У Х В А Л А

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

       23 лютого 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим у складі:

Головуючого, судді Кірюхіної М.А.,

суддів

при секретарі Адаменко О.Г.,

Руснак А.П.,

Урденко Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі адміністративну справу за позовом  ОСОБА_5  до  Управління Пенсійного  фонду України у Красногвардійському районі АР Крим  про  зобов’язання нарахувати та виплатити пенсію з урахуванням підвищення на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни за апеляційною скаргою Управління Пенсійного  фонду України у Красногвардійському районі АР Крим на постанову Красногвардійського районного суду АР Крим  від 27 травня 2010 року,  

   ВСТАНОВИЛА:

 У грудні 2009 року ОСОБА_5 звернувся до суду з адміністративним   позовом,  в  якому посилаючись на  те, що  відповідач  в порушення  вимог  ст.6  Закону України «Про  соціальний  захист   дітей  війни»  протягом  2006-2009 років не підвищував   пенсію  на 30%  мінімальної  пенсії  за віком, у зв’язку з чим  просить зобов’язати відповідача  провести нарахування  щомісячної  соціальної   допомоги   у  розмірі 30%  мінімальної   пенсії  за  віком  та забезпечити   її виплату, поновити   пропущений   строк   звернення  до суду   з  1  січня  2006 року  по теперішній час.

   Оскаржуваною  постановою   Красногвардійського районного суду АР Крим  від 27 травня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_5 задоволено частково.

 В апеляційній скарзі Управління, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, просить  постанову суду  скасувати.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених у суді першої інстанції вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості заявлених вимог.

З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Судом встановлено, що позивач є громадянином України і на нього поширюються дія Закону № 2195-ІУ.

Статтею 6 Закону передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.

 Проте таке підвищення виплачувалось позивачу у розмірі, що не відповідає вимогам цього Закону, чим порушено право позивача.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального права при зобов’язанні  перерахунку спірних сум за спірний період, то,  на думку колегії суддів, вони є  неспроможними.  

   Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 р. були внесені зміни до статті 6 Закону № 2195-ІУ. Відповідно до цих змін було встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення  в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.  

   Проте, рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»  Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо внесення змін до Закону № 2195-ІУ визнані  неконституційними.  

  З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог щодо не нарахування у належному розмірі грошової  допомоги  до  пенсії, та зобов'язання виплатити позивачу  підвищення до пенсії, правомірно керувався положеннями Закону № 2195-ІУ, а не положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік», які з 22 травня 2008 року втратили чинність.  

    Нарахування та виплата у 2009-2010 роках дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватись відповідно до норм Закону України №2195-ІV (у редакції від 18.11.2004 року чинній у 2009-2010 роках).  

   Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивачу у спірний період  повинна була нараховуватись підвищена пенсія, яка передбачена для дітей війни відповідно до вимог ст. 6 Закону України №2195-ІV (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

    Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни не можуть  бути прийняті до уваги також і судом першої інстанції, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом спору, що розглядається. Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів ПФУ, оскільки судом не ухвалено рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування останнього.

  Відсутність у відповідача  бюджетних коштів для  виплати допомоги у встановленому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі, не може  бути підставою для відмови у позові.

  Задоволення позову не може вважатися порушенням вимог законодавства щодо цільового використання коштів Пенсійного фонду України, оскільки джерела фінансування цих виплат постановою суду не встановлені і мають визначатися відповідачем при виконанні постанови у встановленому законом порядку.

         Керуючись ст.ст. 197, 198, 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206 КАС України, колегія суддів

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України  у Красногвардійському  районі АР Крим залишити  без задоволення.

Постанову Красногвардійського районного суду АР Крим  від 27 травня 2010 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною і касаційному оскарженню не підлягає.  

           Судді: