РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 квітня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Пономаренко А.В.
Суддів Дралла І.Г.,
Павловської І.Г.
При секретарі Ломовському І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сімферополі цивільну справу за позовом Державного підприємства «Видавництво і друкарня «Таврида» до ОСОБА_5 про стягнення матеріальної шкоди,
за апеляційною скаргою Державного підприємства «Видавництво і друкарня «Таврида» на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 20 жовтня 2010 року,
В С Т А Н О В И Л А :
У серпні 2009 року Державне підприємство (далі – ДП) «Видавництво і друкарня «Таврида» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення матеріальної шкоди, мотивуючи свої вимоги тим, що унаслідок неналежного виконання відповідачкою своїх службових обов’язків друкаря 3 розряду було допущено виробничий брак в роботі , внаслідок чого позивачеві були завдані матеріальні збитки на суму 30 365,18 грн., від добровільного відшкодування яких відповідачка відмовилась.
Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 20 жовтня 2010 року позов залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ДП «Видавництво і друкарня «Таврида» просить вказане рішення скасувати та ухвалити по справі нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.
Доводами апеляційної скарги зазначено, що суд не вжив усіх необхідних заходів для повного та всебічного з’ясування обставин справи , дійшовши хибного висновку щодо пропуску ДП «Видавництво і друкарня «Таврида» строку на звернення до суду з вищезазначеним позовом.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які з’явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню за таких підстав.
Згідно з вимогами частини 1 статті 303 Цивільного процесуального кодексу (далі-ЦПК) України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до статті 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Однак оскаржене рішення зазначеним вимогам закону не відповідає.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості позовних вимог ДП «Видавництво і друкарня «Таврида» за спливом визначеного статтею 233 Кодексу законів про працю України ( далі-КЗпП України) строку звернення до суду .
Такого висновку суд дійшов з порушенням вимог матеріального закону та всупереч матеріалам справи.
Положеннями частини 3 статті 233 КЗпП України визначено право роботодавця звернутися до суду з питання стягнення з працівника матеріальної шкоди , заподіяної підприємству, організації , установі, протягом одного року з дня її виявлення .
У разі пропуску з поважних причин зазначеного строку згідно зі статтею 234 вказаного Кодексу суд може його поновити.
Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, які містяться у пункті 4 постанови від 6 листопада 1992 р. N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" (з наступними змінами), встановлений строк звернення до суду застосовується незалежно від заяви сторін , у кожному випадку суд зобов’язаний перевірити та обговорити причину пропуску цього строку , а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк, який поширюється на всі випадки звільнення незалежно від підстав припинення трудового договору . Якщо місячний строк пропущено без поважних причин , у позові може бути відмовлено з цих підстав, однак суд з’ясовує не лише причини пропуску строку , а всі обставини справи і обов’язки сторін.
Проте місцевий суд не урахував в достатній мірі наведених норм закону та роз’яснень Верховного Суду України, унаслідок чого неправильно вирішив справу і ухвалив рішення, яке не можна визнати законним та обґрунтованим .
При апеляційному перегляді справи встановлено, що між сторонами виникли правовідносини з приводу відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником роботодавцю при виконанні трудових обов’язків , загальні підстави та умови якої передбачені статтею 130 КЗпП України .
Статтями 133 і 134 цього Кодексу встановлені випадки обмеженої і повної матеріальної відповідальності, зокрема, працівники за зіпсуття або знищення через недбалість продукції при її виготовленні несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної з їх вини шкоди , але не більше свого середнього місячного заробітку.
Судом першої інстанції встановлено і це підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_5 до 24 червня 2008 року перебувала у трудових відносинах з ДП «Видавництво і друкарня «Таврида», де працювала на посаді друкаря 3-го розряду.
У квітні 2008 року під час виконання службових обов’язків при виготовленні друкованої продукції відповідачкою був допущений брак в роботі унаслідок порушення вимог технологічних інструкцій , що призвело до заподіяння позивачу збитків у розмірі 30365,18 грн. в результаті знищення 8300 екземплярів неправильно роздрукованої книги
«Великі тайни та загадки історії».
Зазначені обставини підтверджуються доказами у справі : комісійними актами від 14 квітня 2008 року , наказом директора ДП «Видавництво і друкарня «Таврида» № 116 від 19 червня 2008 року про утворення комісії з розслідування і визначення розміру збитків, письменним звітом службового розслідування і визначення розміру збитків розрахунком втрат від браку, договором від 08 січня 2008 року по виготовленню позивачем зазначеної друкованої продукції, розхідними накладними, лімітними картками нарядами на роботу по друкуванню книги (а.с.8-15,52-79,101-132 ).
Згідно акту № 386 від 24 червня 2008 року, ОСОБА_5 відмовилась від підписи листа, адресованого їй ДП «Видавництво і друкарня «Таврида», з пропозицією добровільного відшкодування вказаної суми збитку (а.с.18)
Крім того матеріали справи свідчать , що відповідачка була ознайомлена з вимогами типової технологічної інструкції друкування книжної продукції на рулонних офсетних машинах, оскільки з 16 лютого 2005 року працювала друкарем плоского друкування 2 розряду, а після здачі кваліфікаційного екзамену з 17 квітня 2007 року ОСОБА_5 був присвоєний 3 розряд ( а.с. 48-51,173-176 ).
З огляду на наведене колегія суддів вважає встановленим факт заподіяння відповідачкою в результаті недбалості при виконанні службових обов’язків і допущення браку в роботі матеріальної шкоди позивачу, однак не вбачає правових підстав для покладення на ОСОБА_5 повної матеріальної відповідальності , тому відповідачка має нести обмежену матеріальну відповідальність у розмірі свого середнього місячного заробітку , який згідно із довідкою позивача складає 1833,72 грн.
Однак суд першої інстанції при вирішенні справи не звернув уваги на ці обставини і всупереч вимогам статей 212 і 214 ЦПК України не дав правової оцінки доводам позивача і наявним у справі доказам , не з’ясував обставин справи , унаслідок чого припустився помилкових висновків про відсутність підстав для задоволення позову за спливом строку звернення до суду .
При цьому , відмовляючи у задоволенні позову за спливом строку позовної давності, місцевий суд залишив не враховував наявну у справі ухвалу Центрального районного суду м.Сімферополя від 06 серпня 2009 року , якою залишено без розгляду аналогічний позов ДП «Видавництво і друкарня «Таврида» до ОСОБА_5, поданий до суду 29 серпня 2008 року ( а.с. 21), що, на думку судової колегії, є поважною причиною пропуску цього строку і підставою для його поновлення за правилами статті 234 КЗпП України.
За таких обставин оскаржене рішення не можна визнати законним та обґрунтованим , а доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу.
Оскільки місцевий суд при розгляді справи припустився порушення норм матеріального і процесуального права , а також неповне з’ясував обставин , що мають значення для справи , відповідно до положень пункту 1 і 4 частини 1 статті 309 ЦПК України оскаржене рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ДП «Видавництво і друкарня «Таврида» і стягнення на його користь з ОСОБА_5 у відшкодування матеріальної шкоди 1833,72 грн. та судових витрат за правилами статті 88 ЦПК України у розмірі 226, 50 грн. (51грн.+30грн.+120 грн.+25,50 грн. ).
На підставі наведеного та керуючись статтею 303, пунктом 2 частини 1 статті 307, пунктом 1, 4 частини 1 статті 309, статтями 313, 314 та 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Видавництво і друкарня «Таврида» задовольнити частково .
Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 20 жовтня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову Державного підприємства «Видавництво і друкарня «Таврида».
Стягнути з ОСОБА_5 на користь Державного підприємства «Видавництво і друкарня «Таврида» у відшкодування матеріальної шкоди 1833,72 грн. та судові витрати у розмірі 226,50 грн.
У решті позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили у день його проголошення та може бути оскаржене до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді: Пономаренко А.В. Дралло І.Г. Павловська І.Г.