РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 травня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Адаменко О.Г.
Суддів Кірюхіної М.А.
Руснак А.П.
При секретарі Горкун М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про визнання договору дарування грошових коштів дійсним, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 за довіреністю - ОСОБА_7 на рішення Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 7 грудня 2010 року,
ВСТАНОВИЛА:
19 серпня 2010 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_6 про визнання договору дарування грошових коштів дійсним.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 24 травня 2007 року її мати ОСОБА_6 на її день народження подарувала їй гроші в сумі 44838 грн., які вона у подальшому витратила на придбання будівлі по АДРЕСА_1 та його капітальний ремонт. Договір дарування оформили в простій письмовій формі, оскільки не знали про необхідність його нотаріального посвідчення.
Рішенням Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 7 грудня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_5 за довіреністю - ОСОБА_7 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального і процесуального права.
Зокрема, зазначає, що суд порушив вимоги ст. ст. 213, 214 ЦПК України; не врахував роз’яснення, що містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання договорів недійсними»; не встановив дійсні правовідносини сторін; не застосував до спірних правовідносин ст. 220 ЦК України, яка підлягала застосуванню у даному випадку.
Крім того, суд не розглянув справу у попередньому судовому засіданні, хоча відповідач визнала позов повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача і її представника, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_5 про визнання договору дарування грошових коштів на суму 44838 грн. дійсним, суд першої інстанції керувався ст. ст. 203, 717, 718, 719 ЦК України і виходив з того, що сторони не виконали вимоги щодо обов’язкового нотаріального посвідчення договору дарування грошових коштів, а тому відсутні підстави для задоволення позову.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду про відмову у задоволенні позову, але вважає, що правове обґрунтування цієї відмови має бути іншим.
Статтею 213 ЦПК України встановлено, що рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Згідно з вимогами ст. 718 ЦК України дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі.
З пояснень сторін і представленої позивачем розписки вбачається, що 24 травня 2007 року ОСОБА_6 подарувала своїй дочці ОСОБА_5 гроші в сумі 44838 грн. на купівлю та реставрацію магазину, розташованого за адресою АР Крим Красногвардійський район, с. Красний партизан, магазин РАЙПО (а.с.5).
Частина 5 ст. 719 ЦК України вказує на необхідність обов’язкового нотаріального посвідчення договору дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує п'ятдесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Отже, укладений між сторонами договір дарування грошових коштів потребує нотаріального посвідчення.
Відповідно до частини 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Проте, згідно з частиною 2 статті 220 ЦК України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним.
Суд вимоги цієї норми не врахував і не обговорив можливість застосування її до спірних правовідносин.
Проте, відповідно до роз’яснень пункту 13 постанови Пленум Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при розгляді справ про визнання правочинів дійсними суди повинні з’ясувати, чи підлягає правочин обов’язковому нотаріальному посвідченню, чому він не був нотаріально посвідчений, чи дійсно сторона ухилилася від його посвідчення та чи втрачена така можливість, а також чи немає інших підстав нікчемності правочину.
Всупереч вимогам частини 3 ст. 10 і частини 1 ст. 60 ЦПК України позивач не надала доказів на підтвердження того, що відповідач ухиляється від нотаріального посвідчення договору дарування.
З пояснень відповідача вбачається, що договір дарування не був посвідчений нотаріально у зв’язку з її необізнаністю в області права. Отже, сторонам ніщо не перешкоджає звернутися до нотаріальної контори для виконання вимог закону щодо нотаріального посвідчення договору дарування.
Саме з цих підстав позовні вимоги ОСОБА_5 про визнання договору дійсним не підлягають задоволенню на підставі частини 2 ст. 220 ЦК України.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду відповідно до пункту 4 частини 1 ст. 309 ЦПК України підлягає зміні в частині правового обґрунтування відмови у позові.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, пунктом 4 частини 1 ст. 309, ст. ст. 313, 314, 316, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 за довіреністю - ОСОБА_7 задовольнити частково.
Рішення Красногвардійського районного суду Автономної Республіки Крим від 7 грудня 2010 року змінити в частині правового обґрунтування відмови у позові.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Судді: