УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

            02 березня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах  Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді -  Пономаренко А.В.

суддів  -    Дралла І.Г.

 Павловської І.Г.

За  участю секретаря  Галіч Ю.Є.  

розглянувши адміністративну справу за позовом  ОСОБА_5  до Управління Пенсійного фонду України в  м.Феодосії АР  Крим   про зобов’язання здійснити перерахунок та стягнення недоплаченої  щомісячної соціальної допомоги  за апеляційною скаргою  Управління Пенсійного фонду України в м.Феодосії   АР Крим на постанову Феодосійського міського суду  АР Крим  від 16 лютого  2010   року,

                                                                        В С Т А Н О В И Л А :

 Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому  просив зобов’язати  Управління  Пенсійного фонду України в м.Феодосія АР Крим (далі-Управління)  здійснити перерахунок  щомісячної соціальної допомоги відповідно  до статті 6 Закону України «Про соціальний  захист дітей війни»  у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком  за 2009 рік в сумі 1276,40 грн.  

 Постановою Феодосійського  міського суду АР Крим  від  16 лютого 2010 року  позов  задоволено  частково.    

            В апеляційній скарзі Управління  просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

           Дослідивши матеріали справи, та обговоривши доводи скарги,  колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

 Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з невиконання Управлінням зобов’язань щодо нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та керувався тим, що права позивача повинні бути захищені у встановлений законом (стаття 99 Кодексу адміністративного судочинства України) строк звернення до суду.

 З такими висновками суду  погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Статтею 6 Закону України  від 18 листопада 2004 року   «Про соціальний захист дітей війни»          ( далі Закон ) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Судом першої інстанції встановлено і не заперечується Управлінням , що позивач  є  дитиною війни  в розумінні статті  1 цього Закону і має право на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі  30 % мінімальної пенсії за віком.

Зазначеним Законом встановлено , що розмір підвищення пенсій має обраховуватися у відсотковому відношенні до мінімального розміру пенсії за віком. відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки статтею  17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» передбачено, що  основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень. До числа основних державних соціальних гарантій включається мінімальний розмір пенсії за віком.  

При цьому, статтею 19 вказаного Закону встановлено , що  виключно законами України    визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Оскільки будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції  про відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлена названим  законом, для розрахунку підвищення пенсії позивачу як дитини  війни.  

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року  статтю 6 Закону змінено та  встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення  в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.  

Проте, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року зазначені зміни   визнані  неконституційними.  

 Таким чином, суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог,

правомірно керувався положеннями вищезгаданого Закону , а не Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», що  з 22 травня 2008 року втратив  чинність.

Статтею 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Названа норма передбачає встановлення Кабінетом Міністрів України розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати.  

Оскільки розмір  соціальних виплат  відповідно до  Закону   залежить від розміру мінімальної пенсії за віком, то колегія суддів вважає, що  стаття  71 Закону України  «Про Державний бюджет України на 2009 рік» не може бути поширена на спірні правовідносини.

 Таким чином, нарахування та виплата у 2009 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону « Про соціальний захист дітей війни» , а не  Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік».

   За таких обставин, на думку  колегії суддів апеляційного суду правильною є  позиція суду першої інстанції щодо зобов’язання відповідача провести нарахування позивачу щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі 30%   на підставі статті 6 вказаного Закону, а доводи апеляційної скарги не спростовують такого висновку суду та є неспроможними.

 Відповідно до статті  200 Кодексу адміністративного  судочинства  України суд апеляційної інстанції  залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове  рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті  рішення суду з одних лише формальних міркувань.

               З урахуванням наведеного, керуючись   статтями 197, 198, 200, 205, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим ,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у м.Феодосія АР Крим  - відхилити.

Постанову Феодосійського міського суду  АР Крим  від  16 лютого  2010  року залишити без змін.

 Ухвала  суду апеляційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: