УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді: Адаменко О.Г.
Суддів: Руснак А.П.
Кірюхіної М.А.
При секретарі: Горкун М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом виконуючого обов’язки заступника прокурора м. Ялта в інтересах ОСОБА_5 до ОСОБА_6 і ОСОБА_7, треті особи - ОСОБА_8, Ялтинське ВРЕР при Управлінні ДАІ ГУ МВС України в АР Крим, про визнання договору купівлі-продажу автомобіля недійсним, за апеляційними скаргами ОСОБА_5 і прокурора м. Ялта на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 1 лютого 2011 року,
ВСТАНОВИЛА:
1 листопада 2010 року виконуючий обов’язки заступника прокурора м. Ялта в інтересах ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 і ОСОБА_7, в якому просить визнати недійсним договір купівлі-продажу автомобіля «MERCEDES-BENZ VITO» 112 CDI державний номер НОМЕР_1, укладений 11 червня 2010 року між ОСОБА_6 як продавцем і ОСОБА_7 як покупцем.
Треті особи - ОСОБА_8 і Ялтинське ВРЕР при Управлінні ДАІ ГУ МВС України в АР Крим.
Позовні вимоги мотивовані тим, що вказаний договір є фіктивним, оскільки був укладений не з метою настання правових наслідків, а з метою уникнути звернення стягнення на майно ОСОБА_6 за вимогою ОСОБА_5 про відшкодування шкоди, заподіяної злочином.
Рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 1 лютого 2011 року у задоволенні позову відмовлено.
Прокурор м. Ялта і ОСОБА_5 подали апеляційні скарги, в яких просять рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального і процесуального права.
Зокрема, зазначають, що суд не врахував, що продавець і покупець є родичами (син та батько), проживають за однією адресою, разом працюють, займаючись перевезенням пасажирів, а тому обидва були зацікавлені в ухиленні від звернення стягнення на автомобіль. Відповідачі не мали ніякої потреби в укладенні договору купівлі-продажу, оскільки ОСОБА_6 міг видати батьку довіреність для користування автомобілем. Розуміючи що його буде притягнуто до кримінальної відповідальності, з метою ухилитися від виконання зобов’язань з відшкодування шкоди, завданої злочином, ОСОБА_6 продав належний йому автомобіль батьку, залишивши його фактично у володінні своєї родини і у своєму користуванні, що свідчить про відсутність у нього наміру на реальне відчуження цього майна.
У письмових запереченнях ОСОБА_6 просить апеляційні скарги відхилити, рішення суду залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора і сторін, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги є необґрунтованими і не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову прокурора в інтересах ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу автомобіля, суд виходив з того, що позивачем не надано доказів на підтвердження фіктивності цієї угоди, а також порушення нею прав позивача.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки він відповідає обставинам справи і вимогам закону.
Відповідно до частини 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до пункту 2 частини 2 цієї статті способом захисту цивільних прав та інтересів може бути зокрема визнання правочину недійсним.
Частинами 1, 3 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до частини 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтею 234 ЦК України передбачено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Згідно з частиною 3 ст. 10 і частиною 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Всупереч зазначеним процесуальним нормам позивач і прокурор, що представляє його інтереси, не надали доказів, які б достовірно свідчили про відсутність у сторін оспорюваної угоди наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися договором купівлі-продажу автомобіля, а також, що оспорюваний правочин порушує права або інтереси позивача.
З матеріалів справи вбачається, що після придбання автомобіля за оспорюваним договором ОСОБА_7 11.06.2010 року зареєстрував його в органах ДАІ, отримавши на своє ім’я свідоцтво про реєстрацію.
Крім того, здійснюючи право власності і на спірний автомобіль ОСОБА_7 10.11.2010 року продав його ОСОБА_8
Доводи позивачів, що після укладення договору купівлі-продажу автомобіль залишився у фактичному володінні і користуванні його продавця ОСОБА_6 нічим не підтверджуються. Ніяких документів, що надавали б ОСОБА_6 право користування спірним автомобілем після його відчуження, покупцем не оформлювалось.
Ті обставини, що сторони договору є родичами, проживають за однією адресою і разом працюють, а ОСОБА_6 знав що буде притягнутий до кримінальної відповідальності і мав бажання ухилитися від виконання обов’язку з відшкодування шкоди, заподіяної злочином, не свідчить про фіктивність оспорюваної угоди.
На момент укладення відповідачами договору купівлі-продажу автомобіля обвинувачення ОСОБА_6 пред’явлено не було, запобіжні заходи відносно нього не обирались, ніяких позовів до нього пред’явлено не було і судових рішень про стягнення з нього на користь позивача будь-яких сум не існувало.
За таких обставин суд обґрунтовано дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову прокурора, пред’явленого в інтересах ОСОБА_5
З огляду на зазначене, відповідно до вимог частини 1 ст. 308 ЦПК України, колегія суддів відхиляє апеляційні скарги і залишає рішення без змін як таке, що ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 313, 314, 315, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_5 і прокурора м. Ялта відхилити.
Рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 1 лютого 2011 року залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили.
Судді: