Справа № 2-а-200/2009/1231
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2009р. суддя Стахановського міського суду Луганської області Ромашка В.П., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської Ради про перерахунок та стягнення компенсації для дитини за шкоду, спричинену здоров’ю, треті особи у справі: ОСОБА_2, Головне управління Державного казначейства України в Луганській області,
ВСТАНОВИВ:
Звертаючись до суду, позивач зазначив, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС першої категорії. З серпня 2002р. йому встановлено другу групу інвалідності через захворювання, яке пов’язано з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Відповідач у справі згідно з Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської аварії» зобов’язаний був сплачувати йому щомісячну компенсацію на сина ОСОБА_2, 10.03.89р. народження до досягнення дитиною повноліття (18 років) виходячи з розміру мінімальної заробітної плати. За 2002р. - по 165грн., усього 495грн;
• - за 2003р. з січня по листопад по 185грн., за грудень 205грн, а усього 2240грн.;
• - за 2004р. з січня по серпень по 205грн., а з вересня по грудень по 237грн., усього 2588грн.
• - за 2005р. з січня по березень по 262грн., з квітня по червень по 295грн., з липня по серпень по 310грн., з вересня по грудень по 332грн., а усього 3597грн.;
• - за 2006р. з січня по червень по 350грн., з липня по грудень по 375грн., а усього 4350грн.;
за 2007р. за січень та лютий (до повноліття) по 400грн., а усього 800грн. Загалом йому мало б бути сплачено 14070гр., а фактично сплачено лише 640грн. Недоплачена сума у розмірі 13430грн. є прямою майновою шкодою. Позовна давність на вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, не поширюється.
Відповідач у справі позов не визнав, надано письмові заперечення (ар.с. 78-79) у яких зазначено, що дійсно, позивач у справі має право на отримання щомісячної компенсації на сина ОСОБА_2, 10.03.89р. як інвалід 2 групи 1 категорії внаслідок захворювання, пов’язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС. Йому виплачувалася така компенсація у розмірі, передбаченому ОСОБА_3 Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.96р. «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС» та ОСОБА_3 Кабінету Міністрів України від 17.08.02 № 1146 «Про вдосконалення механізму надання соціальної допомоги» на підставі поданих заяв, оскільки ст.. 62 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що порядок застосування Закону визначає Кабінет Міністрів України». А ст..63 того ж Закону передбачено, що фінансування відрахувань, пов’язаних з реалізацією Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету». УПСЗН є бюджетною організацією, діє у межах кошторису витрат на відповідний рік і, як розпорядник коштів нижчого рівня, використовує бюджетні кошти на цілі відповідно до бюджетного призначення. Крім того, позивач пропустив визначений ст.. 99, 100 КАС України однорічний строк для звернення до адміністративного суду за захистом.
Треті особи у справі самостійних вимог за предметом позову не заявили, письмових заперечень за позовом не надавали.
Позивач у судове засідання не з’явився, надавши заяву про розгляд справи за своєї відсутності (ар.с. 83).
Відповідач надав заяву про розгляд справи у відсутності свого представника (ар.с. 80).
У судове засідання треті особи не з’явилися, клопотань про його відкладення від них не надходило.
На підставі досліджених доказів, суд вважає доведеним наступні факти, якими позивач обгрунтовує свої вимоги:
• - позивач у справі є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, з серпня 2002р. він є інвалідом другої групи внаслідок захворювання, пов’язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (відповідь за підписом начальника УПСЗН від 21.09.07р. на ар. с. 4, 17; Посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи на ар. с 6, 7, 19, 20, 54; довідка МСЕК на ар.с. 9, 22);
• - ОСОБА_2, народжений 10 березня 1989р. є сином позивача у справі та дитиною, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи і має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (Посвідчення на ар. с. 5, 18, 54; свідоцтво про народження на ар. с 8, 21, паспорт на ар.с. 13, 26);
Відповідачем визнається, а тому, на підставі ч. 3 ст. 72 КАС України суд вважає таким, що може не доказуватися, те, що син позивача у справі не перебував на повному державному утриманні, а також розмір виплат, які фактично було здійснено на користь позивача у справі відповідачем у справі та підстава для цих виплат, яку брав до уваги позивач та відповідач у справі.
Правовідносини, що склалися між сторонами у справі регулюються Конституцією України, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законом України «Про державний бюджет України на 2007р.ік», Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.07р. № 6-рп/07.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі і у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та Законами України. Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно Законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основні обов’язки громадянина. Статтею 13 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що Держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов’язується відшкодувати її за пошкодження здоров’я або втрату працездатності громадянами та їх дітьми. Відповідно до ст..30 означеного Закону сім’ям, в яких є діти шкільного віку, батьки яких стали інвалідами першої або другої групи, на кожну дитину, якщо вона (дитина) не перебуває на повному державному забезпеченні, виплачується щомісячно мінімальна заробітна плата.
ст..63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що фінансування витрат, пов’язаних з його реалізацією, здійснюється за рахунок Державного бюджету України.
