У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 квітня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Ад Адаменко О.Г.
Суддів Суддів Кі Кірюхіної М.А.
Руснак А.П.
При секретарі Горкун М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 в інтересах неповнолітніх дітей - ОСОБА_6 і ОСОБА_7 до ОСОБА_8, третя особа - управління у справах дітей Сімферопольської районної державної адміністрації, про визнання права користування житловим приміщенням, за апеляційною скаргою ОСОБА_9 на ухвалу Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 1 жовтня 2010 року про забезпечення позову,
В С Т А Н О В И Л А:
ОСОБА_5 в інтересах неповнолітніх дітей - ОСОБА_6 і ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_8 про визнання права користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1.
Ухвалою Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 1 жовтня 2010 року заяву ОСОБА_5 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну квартиру задоволено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_9 просить скасувати ухвалу суду про забезпечення позову, посилаючись на те, що нею порушується її право на отримання у спадщину спірної квартири.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_9, ОСОБА_5 і ОСОБА_8, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи заяву ОСОБА_5 в інтересах неповнолітніх дітей про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, АР Крим до закінчення провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття цих заходів може утруднити виконання рішення суду.
З таким висновком суду першої інстанції не може погодитися колегія суддів, оскільки він зроблений з порушенням норм процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що після розірвання у 2008 році шлюбу між позивачем і відповідачем їхні спільні діти - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, і ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, залишились проживати з матір’ю в квартирі АДРЕСА_1. Проте, 2 квітня 2010 року ОСОБА_8 разом із дітьми знялась з реєстраційного обліку за вказаною адресою, зазначивши, що вибуває до м. Сімферополя. Й досі діти ніде не зареєстровані.
Згідно з розпорядженням від 30 серпня 2004 року № 45 Шкільненської селищної ради Сімферопольського району АР Крим квартира АДРЕСА_1, АР Крим належить на праві приватної власності ОСОБА_10, який є батьком відповідача - ОСОБА_8
4 червня 2010 року ОСОБА_10 помер. Після його смерті відкрилась спадщина, до складу якої входить і квартира АДРЕСА_1.
18 червня 2010 року до Сімферопольської районної державної нотаріальної контори із заявами про відмову від спадщини на користь своєї матері - ОСОБА_9 звернулись діти померлого ОСОБА_10 - ОСОБА_11 і ОСОБА_8
24 червня 2010 року до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_10 звернулась його дружина - ОСОБА_9
У зв’язку з накладенням арешту на спірну квартиру ОСОБА_9 не може отримати свідоцтво про право на спадщину за законом на це майно.
Відповідно до частини 1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
Конкретні види забезпечення позову, у тому числі накладення арешту на майно, що належить відповідачеві і знаходиться у нього або у інших осіб, встановлені частиною 1 ст. 152 ЦПК України.
Згідно з частиною 3 цієї ж статті види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.
Звернувшись до суду з даним позовом ОСОБА_5 посилався на наявність у неповнолітніх дітей права на користування спірною квартирою на підставі ст. 405 ЦК України, ст. 156 ЖК України і частини 2 ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства», пов’язуючи наявність цього права з особою власника квартири - ОСОБА_10, членом сім’ї якого були відповідач і її діти.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав та інтересів дітей. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування.
Отже, розпорядження власником спірною квартирою до вирішення судом справи про поновлення житлових прав неповнолітніх дітей дійсно може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.
Проте, позов до власника квартири ОСОБА_10 позивачем не пред’являвся, а відповідач ОСОБА_8 не є власником спірної квартири.
У зв’язку з цим застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на квартиру, щодо якої йде спір, суперечить вимогам пункту 1 частини 1 ст. 152 ЦПК України і порушує права ОСОБА_10, яка є правонаступником померлого власника квартири - ОСОБА_10
З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду відповідно до пункту 2 ст. 312 ЦПК України підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_5 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну квартиру.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, пунктом 2 ст. 312, ст. ст. 313, 314, 315, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_9 задовольнити.
Ухвалу Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 1 жовтня 2010 року про забезпечення позову скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання ОСОБА_5 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1 відмовити.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді: