ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

    15 березня  2011 року                             м. Сімферополь

    Суддя Апеляційного суду Автономної Республіки Крим Трофімцов А.І., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Керченського міського суду АР Крим від 17 січня 2011 року, якою  

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, працюючу, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1,

притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 41 КУпАП з призначенням  адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 1700 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Постановою суду ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 41 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 1700 грн. за те що вона, будучи фізичною особою-підприємцем, в порушення ст.ст. 21, 24, 24-1 Кодексу Законів України про працю, Наказу Міністерства праці та соціальної політики України № 260 від 08.06.01 року «Про затвердження Форми трудового договору між робітником та фізичною особою» з доповненнями та змінами, з початку 2010 року до моменту проведення перевірки 24.12.2010 р., не уклала трудові договори у встановленому законом порядку із ОСОБА_2, ОСОБА_3, а також в порушення вимог ст.ст. 57, 142 КЗпП не вела графіки виходу найманих нею працівників на роботу, в результаті чого фактичний режим роботи продавців не відповідав встановленому у трудових відносинах режиму, чим порушила вимоги трудового законодавства про працю та охорону праці.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати, а провадження по справі закрити за відсутністю в її діях складу правопорушення. Мотивує це тим, що судом не були з’ясовані усі обставини по справі, а прийняте судом рішення не відповідає вимогам діючого законодавства. Зазначає, що трудові угоди, які були укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, регламентуються цивільним законодавством і жодного відношення до угод, передбачених трудовим законодавством, не мають. Одночасно ставить питання про поновлення строку на апеляційне оскарження цієї постанови. Обґрунтовує зазначене прохання тим, що про час та місце судового розгляду справи вона сповіщена не була, а тому не мала можливості оскаржити вказану постанову в установлений законом строк.

Статтею 294 КУпАП встановлено десятиденний строк на оскарження і опротестування постанови по справі про адміністративне правопорушення. Пропущення цього строку не може бути підставою для відмови у прийнятті скарги. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк може бути поновлено органом, правомочним розглядати скаргу, за заявою/клопотанням правопорушника.

Оскільки ОСОБА_1 заявила відповідне клопотання про поновлення строку на оскарження, пропустила строк на подачу апеляційної скарги за вини суду, що знайшло підтвердження у матеріалах справи, а інших підстав для відмови їй в цьому не має, з урахуванням роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 4  постанови за №6 „Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення” від 24.06.88 р., вважаю за необхідне поновити апелянту строк на оскарження зазначеної постанови та розглянути справу відносно неї по суті.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, приходжу до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Так, відповідно до ст. 268 ч. 1 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи у судовому засіданні справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи, а також якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Судом першої інстанції вказані вимоги процесуального закону виконані не були.

Як вбачається із матеріалів справи, в протоколі про адміністративне правопорушення відсутні дані про належне сповіщення ОСОБА_1 про час, дату та місце розгляду справи. В супровідному листі суду, яке разом з тим, датоване 10.11.2011 р ., ОСОБА_1 була повідомлена про те, що розгляд справи у суді відбудеться 17 січня 2010 року (а.с. 12), а судове засідання проведено 17 січня, але  2011 року . Суд першої інстанції ці обставини не перевірив й в постанові помилково зазначив, що ОСОБА_1 була належним чином повідомлена [а.с. 13]. Інших відомостей щодо сповіщення правопорушника про розгляд справи у суді по матеріалам справи не має.

Відповідно до вимог діючого законодавства, порушення права на захист є безумовною підставою для скасування постанови суду.

Згідно з ч. 8 ст. 294 КУпАП апеляційний суд у разі скасування постанови суду першої інстанції при наявності в діях особи ознак правопорушення має право прийняти по справі нову постанову.

Винність ОСОБА_1 у вчинені вказаного правопорушення підтверджується: даними протоколу про адміністративне правопорушення, відповідно до якого вона, в порушення ст.ст. 21, 24, 24-1 Кодексу Законів України про працю, Наказу Міністерства праці та соціальної політики України № 260 від 08.06.01 року «Про затвердження Форми трудового договору між робітником та фізичною особою» з доповненнями та змінами, у встановленому законом порядку не уклала трудові договори зі ОСОБА_2, ОСОБА_3, а також в порушення вимог ст.ст. 57, 142 КЗпП не вела графіки виходу найманих нею працівників на роботу, в результаті чого фактичний режим роботи продавців не відповідав встановленому у трудових відносинах режиму, чим порушила вимоги трудового законодавства про працю та охорону праці (а.м. 2); актом перевірки № 01-07-49/1808 від 24.12.2010 року про встановлення цих фактів (а.м. 3); даними свідоцтва про державну реєстрацію за №222987 від 25.01.2002 року (а.м. 5); трудовими договорами та угодами, які були укладені з вищевказаними найманими робітниками лише на деякий строк, а не на повний термін їхньої роботи (а.м. 6, 7, 8, 9).

Таким чином, в діях ОСОБА_1 вбачається склад правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 41 КУпАП.

На момент розгляду справи Апеляційним судом АР Крим закінчився строк накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, передбачений ст. 38 КУпАП.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у випадку, коли на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення закінчились строки, передбачені ст. 38 КУпАП, провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.

З огляду на наведене, вважаю за необхідне апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, постанову суду скасувати у зв’язку з істотним порушенням її права на захист, передбачено мст. 268 КУпАп, прийняти нову постанову, якою визнати її винною у вчинені правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП, та закрити провадження по справі у зв’язку із закінченням строку накладення на неї адміністративного стягнення.

Керуючись ст. 294 КУпАП, -

П О С Т А Н О В И В:

Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови Керченського міського суду АР Крим від 17 січня 2011 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Керченського міського суду АР Крим від 17 січня 2011 року, якою  ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 41 КУпАП з призначенням  адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 1700 грн., - скасувати .

Прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП, закрити провадження по справі за закінченням строку накладення на неї адміністративного стягнення, передбаченого ст. 38 КУпАП.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя                                              А.І. ТРОФІМЦОВ