Відповідно до ст.. 8 КАС України суд при вирішенні спорів керується принципом верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Згідно ст. 9 КАС України суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України. У разі невідповідності нормативно правового акту Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
ОСОБА_3 Кабінету Міністрів України від 04.03.02р. № 256, якою затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, на яку посилається відповідач у своїх запереченнях за позовом, встановлено, що головним розпорядником коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структур підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення. Таким чином, відповідач у справі є головним розпорядником коштів місцевого бюджету за рахунок субвенцій з держбюджету та на нього покладений обов’язок щодо реалізації механізму фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення, зокрема, пільг громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Постановами Кабінету Міністрів України, якими керувався відповідач у справі при здійсненні виплат позивачеві у справі, звужено та обмежено дію норми прямого Закону. Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, слід вважати такими, що заслуговують на увагу, доводи позивача про безпідставність застосування відповідачем ОСОБА_3 Кабінету Міністрів, а не Закону України.
Заперечення відповідача у тій частині, що позивач пропустив строк для звернення до адміністративного суду, встановлений ст..99, 100 КАС України не можна прийняти до уваги, оскільки частиною 3 ст. 99 КАС України передбачено, що законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, а пункт 3 частини 1 ст. 268 Цивільного кодексу України визначає, що позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я, або смертю. При розгляді у порядку апеляційного провадження справи за позовом ОСОБА_4 до УПСЗН Стахановської міськради та ГУДКУ в Луганській області (ОСОБА_3 у справі № 22-а-11093/08 від 04.11.08р.) та справи за позовом ОСОБА_5 до тих же осіб (ОСОБА_3 у справі № 22-а-11103/08 від 05 листопада 2008р.) Донецький апеляційний адміністративний суд керувався ч.3 ст. 99 КАС України та ч. 1 ст. 268 ЦК України, а тому суд вважає, що при прийнятті рішення у дійсній справі слід взяти до уваги судову практику і, оцінюючи заперечення відповідача, керуватися п.3 ч. 1 ст. 268 ЦК України.
Розмір мінімальної заробітної плати у 2002-2007 роках складав такі суми:
- з вересня по грудень 2002р. - 165грн.,
• - з січня по листопад 2003р. - 185грн.,
• - грудень 2003р.- 205грн.,
• - з січня по серпень 2004р. - 205грн.,
• - з вересня по грудень 2004 - 237грн.,
• - з січня по березень 2005р. - 262грн.,
• - з квітня по червень 2005р.- 295грн.,
• - з липня по серпень 2005р. - 310грн.,
• - з вересня по грудень 2005р.- 332грн.,
• - з січня по червень 2006р. - 350грн.,
• - з липня по грудень 2006р. - 375грн.,
• - у січні та лютому 2007р. - 400грн..
Виходячи з означених розмірів позивачеві у справі мала б бути визначена щомісячна сума виплати позивачеві на дитину на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Однак, суд враховує, що згідно зі статтею 75 Конституції України Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні. Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмету правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу. Водночас Конституційний Суд України у пункті З мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше». Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час розв’язання спорів у цих відносинах, суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше. Статтею 101 Закону України «Про державний бюджет України на 2007рік.» (№ 489-У від 19.12.06р.) Кабінету Міністрів України у 2007 році надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.07р. № 6-рп/07 визнано таким, що не відповідає Конституції України внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» Законом України „Про державний бюджет України на 2007рік". Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони та інші правові акти, або окремі їх положення, що визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Таким чином, дід норми Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у частині, що визначає розмір суми, яку належить сплачувати позивачеві у 2007р. відновлена з 09.07.07р. Позивачеві у 2007р. виплати було здійснено у період, коли положення Закону „Про державний бюджет України на 2007» щодо розміру виплати діяли, оскільки на той час не були визнані неконституційними. У цій частині заслуговують на увагу заперечення відповідача у справі.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що частково доводи позивача у справі заслуговують на увагу, оскільки відповідач у справі діяв з порушенням законодавства у межах суми платежів за період з вересня 2002р. по січень 2007р.. Ця сума складає 13030грн. Вимоги за січень та лютий 2007р. є необгрунтованими, оскільки відповідач діяв у спосіб, визначений законом, на підставі закону та у межах своїх повноважень.
Що стосується майбутніх виплат, суд вважає, що підстав для покладення на відповідача зобов’язання робити перерахунок враховуючи всі зміни та доповнення до законодавства немає. При цьому суд керується ч.2 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори. Тобто суд розглядає спір, який виник та існує станом на прийняття рішення. Вважати, що у майбутньому між сторонами буде існувати спір та що на законодавчому рівні правовідносини між сторонами будуть вирішуватися тим же чином - у суду підстав немає.
Керуючись Конституцією України, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законом України «Про державний бюджет України на 2007р.ік», Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.07р. № 6-рп/07, ст..2, 9, ст..6, 94, 99, ч.3 ст. 122, 158, 159, 161, 162.163 КАС України суд
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради щодо виплат компенсації на дитину ОСОБА_1 за період з вересня 2002 по січень 2007р. незаконною.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Стахановської міської ради за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 недоплачену суму щомісячної компенсації на дитину за період з вересня 2002р. по січень 2007р. у сумі 13030 (тринадцять тисяч тридцять)грн..
У задоволенні іншої частині вимог ОСОБА_1 відмовити.
ОСОБА_3 може бути оскаржено до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд м. Стаханова шляхом подачі у десятиденний строк заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги безпосередньо протягом двадцяти днів по тому.