ПОСТАНОВА

             ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«22» березня 2011 року                             м. Сімферополь

Суддя Апеляційного суду Автономної Республіки Крим Гриценко Ю.Ф., за участю адвоката ОСОБА_1, розглянувши клопотання про поновлення строку на подання апеляційної скарги на постанову Залізничного районного суду м.Сімферополя АР Крим від 05 липня 2004 року та апеляційну скаргу на цю постанову, якою

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, працюючого водієм в ВАТ «Симстройтранссервис», який мешкає за адресою: АДРЕСА_1

притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч.1 КУпАП із накладенням  адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік,    

                                                            ВСТАНОВИВ:

Постановою суду від 05 липня 2004 року ОСОБА_2 був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч.1 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік  за те, що він 04 червня 2004 року, о 08 годині 55 хвилин, на автодорозі Херсон –Красноперекопськ - Сімферополь, керував транспортним засобом "МАЗ-504", реєстр. номер НОМЕР_1, в стані алкогольного сп'яніння.

В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_1, не оспорюючи доведеність вини й правильність кваліфікації дій ОСОБА_2, просить змінити постанову суду та призначити йому більш м’яке адміністративне стягнення у виді штрафу. Мотивує прохання тим, що суд не врахував дані про його особу, який насправді працює водієм та має великий стаж керування транспортними засобами, позитивно характеризується, раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, має на утриманні двох неповнолітніх дітей та непрацездатну дружину, розкаюється в скоєному. Крім того, постанова суду від 05 липня 2004 року майже 7 років не виконувалася, а оскільки справа в суді була розглянута без правопорушника, то ОСОБА_2, який весь цей час працював водієм, не знав, що він позбавлений права керування.  

Одночасно додає клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження зазначеної постанови, яке мотивує тим, що оскільки справа в суді була розглянута без правопорушника, то ОСОБА_2, який весь цей час працював водієм, не знав, що він позбавлений права керування. Про постанову суду йому стало відомо тільки після того, як 11 лютого 2011 року його зупинили працівники ДАІ та вилучили в нього посвідчення водія.

Статтею 294 КУпАП встановлено десятиденний строк на оскарження і опротестування постанови по справі про адміністративне правопорушення. Пропущення цього строку не може бути підставою для відмови у прийнятті скарги. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк може бути поновлено органом, правомочним розглядати скаргу.

Оскільки адвокат ОСОБА_1 в додаток до апеляційної скарги відповідне клопотання про поновлення строку на оскарження заявив, вказав про поважність причин пропуску, й підстав для відмови йому в цьому не має, вважаю за необхідне поновити апелянту строк на оскарження зазначеної постанови та справу відносно нього розглянути по суті.

              Заслухавши апелянта, який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши її доводи та вивчивши матеріали справи, приходжу до висновку, що вона підлягає задоволенню.

Висновок судді районного суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, за зазначених у постанові обставинах, ґрунтується на зібраних у справі та перевірених у судовому засіданні доказах, які ніким під сумнів не ставляться.

Дії винного за ст. 130 ч.1 КУпАП кваліфіковані вірно.

Проте, вирішуючи питання про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік, суд порушив вимоги ст. ст. 33, 34, 35 КУпАП, згідно до яких стягнення слід застосовувати з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, його наслідків, особи порушника, ступеня його вини, майнового стану, обставин, що пом’якшують та обтяжують відповідальність.

Зокрема, суд не прийняв до уваги те, що ОСОБА_2 визнав себе винним, щиро кається в скоєному, довгий час працює водієм, до адміністративної відповідальності не притягувався, має на утриманні двох неповнолітніх дітей та непрацездатну дружину, а тому вважаю, що накладення адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік є необґрунтованим, у зв’язку з чим постанова судді підлягає зміні із накладенням стягнення у виді штрафу в максимальному розмірі, передбаченому санкцією вищевказаної статті, які діяли на момент вчинення правопорушення, тобто на 05 липня 2004 року.

На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, -

                  П О С Т А Н О В И В:

    Поновити адвокату ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Залізничного районного суду м.Сімферополя АР Крим від 05 липня 2004 року.

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Залізничного районного суду м.Сімферополя АР Крим від 05 липня 2004 року, якою ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч.1 КУпАП - змінити .  

Адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік замінити на штраф у розмірі 340 (триста сорок) гривень.

В остальній частині постанову залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Апеляційного суду АР Крим Ю.Ф.ГРИЦЕНКО