У Х В А Л А

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

    23 травня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого, судді Ісаєва Г.А.

суддів

при секретарі Белинчук Т.Г.

Підлісної І.А.

Урденко Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до Відкритого акціонерного товариства «Європейський банк розвитку та заощаджень» про стягнення майнової шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на ухвалу Ялтинського міського суду АР Крим від 14 лютого 2011 року,

в с т а н о в и л а:

У січні 2011 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ВАТ «Європейський банк розвитку та заощаджень» про стягнення майнової шкоди. Позов мотивовано тим, що вироком Ялтинського міського суду від 05 лютого 2010 року ОСОБА_6, ведучий економіст Ялтинської філії ВАТ «Європейський банк розвитку та заощаджень», засуджена за ст.ст. 191 ч. 3, 366 ч. 1 КК України до 4 років позбавлення волі з позбавленням права займання посади пов’язаної з обслуговуванням товарно-матеріальних цінностей строком  на два роки. Позивач по кримінальній справі був визнаним потерпілим, але цивільний позов не заявляв. У кримінальній справі було визнано, що 15 листопада 2007 року ОСОБА_6 підробила підпис позивача, та викрала з банку 5 000 доларів США, а 23 листопада 2007 року – 2 000 доларів США з рахунку, відкритого на його ім’я на підставі договору банківського вкладу № 466 від 05 листопада 2007 року. Відповідно до зазначеного договору ним внесено у банк вклад у сумі 11 000 доларів США, а відповідач повинен був повернути цій вклад у строк до 06 листопада 2008 року та виплатити проценти за використання вкладу у розмірі 10,5 річних, а саме 12 155 доларів США. Але в указаний строк відповідач не повернув зазначену суму. На підставі викладеного, позивач просив суд стягнути з ВАТ «Європейський банк розвитку та заощаджень» спричинену йому шкоду в розмірі 83 465 грн. 28 коп. та судові витрати.

Ухвалою Ялтинського міського суду АР Крим від 14 лютого 2011 року позовну заяву ОСОБА_5 до ВАТ «Європейський банк розвитку та заощаджень» про стягнення майнової шкоди – повернуто.

Не погодившись з зазначеною ухвалою ОСОБА_5 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушенні норми процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши ОСОБА_5, розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Повертаючи позовну заяву ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем при подачі позову не сплачено судовий збір та витрати на ІТЗ.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам процесуального закону.

Відповідно до положень ст.119 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору та оплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Згідно зі ст. 3 п. 1 п.п. а Декрету КМ України «Про державне мито»  встановлений розмір державного мито при подачі позову до суду в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 3 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Пунктом 8 ст. 4 Декрету встановлені пільги щодо сплати державного мита. Від сплати державного мито звільнені позивачі - за позовами про відшкодування матеріальних збитків, завданих злочином.

Обставини справи  свідчать про те, що позивач звернувся з позовом не до злочинця, який був засуджений за злочин, а до Банку, тому суд правомірно залишив позов без розгляду запропонувавши позивачу сплатити державне мито.

Доводи скарги щодо звільнення позивача від сплати державного мита на підставі припису пункту 8 статті 4 Декрету КМ України «Про державне мито» є помилковими, оскільки у цьому приписі йдеться мова про позови з вимогами до суб’єкту злочину про відшкодування матеріальних збитків, завданих вчиненим ним злочином. Згідно зі статтею 18 Кримінального кодексу України суб’єктом злочину може бути лише фізична особа, а не юридична особа.

Інших підстав для звільнення від сплати державного мита ОСОБА_5 не зазначив.

За таких обставин, ухвала суду відповідає вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.

На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 312, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, –

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Ухвалу Ялтинського міського суду АР Крим від 14 лютого 2011 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

           Судді:                                                                                      Ісаєв Г.А.

                                                                                                            Белинчук Т.Г.

                                                                                                            Підлісна І.А.