АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

    05 травня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах  Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого судді : Сіротюка В.Г.

Суддів   : Бондарева Р.В.,

  Яковенко Л.Г.,

з участю секретаря : Іванова О.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про поновлення строку на звернення до суду, стягнення боргу за договором позики, пені від суми боргу та суми інфляції, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Київського районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 10 лютого 2011 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Київського районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 10 лютого 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_5 відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених у суді першої інстанції вимог, апеляційний суд вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити і залишити рішення суду першої інстанції без змін з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про поновлення строку на звернення до суду, стягнення боргу за договором позики, пені від суми боргу та суми інфляції, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про сплив строку позовної давності та відсутність поважних причин пропущення позовної давності.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи та нормам матеріального права, які регулюють спірні правовідносини виходячи з такого.

Відповідно до частини першої статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Приписами статті 1047 Цивільного кодексу України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, – незалежно від суми; на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 30 червня 2006 року був укладений договір позики, згідно умов якого, ОСОБА_5 передав у борг ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 3 030 грн., що складає 600 доларів США з кінцевим терміном повернення 10 липня 2006 року (арк. справи 5).

На підтвердження вимог названого закону між сторонами по справі був укладений нотаріально посвідчений договір за реєстровим номером 2890.

Згідно умов вищеназваного договору позики його строк закінчився 10 липня 2006 року, однак, ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом про захист свого порушеного права лише 12 серпня 2010 року, тобто зі значним пропуском строку позовної давності без поважних причин.

При такому положенні рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим.

Доводи апеляційної скарги позивача не містять законних підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції з наступних правових мотивів.

Правилами статей 256, 257 Цивільного кодексу України встановлено, що позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Зміст частин четвертої та п’ятої статті 267 Цивільного кодексу України передбачають, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові; якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Про застосування строку позовної давності заявлено відповідачкою, що підтверджується її заявою від 22 листопада 2010 року (арк. справи 24).

Посилання ОСОБА_5 на те, що він мав статус безробітного, був зайнятий підготовкою до свого весілля, безпосередньо самими весільними заходами та весільною подорожжю, а також на довірливі та дружні відносини між ним та відповідачкою по справі, як підстави для визнання їх поважними причинами пропущення позовної давності самі по собі не можуть бути визнані такими, що перешкоджали би своєчасно звернутися до суду  з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу .

Не має підстав вважати, що судом першої інстанції також були встановлені обставини, які б свідчили про переривання перебігу позовної давності відповідно до статті 264 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 308 Цивільного процесуального кодексу України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення   без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 303, 304, пунктом 1 частини першої статті 307, частиною першою статті 308, статтями 314, 315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,

У Х В А Л И Л А :

    Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

    Рішення Київського районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 10 лютого 2011 року залишити без змін.

    Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Судді:

Р. Бондарев В. Сіротюк Л. Яковенко