УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

     17 лютого 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

                              Головуючого, судді Летягіної О.В.

                                                        Суддів Іващенко В.В.

Хмарук Н.С.

                                             при секретарі Лобунській О.М.

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Сімферополі адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в м.Саки  Автономної Республіки Крим про зобов’язання  виплатити заборгованість з щомісячної державної допомоги дітям війни, за апеляційною скаргою  Управління Пенсійного фонду України в м.Саки  Автономної Республіки Крим на постанову  Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим  від  17 лютого 2010 року,

ВСТАНОВИЛА:

      У січні 2010 року   позивачка звернулась  до суду із позовом до Управління Пенсійного фонду України в м.Саки  Автономної Республіки Крим (далі Управління),  в якому просить поновити пропущений строк для звернення до суду, зобов’язати відповідача нарахувати та стягнути на її користь недоплачене підвищення пенсії на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за 2007-2008 роки та 8 місяців 2009 року у сумі 4226,40 грн., зобов’язати відповідача нараховувати їй соціальну допомогу у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та забезпечити її виплату у 2009 році.

Постановою  Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим  від 17 лютого 2010 року  позов задоволено частково.

Зобов’язано  Управління Пенсійного фонду України у м.Саки АР Крим провести донарахування ОСОБА_5 надбавки, передбаченої ст.. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 21.01.2009 року по 31.12.2009 року.

 Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_5 судовий збір у розмірі 1,70 грн. В задоволені решти позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Управління, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить  постанову суду  скасувати  та ухвалити нову постанову про відмову у позові.

Перевіривши законність і обґрунтованість  постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених у суді першої інстанції вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з невиконання Управлінням зобов’язань щодо нарахування та виплати позивачеві підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та вважав, що права позивача повинні бути захищені в межах встановленого ст. 99 КАС України строк звернення до суду.

     З таким висновком суду колегія суддів погоджується з наступних підстав.

     Судом встановлено, що позивач є громадянином України і дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни», на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені зазначеним.

      Статтею 6 Закону України  від 18 листопада 2004 р.  «Про соціальний захист дітей війни»  ( далі Закон  № 2195-ІУ) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

         Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

      Названа норма передбачає встановлення Кабінетом Міністрів України розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати.  Отже, не може бути поширена на спірні правовідносини, оскільки розмір  соціальних виплат  відповідно до  Закону  № 2195-ІУ залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.

     Таким чином, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону  № 2195-ІУ, а не  Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік».

      Нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватись відповідно до норм Закону України №2195-ІV (у редакції від 18.11.2004 року, чинній у 2009 році).  

З 21.01.2009 року по 31.12.2009 року повинна була нараховуватись підвищена пенсія, яка передбачена для дітей війни відповідно до вимог ст. 6 Закону України №2195-ІV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Ненарахування та невиплата її  відповідачем є протиправними.  

     Статтею 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дійсно передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, однак вказаним Законом не  передбачена можливість ненадання  цих гарантій через відсутність коштів, у тому числі  для забезпечення виплат зазначеного підвищення до пенсії,  а  відсутність коштів  не є підставою для невиконання Пенсійним фондом України своїх зобов’язань, встановлених статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», та не може бути підставою для відмови в задоволенні позову та визнання правомірними дій або бездіяльності відповідача.  

Відсутність у відповідача  бюджетних коштів для  виплати допомоги у встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі, не може  бути підставою для відмови у позові.

Задоволення позову не може вважатися порушенням вимог законодавства щодо цільового використання коштів Пенсійного фонду України, оскільки джерела фінансування цих виплат судовим рішенням суду не встановлені і мають визначатися відповідачем при виконанні судового рішення у встановленому законом порядку.

Керуючись статтями 99, 100, 197, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИЛА:

     Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в  м.Саки АРК відхилити.

     Постанову Сакського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим від 17 лютого 2010 залишити без змін.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: