26.05.2011
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа № 22ц–651/11р. Головуючий в першій
інстанції Кукурекін К.В.
Категорія 20 Доповідач в апеляційній
інстанції Моцний М.В.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 травня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Володіної Л.В.,
суддів - Моцного М.В., Сундукова В.М.,
за участю секретаря - Одажиу Л.І.,
представника відповідача - ОСОБА_3,
представника
ТОВ „Росенергосервіс” - Зотової А.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційні скарги ОСОБА_5 на ухвалу Ленінського районного суду м. Севастополя від 14 серпня 2009 року та на заочне рішення Ленінського районного суду м.Севастополя від 14 квітня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, третя особа з боку позивача – товариство з обмеженою відповідальністю „Росенергосервіс”, -
В С Т А Н О В И Л А :
У серпні 2009 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання недійсним договору уступки відповідачу частки статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) „Росенергосервіс”, яка належала позивачу.
Вимоги мотивовані тим, що відповідач, будучи стороною договору не виконав його умови, умисно ввів позивача в оману відносно обставин, які мають суттєве значення, у триденний строк з дати підписання договору не сплатив 131300,00 грн. за придбану частку у статутному фонді названого товариства, що передбачалося умовами договору.
Ухвалою Ленінського районного суду м.Севастополя від 14 серпня 2009 року відкрито провадження по зазначеній цивільній справі.
Заочним рішенням Ленінського районного суду м.Севастополя від 14 квітня 2010 року зазначені позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Постановлено визнати недійсним договір уступки частки статутного фонду ТОВ „Росенергосервіс”.
Ухвалою Ленінського районного суду м.Севастополя від 23.11.2010 року заява ОСОБА_5 про перегляд заочного рішення залишена без задоволення (а.с.104).
Не погодившись з ухвалою суду про відкриття провадження по справі від 14 серпня 2009 року та заочним рішенням Ленінського районного суду м. Севастополя від 14 квітня 2010 року відповідач подав апеляційні скарги, в яких просить рішення суду першої інстанції скасувати, як таке, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права при невідповідності висновків суду обставинам справи та ухвалити рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, а також скасувати ухвалу про відкриття провадження у справі.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача в підтримання апеляційних скарг, представника третьої особи, яка просила залишити ухвалу та рішення суду без зміни, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційних скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга на рішення суду підлягає задоволенню, а на ухвалу про відкриття провадження – відхиленню, з наступних підстав.
Постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що загальною вимогою для чинності правочину є спрямованість сторін на реальне настання правових наслідків, що цим правочином обумовлені, проте, зазначеній вимозі не відповідає оспорюваний договір.
З таким висновком не погоджується колегія суддів, оскільки він не відповідає фактичним обставинам справи та не ґрунтується на нормах чинного законодавства України.
Відповідно до ч. 3 та ч. 5 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Частиною 1 ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.
Згідно із ч. 1 ст. 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ „Росенергосервіс” з 05.01.2006 року зареєстровано як юридична особа; ОСОБА_6 відноситься до (засновників) учасників цього товариства, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії НОМЕР_1 (а.с.55).
11.03.2009 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5. був укладений договір відступлення (купівлі-продажу) частки у статутному фонді ТОВ „Росенергосервіс, згідно умов якого позивач продав відповідачу частку у статутному фонді товариства розміром 2600000,00 грн., що складає 52% фонду за 131300,00 грн.; вказану суму покупець повинен був сплатити у триденний термін з дати підписання цього договору.
Згідно з п. 4 зазначеного договору покупець набуває усі права та обов’язки щодо учасника товариства після розрахунку та державної реєстрації змін складу учасників у статуті товариства.
На виконання визначених у договорі умов позивач, до проведення розрахунку, провів загальні збори 11.03.2009 року, вніс зміни у Статут товариства та зареєстрував в цей же день Статут в новій редакції у Ленінській районній державній адміністрації, про що свідчать Статут ТОВ „Росенергосервіс” від 11.03.2009 року, витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців АБ № 464251.
Таким чином позивачем були виконані умови п.5 оспорюваного договору, в той час як відповідачем умови договору не виконані, у триденний строк зазначена у договорі сума відступу 131300,00 грн., що передбачена п.3 спірного договору відповідачем на користь позивача не сплачена.
У п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз’яснено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.
Визнаючи спірний договір недійсним та посилаючись у мотивувальній частині на вимоги ст.ст. 526, 545 ЦК України щодо належного виконання сторонами договірного забовя'зання, суд першої інстанції залишив поза увагою той факт, що виконання чи невиконання сторонами зобов’язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визначення правочину недійсним (п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»).
Враховуючи викладене та той факт, що з матеріалів справи, пояснень сторін не встановлено обставин для визнання правочину недійсним, на які посилався позивач – введення сторони правочину в оману щодо обставин, які мають істотне значення, правових підстав для визнання оскаржуваного договору недійсним немає, а викладені у позовній заяві обставини стосуються неналежного виконання ОСОБА_5. своїх договірних зобов’язань.
Колегія суддів також зазначає, що при постановлені рішення судом першої інстанції порушено вимоги процесуального права, оскільки визнаючи договір відступлення (купівлі-продажу) частки у статутному фонді ТОВ „Росенергосервіс" недійсним на підставі ч. 5 ст. 203 ЦК України, суд вийшов за межі позовних вимог, так як з позовної заяви ОСОБА_6 вбачається, що він ставив питання про визнання правочину недійсним з підстав визначених в ч. 1 ст. 229 та ч. 1 ст. 230 ЦК України.
Таким чином оскаржуване рішення суду першої інстанції постановлено без врахування викладених вище обставин, а тому відповідно до п. 4 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню через порушення норм матеріального та процесуального права, з ухваленням апеляційним судом нового рішення про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Таким чином з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 підлягають стягненню 41,25 грн. судових витрат понесених відповідачем при апеляційному оскарженні рішення суду.
Стосовно доводів апеляційної скарги на ухвалу Ленінського районного суду м. Севастополя від 14 серпня 2009 року про відкриття провадження по справі з порушенням правил підсудності, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до вимог ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Згідно ст. 177 ЦК України об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
Таким чином, враховуючи позовні вимоги ОСОБА_6, суб’єктний склад правовідносин, ухвалу Господарського суду м. Севастополя від 07.09.2009 р. (а.с.86), яка набула чинності, підстав для скасування ухвали суду про відкриття провадження у справі не має, а тому апеляційна скарга ОСОБА_5 на ухвалу Ленінського районного суду м. Севастополя від 14 серпня 2009 року підлягає відхиленню, а ухвала суду – залишенню без змін на підставі п.1 ч.1 ст.312 ЦПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.88, 303, 304, ст.307, п.4 ч.1 ст.309, п.1 ч.1 ст.312 ст.ст.313,314 ЦПК України, колегія суддів, -
В И Р І Ш И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу Ленінського районного суду м. Севастополя від 14 серпня 2009 року – відхилити.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Севастополя від 14 серпня 2009 року – залишити без змін.
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 на заочне рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 14 квітня 2010 року – задовольнити.
Заочне рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 14 квітня 2010 року – скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, третя особа з боку позивача – товариство з обмеженою відповідальністю „Росенергосервіс”, - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 41,25 грн. судових витрат.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: /підпис/ Л.В.Володіна
Судді: /підпис/ М.В.Моцний
/підпис/ В.М.Сундуков
З оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного суду
м. Севастополя М.В.Моцний