УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 березня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді - Пономаренко А.В.
суддів - Дралла І.Г.
Павловської І.Г.
за участю секретаря Галіч Ю.Є.
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Сімферополя про зобов’язання вчинити певні дії за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м.Сімферополя на рішення Київського районного суду м.Сімферополя АР Крим від 25 серпня 2010 року ,
В С Т А Н О В И Л А :
Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, в якому просив зобов’язати відповідача здійснити перерахунок на виплатити щомісячну соціальну допомоги відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 01 січня 2006 року до 31 грудня 2009 року сумі 6309 грн.
Рішенням Київського районного суду м.Сімферополя від 25 серпня 2010 року позов задоволено частково.
В апеляційній скарзі відповідач просить вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Дослідивши матеріали справи, та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з невиконання відповідачем зобов’язань щодо нарахування та виплати позивачу підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та керувався тим, що права позивача повинні бути захищені у встановлений законом строк .
З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни» .
Зокрема, статтею 6 вказаного Закону передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Наявність у позивача права на призначення підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того, це право гарантується Конституцією України.
Судом першої інстанції встановлено і не заперечується відповідачем , що позивач є дитиною війни в розумінні статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" і має право відповідно до статті 6 цього Закону на державну соціальну підтримку у вигляді підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до вимог статті 7 вказаного Закону України фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а частина 2 статті 3 цього закону визначає, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені чи скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» зупинено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням статті 111 цього Закону.
Проте, Конституційний Суд України у рішенні від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) сформулював правову позицію, згідно з якою законом про Державний бюджет України, який має особливий предмет регулювання, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
Оскільки предмет закону про Державний бюджет України чітко визначений у Конституції України, Бюджетному кодексі України, Конституційний Суд України зауважив, що цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.
З урахуванням зазначеного, пункт 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 цього Закону, визнано Конституційним Судом України таким, що не відповідає Конституції України.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року були внесені зміни до статті 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до яких було встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Проте, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо внесення змін до Закону № 2195-ІУ визнані неконституційними.
Статтею 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, тобто, її дія не поширюється на спірні правовідносини, оскільки розмір соціальних виплат згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Названа норма передбачає встановлення Кабінетом Міністрів України розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати.
Оскільки розмір соціальних виплат відповідно до Закону залежить від розміру мінімальної пенсії за віком, то колегія суддів вважає, що стаття 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» не може бути поширена на спірні правовідносини.
Ураховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, у 2007 році з 09 липня по 31 грудня , а також з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та протягом 2009 року спірні відносини регулюються відповідно до положень статті 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни» в редакції цього Закону від 18 листопада 2004 року.
Згідно статті 17 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» мінімальний розмір пенсії за віком є однією з основних державних соціальних гарантій, які не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
При цьому, статтею 19 вказаного закону встановлено , що виключно законами України визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Відповідно до вимог частини 1 статті 2 Закону України від 15 липня 1999 року «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовується розмір мінімальної пенсії за віком , який встановлений статтею 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Оскільки будь-яким іншим законом, крім Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії не встановлений, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для застосування будь-якої іншої величини, ніж встановлена названим законом, для розрахунку підвищення пенсії позивачу як дитини війни.
З огляду на наведене правильною є позиція суду першої інстанції щодо зобов’язання відповідача провести нарахування позивачу щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни у розмірі 30% на підставі статті 6 вказаного Закону, а доводи апеляційної скарги не спростовують такого висновку суду та є неспроможними.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду – без змін, якщо суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права .
З урахуванням наведеного, керуючись статтями 197, 198, 200, 205, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим ,
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України у Київському районі м.Сімферополя АР Крим - відхилити.
Рішення Київського районного суду м.Сімферополя АР Крим від 25 серпня 2010 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: