Справа №1-27/181 2007 рік

ВИРОК

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

21 травня 2007 року

Черняхівський районний суд Житомирської області в складі: головуючого - судді Васильчука С.Ф.

при секретарі -            Чудяк Н.П.

з участю прокурора - Островського І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у смт. Черняхові кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Черняхів, Житомирської області, громадянина України, українця, освіта середня, непрацюючого, мешкаючого АДРЕСА_1, раніше притягався до кримінальної відповідальності за ст. 164 ч.І КК України до 1 року обмеження волі з іспитовим терміном 1 рік, судимість погашена, вирок від 24.06.2003р., за ст. 164 ч.І КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно рішення Черняхівського райсуду Житомирської області від 21 листопада 2003 року, ОСОБА_1 зобов'язаний сплачувати аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, в розмірі 1/3 частини з усіх видів його прибутку, але не менше 14 частини неоподатковуваного мінімуму доходів громадян на кожну дитину, починаючи з 1 жовтня 2003р. до їх повноліття.

ОСОБА_1 злісно ухилився від сплати, визначених рішенням суду аліментів та іншої матеріальної допомоги, не надавав і не надає без поважних причин, ніде за вказаний період не працевлаштувався.

Станом на 01.10.2006р. загальна заборгованість ОСОБА_1 по аліментах становить 3222грн.97коп., що підтверджується розрахунком.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 свою вину у вчиненому визнав повністю та суду пояснив, що дійсно у нього від бувшої дружини ОСОБА_2 є двоє дітей - донька ОСОБА_3 1994р.н. та син ОСОБА_4 1998р.н. У 2003 році рішенням Черняхівського райсуду стягнуто аліменти в розмірі 1/3 частини з усіх видів його прибутків на утримання дітей. Визначені судом аліменти він сплачувати не міг з тієї причини, що не може ніде працевлаштуватися. Однак ніяких дій щодо працевлаштування не вживав. Працював на разових роботах, не постійно. Один раз дав бувшій дружині 1500грн. З тих пір більше ніякої допомоги їй на утримання дітей не надавав.

У вчиненому розкаявся. Підтвердив, що був неодноразово попереджений про кримінальну відповідальність у випадку, якщо не буде сплачувати аліменти. Просив суворо не карати.

Крім зізнавальних показів самого підсудного, його вина у вчиненому повністю підтверджена показами ОСОБА_2, свідків, покази яких оголошені в судовому засіданні, письмовими доказами, дослідженими в судовому засіданні, а саме:

·        оголошеними в судовому засіданні показами ОСОБА_2, яка вказала, що згідно рішення Черняхівського райсуду від 21 листопада 2003р. ОСОБА_1 зобов'язаний їй сплачувати аліменти в розмірі 1/3 частини на утримання дітей - ОСОБА_3, 1994 р.н., та сина ОСОБА_4, 1998 р.н. Однак аліменти з часу їх присудження по даний час не сплачує, у зв'язку з чим утворилася заборгованість. Один раз він сплатив аліменти в сумі 500грн. (заява) (а.с.22, 13-14,21);

·        оголошеними в судовому засіданні поясненнями свідка ОСОБА_5, який вказав, що колишній чоловік ОСОБА_2 на утримання дітей їй ніяких аліментів не сплачує, у зв'язку з чим утворилася заборгованість по аліментах (а.с. 23);

·        письмовими доказами, а саме:

а/ поданням державного виконавця Черняхівської ДВС з доданим виконавчим листом та розрахунком заборгованості, з яких вбачається, що підсудний зобов'язаний сплачувати аліменти на користь ОСОБА_2, згідно виконавчого листа від 21 листопада 2003р. в розмірі 1/3 частини з усіх видів його прибутку, однак заборгованість з 1 січня 1005р. по вересень 2006р. утворилася в сумі 3222грн.97коп. у зв'язку з несплатою аліментів (а.с.5, 6,8);

·        довідками Черняхівського районного центру зайнятості, НДГ «Україна», підприємства «Даніко», Черняхівського РЕМ, з яких вбачається, що підсудний не вчиняв будь-яких дій щодо працевлаштування (а.с. 24-27);

·        офіційними застереженнями ОСОБА_1 з приводу того, що у випадку подальшого злісного ухилення від сплати аліментів, мін може бути притягнутим до кримінальної відповідальності за ст. 164 КК України (а.с.11-12).

Однак, при визначенні заборгованості по сплаті аліментів за період січень 2005р. по вересень 2006р. суд знаходить, що в судовому засіданні частково знайшло своє підтвердження пояснення підсудного з того приводу, що весною 2006р. він частково погасив заборгованість по аліментах в сумі 1500грн.

Згідно заяви ОСОБА_2, ОСОБА_1 весною 2006р. дійсно передав їй особисто гроші в сумі 500грн. у вигляді сплати аліментів. З цих підстав суму коштів 500грн. щодо погашення заборгованості по сплаті аліментів за вказаний період суд знаходить доведеною, а тому зменшує суму заборгованості з 3222грн.97коп. на 2тис.722грн.97коп., знаходячи обвинувачення в сумі несплати 500грн. недоведеним.

Оцінивши всі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що вина підсудного ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ст. 164 ч.І КК України - злісне ухилення від сплати, встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), доведеною повністю.

Обираючи міру покарання підсудному, суд враховує тяжкість вчиненого злочину, ставлення до вчиненого підсудним, його особу, обставини, які обтяжують та пом'якшують покарання.

Злочин, вчинений підсудним, є злочином невеликої тяжкості.

Суд визнає обставиною, що пом'якшує покарання підсудного - щире каяття та сприяння розкриттю злочину - ст.66 КК України.

Обставин, що обтяжують покарання підсудного, не встановлено.

За місцем проживання підсудний характеризується позитивно (а.с. 33).

Однак, при обранні міри покарання, суд також враховує, що підсудний вироком Черняхівського райсуду від 24.06.2003р. вже притягався до кримінальної відповідальності за ст. 164 ч.І КК України і йому було обрано міру покарання у вигляді 1 року обмеження волі з застосуванням вимог ст. 75 КК України - судимість погашена (а.с. 28-29, 34).

Однак підсудний знову став злісно ухилятися від сплати аліментів.

З цих підстав суд приходить до переконання, що підсудному слід обрати покарання в межах санкції ст. 164 ч.І КК України у вигляді обмеження волі ближче до нижчої межі і це покарання буде достатнім та доцільним для перевиховання підсудного та його покарання за вчинений злочин.

Перешкод до застосування такого виду покарання судом не встановлено.

З цих підстав суд вважає недоцільним щодо покарання застосувати вимоги ст.75 КК України.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Речові докази відсутні.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 164 ч.І КК України та призначити йому за цим законом покарання у вигляді обмеження волі тривалістю один рік.

До вступу вироку в законну силу обрати засудженому ОСОБА_1 міру запобіжного заходу - підписку про невиїзд.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Житомирської області через Черняхівський райсуд протягом 15 діб з моменту його проголошення.