ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«26» квітня 2011 року м. Сімферополь
Суддя Апеляційного суду Автономної Республіки Крим Гриценко Ю.Ф., за участю апелянта ОСОБА_1, розглянувши апеляційну скаргу на постанову Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 16 березня 2011 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, працюючої приватним підприємцем, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1
притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 164 ч. 1 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн., без конфіскації виготовленої продукції, знарядь виробництва і сировини,
ВСТАНОВИВ:
Постановою суду від 16 березня 2011 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 164 ч. 1 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн., без конфіскації виготовленої продукції, знарядь виробництва і сировини за те, що вона 12 січня 2011 року, о 16 годині 30 хвилин, у АДРЕСА_2, здійснювала реалізацію товарів, не маючи відповідного дозволу МНС на початок робіт, чим порушила вимоги ст. 10 ЗУ «Про пожежу безпеки».
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить постанову суду скасувати, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити у зв’язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування своїх вимог вказує, що протокол про адміністративне правопорушення складено з порушенням діючого законодавства. Наполягає на тому, що у неї були усі документи для здійснення підприємницької діяльності, ліцензуванню її діяльність не підлягає. Крім того, видача дозволу на початок роботи регулюється не ЗУ «Про пожежу безпеки», а порядком видачі органами державного пожежного нагляду дозволу на початок роботи підприємств і оренду приміщень, затверджених Постановою КМУ від 14.02.2001 р. № 150. Вважає, що у працівників ВДСБЕЗ не було повноважень для здійснення у неї перевірки дозвільних документів по протипожежній безпеці. Працівники ВДСБЕЗ не відносяться до підрозділу МНС, а наполягати на пред’явленні дозволу МНС від неї міг орендодавець, органи пожежного нагляду, або представники МНС. До того ж працівники ВДСБЕЗ не є контролюючим органом, на котрих розповсюджується Наказ Президента України від 23.07.1998 р. № 817/98 «Про деякі міри по дерегулюванню підприємницької діяльності». Також судом не прийнято до уваги, що протокол № 091041 від 12.01.2011 р., котрий був складено у відношенні неї та її доньки, було складено працівниками ВДСБЕЗ без її участі. ЇЇ донька не перебуває з нею у трудових відношеннях. Постанова суду є незаконною, також суд не дав оцінку протоколу про адміністративне правопорушення, як основному доказу по справі. Крім того, суд не дав оцінку показам свідків, котрі пояснювали, що не бачили факту здійснення нею реалізації продукції або надання послуг, тобто здійснення нею господарської діяльності.
Заслухавши ОСОБА_1, яка просила задовольнити апеляційні вимоги, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, приходжу до висновку, що вона не підлягає задоволенню.
Дії винної за ст. 164 ч.1 КУпАП кваліфіковані вірно.
Так, відповідно до протоколу № 091041 від 12.01.2011 р., складеного у відношенні ОСОБА_2 (доньки ОСОБА_1) за ст. 156 ч. 2 КУпАП України, 12.01.2011 р. ОСОБА_2 реалізувала (продавала) фізичній особі пиво у торговому приміщенні за адресою: АДРЕСА_2. При цьому, у даному протоколі, у своїх поясненнях ОСОБА_2 вказала, що на той час замінювала свою матір - ОСОБА_1 – господарку торгового приміщення.
Як вбачається з протоколу судового засідання ОСОБА_2 факт продажу нею пива підтвердила, як і свідок ОСОБА_3 (а.м. 60-61).
Зі змісту поняття господарської діяльності слідує, що така діяльність може здійснюватися не лише особою самостійно, а й через іншу особу.
Розбіжності, які мали місце у документах матеріалів справи та на які в апеляційній скарзі вказує ОСОБА_1, у тому числі, у протоколі про адміністративне правопорушення щодо часу здійснення господарської діяльності, усунені судом першої інстанції в ході розгляду справи шляхом допиту свідків та витребування матеріалів.
Невизнання ОСОБА_1 своєї провини у вчиненні правопорушення, суд розцінює, як бажання ухилитися від передбаченої законом відповідальності за вчинене та засіб захисту.
Так, з пояснень, які містяться у протоколі про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 зі складеним протоколом була згодна.
Обставини передбачені у ст. 33 КУпАП України судом були враховані.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 16 березня 2011 року, якою її притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.164 ч. 1 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн., без конфіскації виготовленої продукції, знарядь виробництва і сировини - без змін.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду АР Крим ГРИЦЕНКО Ю.Ф.