У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 травня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого, судді Ісаєва Г.А.
суддів
при секретарі Белинчук Т.Г.
Підлісної І.А.
Урденко Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк» до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства «Марфін Банк», третя особа – ОСОБА_6 про визнання недійсними кредитного договору, договорів завдатку та поруки, зобов’язання прийняти суму, за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 10 січня 2011 року,
в с т а н о в и л а:
ПАТ «Марфін Банк» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 120088,69 грн. Позов мотивовано тим, що 28 грудня 2007 року між позивачем і ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № 297/RS, відповідно до якого останньому було надано кредит у сумі 23566,01 доларів США на споживчі цілі, з терміном погашення до 26 грудня 2014 року включно, зі сплатою відсотків за користування кредитом у сумі 13% річних за фактичний період користування кредитом на суму залишку заборгованості та зі сплатою комісії за надання коштів у розмірі 0,1 %. Проте відповідачем погашення кредиту згідно графіка щомісячних платежів відповідно до умов договору не виконується, що є підставою для розірвання кредитного договору та дострокового стягнення з відповідача заборгованості. Відповідно до умов кредитного договору відповідач також зобов’язаний сплатити позивачу пеню у розмірі 0,3 відсотка від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Станом на 21 січня 2009 року заборгованість за пенею становить 1316,34 грн. Всього станом на 21 січня 2009 року за відповідачем числиться заборгованість за кредитним договором у розмірі 120088,69 грн., а саме: 118772,35 грн. або 15424,98 доларів США за курсом НБУ – заборгованість за кредитом та відсотками та 1316,34 грн. – заборгованість за пенею. Відповідно до умов договору, в якості забезпечення зобов’язань по кредиту 28 грудня 2007 року було укладено договір поруки з ОСОБА_6, яка відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник. Уточнивши свої вимоги позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 297/RS від 28 грудня 2007 року у розмірі 159 458,69 грн., а саме: 119 650,12 грн. – заборгованість за кредитом, що згідно офіційного курсу НБУ на дату розрахунку становить 14 951,78 доларів США; 18 537,72 грн. – заборгованість по сплаті відсотків, що згідно офіційного курсу НБУ на дату розрахунку становить 2 316,52 доларів США; 19 026,54 грн. – заборгованість за пеню; 2 244,31 грн. – заборгованість по несплаті штрафу; також стягнути з відповідача понесені судові витрати.
В січні 2010 року ОСОБА_5 звернувся до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Марфін Банк», третя особа – ОСОБА_6 про визнання недійсними кредитного договору, договору завдатку та поруки, зобов’язання відповідача прийняти від нього суму у розмірі 66 437,40 грн. з розстрочкою платежу на 60 місяців, за умов, що щомісячний платіж буде складати 1107,29 грн. Вимоги мотивовані тим, що 28 грудня 2007 року між сторонами був укладений кредитний договір № 297/RS. Згідно з п.п.1.1.п.1 договору 28 грудня 2007 року він отримав 16 972,28 доларів США, що еквівалентно на момент надання коштів 85 710 грн. з наданих банком коштів він повернув кредитні кошти у розмірі 2020,50 доларів США, проценти за користування кредитом у розмірі 1763,50 доларів США та пеню у розмірі 163,42 грн. Згідно з п.п. 1.3. п.1 кредитного договору, у якості забезпечення виконання умов договору 28 грудня 2007 року між ним та банком був укладений договір застави транспортного засобу № 394 RS. Згідно із вказаним договором застави між сторонами визначена вартість предмету залога, а саме автомобілю «Chevrolet Lacetti» у розмірі 85710 грн., що еквівалентно 16972,28 доларів США. Також у виконання умов договору 28 грудня 2007 року між банком та ОСОБА_6 був укладений договір поруки № 393 RS. Але банком були порушені умови договору, а саме п.п.2.1. п. 2, також договір був укладений в іноземній валюті, на час проведення банком валютної операції відсутня відповідна індивідуальна ліцензія для надання та отримання резидентами кредитів в іноземній валюті на території України, як засобу платежу, крім того на його думку умови договору є несправедливими. На підставі викладеного, просив суд визнати недійсним кредитний договір від 28 грудня 2007 року, визнати недійсним договір залогу транспортного засобу від 28 грудня 2007 року, визнати недійсним договір поруки від 28 грудня 2007 року, зобов’язати ПАТ «Марфін Банк» прийняти суму у розмірі 66 437,40 грн. з розстрочкою платежу на 60 місяців, за умов, що щомісячний платіж буде складати 1107,29 грн.
Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 10 січня 2011 року позов ПАТ «Марфін Банк» - задоволений частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ПАТ «Марфін Банк» заборгованість за кредитним договором від 28 грудня 2007 року станом на 15 січня 2010 року 159458,69 грн. та понесені судові витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30 грн. та судовій збір у сумі 1594,59 грн.
У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_5 до ПАТ «Марфін Банк», третя особа – ОСОБА_6 про визнання недійсними кредитного договору, договорів завдатку та поруки, зобов’язання прийняти суму – відмовлено.
Не погодившись з зазначеним рішенням суду ОСОБА_5 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, позов ПАТ «Марфін Банк» залишити без задоволення, зустрічний позов ОСОБА_5 задовольнити, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушенні норми матеріального та процесуального права та неповно з’ясуванні усі обставини справи.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши представника ОСОБА_5, розглянувши матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов Банку, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_5 не належним чином виконує свої зобов’язання щодо сплати кредиту і відповідно до умов договору та вимог ст. 1050 ЦК України банк має право вимагати від нього та поручителя ОСОБА_6 дострокового повернення всій суми боргу у солідарному порядку.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до статей 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Зобов’язання, згідно статті 526 ЦК України, має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (стаття 554 ЦК України).
Установлено, що 28 грудня 2007 року між позивачем і ОСОБА_5 було укладено кредитний договір № 297/RS, відповідно до якого останньому було надано кредит у сумі 23566,01 доларів США на споживчі цілі, з терміном погашення до 26 грудня 2014 року включно, зі сплатою відсотків за користування кредитом у сумі 13% річних за фактичний період користування кредитом на суму залишку заборгованості та зі сплатою комісії за надання коштів у розмірі 0,1 %.
У забезпечення виконання ОСОБА_5 своїх зобов’язань за кредитним договором 28 грудня 2007 року між Банком та ОСОБА_6 укладено договір поруки, за умовами якого у випадку невиконання або неналежного виконання боржником взятих на себе зобов’язань по кредитному договору, поручитель та боржник несуть солідарну відповідальність перед кредитором на всю суму заборгованості.
У зв’язку з невиконанням умов кредитного договору ОСОБА_5 допущено заборгованість у розмірі 159458 грн. 69 коп.
Задовольняючи позов та стягуючи солідарно з відповідачів на користь ПАТ «Морфін Банк» 159458 грн. 69 коп. у рахунок оплати заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позичальником ОСОБА_5 та поручителем ОСОБА_6 не виконуються взяті на себе зобов’язання за кредитним договором, а тому на них покладається солідарна відповідальність за порушення зобов’язань згідно із законом.
Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_5 суд першої інстанції виходив з необґрунтованості заявлених вимог.
Згідно з вимогами ч. 2 ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Частиною 3 ст. 533 ЦК України встановлено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Пункт 1 частини 2 статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачає право банка здійснювати операції з валютними цінностями.
Згідно з пунктом 2.3. Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій (далі – Положення), затвердженого постановою Правління Національного банку України від 17 липня 2001 року № 275, за наявності банківської ліцензії та за умови отримання письмового дозволу Національного Банку України, банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями, зокрема, ведення рахунків клієнтів (резидентів і нерезидентів) в іноземній валюті, залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України, інші операції з валютними цінностями на валютному ринку України.
Судом встановлено, що ПАТ «Морфін Банк» має банківську ліцензію № 66 на право видавати кредити в іноземній валюті та отримувати платежі в іноземній валюті (т. 1 а.с. 138)
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що отримання індивідуальної ліцензії для видачі кредиту не потребується.
Інші доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права є необґрунтованими і не спростовують висновків суду, а тому підстави для скасування ухваленого судового рішення відсутні.
Відповідно до вимог ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, –
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 10 січня 2011 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.
Судді: Ісаєв Г.А.
Белинчук Т.Г.
Підлісна І.А.