У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 березня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
головуючого судді - Сінані О.М.,
суддів - Даніла Н.М.,
- М’ясоєдової Т.М.,
при секретарі - Бініашвілі Б.Ш.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про виселення без надання іншого житлового приміщення, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя від 06 грудня 2010 року,
в с т а н о в и л а:
в серпні 2010 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про виселення без надання іншого житлового приміщення, мотивуючи свої вимоги тим, що їй на праві власності належить Ѕ частка домоволодіння АДРЕСА_1, в зазначеній частці домоволодіння зареєстровані та постійно проживають її чоловік ОСОБА_5 та син ОСОБА_3 зі своєю дружиною ОСОБА_6, яка в будинку не зареєстрована. ОСОБА_6 рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя від 27.11.2007 року виселена з домоволодіння, що належить позивачці. Відповідач ОСОБА_3 до теперішнього часу створює у домоволодінні умови, що роблять неможливім проживання інших осіб, оскільки пізно приходить додому, гучно вмикає музику, ображає її та її чоловіка, погрожує фізичною розправою. Окрім того є випадки застосування відповідачем фізичної сили. З постанов про відмову у порушенні кримінальної справи від 20.08.2009 року, 31.01.2010 року вбачається, що відносно ОСОБА_3 виносили протоколи офіційного застереження та проведена профілактична робота. На підставі ст. 157, 116 ч. 1 ЖК УРСР просила виселити ОСОБА_3 з Ѕ частки домоволодіння АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя від 06.12.2010 року у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_2, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та наданим доказам, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Зазначає, що суд обґрунтував своє рішення виключно поясненнями відповідача, які не підтверджуються матеріалами справи, не прийняті судом до уваги і чисельні постанови про відмову у порушенні кримінальних справ та внесені відповідно до них офіційні попередження, не витребувані судом відповідні матеріали з Центрального РВ СМУ ГУ МВС України в Криму та Кримського бюро СМЕ.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивачки та її представника, які підтримали апеляційну скаргу, пояснення відповідача, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 проживає поруч з будинком АДРЕСА_1, у побутовому приміщенні. У зв’язку з побутовою невлаштованістю та особистими неприязними відносинами, між сторонами виникають конфлікти.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності факту псування та руйнування майна відповідачем.
З такими висновками місцевого суду погоджується і колегія суддів та вважає, що вони відповідають фактичним обставинам справи та зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Так, відповідно до ст. 116 ч. 1 ЖК Української РСР, якщо наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.
Статтею 157 ЖК Української РСР передбачено, що членів сім'ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення
З постанов про відмову у порушенні кримінальних справ від 20.08.2009 року, 29.11.2009 року, 31.01.2010 року, 08.02.2010 року, 17.01.2011 року за заявами ОСОБА_5, який є вітчимом відповідача, вбачається, що між відповідачем з одного боку, позивачкою, яка є його матір'ю, та вітчимом з іншого боку виникають конфлікти з приводу користування житловою площею, які в основному виражаються у словесних суперечках, без порушення громадського порядку, по всіх справах ОСОБА_3 винесені офіційні застереження.
Відповідно до ст. 60 ч. 1 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Однією з підстав виселення особи без надання іншого житлового приміщення є систематичне порушення нею правил соціалістичного співжиття.
Проте матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту наявності триваючій антигромадській поведінки та порушення саме ОСОБА_3 правил співжиття, які б робили неможливим для інших проживання з ним в одному будинку та того, що він є ініціатором конфліктів.
За таких підстав у задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, а рішення Центрального районного суду м. Сімферополя від 06 грудня 2010 року залишити без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 304, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим,
у х в а л и л а:
апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити а рішення Центрального районного суду м. Сімферополя від 06 грудня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ .
Судді: