У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 березня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АРК у складі:
Головуючого судді Пономаренко А.В.
Суддів
при секретарі Дралла І.Г., Павловської І.Г.
Галіч Ю.Є.
розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного Фонду України у Сакському районі АР Крим про виплату соціальної допомоги, за апеляційною скаргою Управління Пенсійного Фонду України у Сакському районі АР Крим на постанову Сакського міськрайонного суду АР Крим від 16 квітня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А:
Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом про стягнення недоплаченої соціальної допомоги як дитини війни за 2007- 2009 рік.
Постановою Сакського міськрайонного суду АР Крим від 16 квітня 2010 року позов задоволено частково.
В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Сакському районі АР Крим ( далі-Управління) просить вказану постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених у суді першої інстанції вимог, апеляційний суд вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити з наступних підстав.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з невиконання Управлінням зобов’язань щодо нарахування та виплати позивачеві підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та вважав, що права позивача повинні бути захищені у встановлений законом (ст. 99 КАС України) строк звернення до суду,тобто ,з 12 лютого по 31 грудня 2009 року .
З такими висновками суду колегія суддів погоджується з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Зокрема, статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Наявність у позивача права на призначення підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України.
Судом встановлено, що позивач є громадянином України і дитиною війни в розумінні Закону України "Про соціальний захист дітей війни", (далі-Закон) тому на нього повністю розповсюджуються всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом , в тому числі й право на підвищення пенсії на 30 % мінімальної пенсії за віком .
Відповідно до вимог статті 7 вказаного Закону України фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Зазначеним Законом також встановлено , що розмір підвищення пенсій має обраховуватися у відсотковому відношенні до мінімального розміру пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки статтею 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» передбачено, що основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. Мінімальний розмір пенсії за віком відноситься числа основних державних соціальних гарантій , які не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом .
При цьому, статтею 19 вказаного Закону встановлено , що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Відповідно до вимог частини 1 статті 2 Закону України від 15 липня 1999 року «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до статті 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни » застосовується розмір мінімальної пенсії за віком , який визначений статтею 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Оскільки будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлена названим законом, для розрахунку підвищення пенсії позивачу як дитини війни.
Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Названа норма передбачає встановлення Кабінетом Міністрів України розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати.
Оскільки розмір соціальних виплат відповідно до Закону залежить від розміру мінімальної пенсії за віком, то колегія суддів вважає, що стаття 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» не може бути поширена на спірні правовідносини.
Таким чином, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону « Про соціальний захист дітей війни» , а не Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік».
За таких обставин при вирішенні справи суд першої інстанції правомірно керувався положеннями Закону України « Про соціальний захист дітей війни», дійшовши правильного висновку про неправомірність дій відповідача щодо відмови у нарахуванні та виплаті щомісячної доплати до пенсії позивачу як дитині війни у визначеному статтею 6 цього Закону розмірі, оскільки Управління, як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності із вимогами зазначеного Закону і здійснити позивачеві відповідні нарахування , виходячи із визначеного частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» розміру мінімальної пенсії за віком, що встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність
З огляду на наведене доводи апеляційної скарги Управління не спростовують такого висновку суду та не місять підстав для скасування оскарженої постанови .
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
З урахуванням наведеного, керуючись статтями 197, 198, 200, 205, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим ,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного Фонду України у Сакському районі АР Крим відхилити.
Постанову Сакського міськрайонного суду АР Крим від 16 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді: