути підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.  

Відсутність у відповідача  бюджетних коштів для  виплати допомоги у встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі, не може  бути підставою для відмови у позові.

Задоволення позову не може вважатися порушенням вимог законодавства щодо цільового використання коштів Пенсійного фонду України, оскільки джерела фінансування цих виплат судовим рішенням суду не встановлені і мають визначатися відповідачем при виконанні судового рішення у встановленому законом порядку.

Керуючись статтею 11, частиною третьою статті 24, статтями 99, 100, 160, 167, пунктом 2 частини першої статті 198, статті 200, частиною другою статті 205, статтями 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИЛА:

 Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Джанкойському районі АРК відхилити.

 Постанову   Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим  від 3 листопада 2009 року  залишити без змін.

  Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.                                                                                                                

       Судді: