УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

     18 травня  2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді Адаменко О.Г.

Суддів Руснак А.П.

Кірюхіної М.А.

при секретарі Бініашвілі Б.Ш., Горкун М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом   ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про розірвання  шлюбу, за апеляційною скаргою    ОСОБА_7 на рішення   Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим  від  11 січня 2011 року,

ВСТАНОВИВ:

     24 грудня 2010 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про розірвання шлюбу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21 лютого 2009 року він уклав шлюб з відповідачем. Від шлюбу мають сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1. Декілька місяців тому він припинив сімейні стосунки з дружиною, оскільки втратив до неї почуття любові та взаємоповаги. Причиною цього стали постійні конфлікти,  неможливість знайти порозуміння з питань виховання дитини,  вживання дружиною спиртних напоїв.

     Рішенням Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим  від  11 січня 2011 року  позов задоволено. Шлюб, укладений між ОСОБА_6  і ОСОБА_7, зареєстрований  21 лютого 2009 року відділом реєстрації актів цивільного стану Ялтинського міського управління юстиції АР Крим України, актовий запис № 86,  розірвано.

     В апеляційній скарзі   ОСОБА_7 ставить питання про скасування рішення суду  із закриттям провадження у справі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

     Зокрема, зазначає, що суд не врахував, що вона є вагітною, а тому розірвання шлюбу зараз є неприпустимим. Посилання суду на вчинення нею протиправних дій відносно чоловіка ніякими доказами не підтверджується.

Крім того, рішення ухвалено з порушенням вимог частини 4 ст. 109 СК України.

     Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача і відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга  є обґрунтованою і підлягає задоволенню з наступних підстав.

     Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_8 про розірвання шлюбу з ОСОБА_7, суд виходив з того, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам позивача, оскільки він втратив до дружини почуття любові і поваги, а остання вчинила відносно нього протиправні дії.

     Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду, оскільки він зроблений з порушенням норм матеріального і процесуального права.

     Статтею  213 ЦПК України передбачено, що  рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги  цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.    Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.    

     Відповідно до частини 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

     Частиною 2 ст. 110 СК України  встановлено, що позов про розірвання шлюбу не може бути пред’явлений протягом  вагітності дружини та протягом одного року після  народження дитини, крім випадків, коли один із подружжя вчинив противоправну поведінку, яка містить ознаки злочину, щодо другого з подружжя або дитини.

     З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 пред’явив позов про розірвання шлюбу з ОСОБА_7   протягом вагітності дружини.

     При цьому позивач  послався на вчинення дружиною відносно нього протиправної поведінки, що містить ознаки злочину, передбаченого ст. 125 Кримінального кодексу України, а саме – заподіяння легких тілесних ушкоджень.

     Відповідно до частини 3 ст. 10 і частини 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.    

     Всупереч зазначеним процесуальним нормам під час розгляду справи позивач не надав доказів на підтвердження своїх доводів про вчинення ОСОБА_7  відносно нього протиправної поведінки, що містить ознаки злочину.

     Твердження про спричинення ОСОБА_7  тілесних ушкоджень ОСОБА_6, що міститься у постанові про відмову в порушенні кримінальної справи,  ґрунтується лише на даних заяви ОСОБА_6, а отже не може вважатися об’єктивним і достовірним доказом протиправної поведінки відповідача.

     За таких обставин  суд не мав підстав для  ухвалення рішення і був зобов’язаний закрити провадження у справі на підставі пункту 1 ст. 205 ЦПК України.

     З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду  відповідно до частини 1 ст. 310 ЦПК України підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі.

     На підставі викладеного, керуючись ст. ст.  303, 304, 307, 310,  313, 314, 315, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,

УХВАЛИЛА:

     Апеляційну скаргу ОСОБА_7 задовольнити.

     Рішення Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим  від  11 січня 2011 року скасувати із закриттям провадження у справі.

     Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів  з дня  набрання нею законної сили.

     Судді: