І інстанція

справа № 2-207/11

категорія 4

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

30 травня 2011 року Нахімовський районний суд м. Севастополя в складі:

головуючого судді –Кравченко В.Є.

при секретарі  - Пронкіній К.О.

особи, що брали участь в розгляді  справи:

позивач за первісним позовом:  ОСОБА_1

представник позивача за первісним позовом: ОСОБА_2,

відповідач за зустрічним позовом : ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Севастополі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: ОСОБА_4  про вселення та зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання переважного права на викуп та стягнення вартості спожитих комунальних послуг

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Нахімовського районного суду м. Севастополя з позовною заявою до  ОСОБА_3, в якій, з врахуванням останніх уточнень(т.1, арк. с.192),  просить вселити його в двокімнатну квартиру АДРЕСА_1. Позовні вимоги обґрунтовує тими обставинами, що за ним, на підставі рішення Апеляційного суду міста Севастополя від 04.03.2004року, залишеного без змін ухвалою Верховного Суду України від 31.05.2006 року,  визнано право власності на ? частку цієї квартири. У спірній квартирі проживає відповідачка та її син від іншого шлюбу: ОСОБА_4 однак, відповідачка перешкоджає у вільному доступу, володінні та користуванні належною йому часткою власності. Вирішити питання мірним шляхом ОСОБА_3 відмовляється, квартира не підлягає розподілу, виділ належної йому частки у натурі неможливий, у зв’язку з чим ОСОБА_1 вимушений звернутися за захистом свого порушеного права до суду на підставі статей 317,319,321, 391 ЦК України.

Відповідачка проти  вимог первісного позову категорично заперечує, зазначає про їх незаконність та необґрунтованість, вважає, що позивач як співвласник  на протязі  10 років ухилявся від сплати комунальних послуг, на теперішній  час є  матеріально забезпеченою людиною, підприємцем,  має у власності  автотранспортні засоби, інше нерухоме майно по АДРЕСА_2,  два двохповерхових котеджу, які здає у піднайм, одержує прибуток, проте, оформив правовстановлюючі документи на підставну особу –свою другу дружину ОСОБА_5, тому, за думкою відповідачки  не має життєвої потреби вселятися та користуватися  своєю власністю, а для неї та її сина студента це житло є єдиним(письмові пояснення т. 1,арк.с. 37-38).

ОСОБА_3, посилаючись на статті 47 Конституції України, на статті 67,68 ЖК України, статті 509,525,526, 1166 ЦК України, звернулась з зустрічною позовною заявою, в якій  просить визнати її переважне право купівлі ? частки спірної квартири, яка належить ОСОБА_1, та стягнути з останнього на її користь заборгованість по сплаті комунальних платежів за 10 років та з утримання і ремонту спільного приміщення, у загальній  сумі 7284,00 грн. Ухвалою суду від 27.05.2010 року зустрічний позов ОСОБА_3 був  прийнятий  до сумісного розгляду з первісним (т. 1, арк.с. 130-132,148).

ОСОБА_1 та його представник у судовому засіданні проти вимог зустрічного позову про визнання ОСОБА_3 переважним покупцем заперечували, зазначаючи про відсутність законних підстав для задоволенні цієї вимоги в розумінні статей 362,364,365 ЦК України. Позов  в  частині стягнення заборгованості  визнали  тільки  в частині  стягнення витрат  за комунальні послуги  та експлуатаційні  послуги в сумі 1167,42 грн., в межах  трирічного строку позовної давності,  в  іншій частині позову щодо відшкодування витрат по ремонту квартири та стягнення сплачених ОСОБА_3 сум за спожиті  комунальні послуги та експлуатаційні  послуги, просили відмовити, оскільки вони заявлені  з пропуском строку позовної давності, встановленого  у статті 257 ЦК України та за відсутністю підстав для  їх стягнення. Вимоги уточненого первісного  позову щодо вселення ОСОБА_1 у двокімнатну квартиру АДРЕСА_1 підтримали у повному обсязі.

Відповідач за первісним позовом у судовому засіданні проти вимог первісного позову заперечувала, просила відмовити у їх задоволенні, наполягала на задоволенні вимог зустрічного позову. Заявила клопотання про надання відстрочки виконання рішення до 2015 року, коли її син закінчить навчання, у зв’язку зі своїм низьким рівнем матеріальної забезпеченості та  знаходження  в Росії на утриманні матері - інваліда.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення первісного позову та часткового задоволення зустрічного позову, виходячи  з наступних мотивів.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 знаходилися у зареєстрованому шлюбі з 25.06.1994 по 07.12.2001 року. У шлюбі ними була придбана квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується договором купівлі-продажу від 14.07.1994(т.1, а.с.6-8). За рішенням Нахімовського районного суду міста Севастополя від 07.12.2001 шлюб було розірвано (т.1, арк.с. 9)

09 липня 2003 року рішенням Нахімовського районного суду міста Севастополя по справі № 2-1124 позов  ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання права власності на ? частку квартири, реальний розподіл квартири та усунення перешкод у користуванні власністю був задоволений. За ОСОБА_1 визнано право власності на кімнату у квартирі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка визначена на плані під № 9-4, площею 13,9 м2, що складає 23/50 ідеальних часток; за ОСОБА_3 визнано право власності на кімнату у квартирі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка визначена на плані під № 9-5, площею 17,8 м2, що складає 27/50 ідеальних часток. Допоміжні приміщення, а саме: коридор № 9-1 площею 6,9 м2, кухня № 9-3 площею 6,1 м2, сану зел № 9-2 площею 3,0 м2 залишені у загальному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_3 Зобов’язано ОСОБА_1 та ОСОБА_3 призвести перепланування квартири АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 за перевищення вартості кімнату 1458,12 грн. (т.1, а.с. 10-12).

За наслідком  апеляційного перегляду, рішенням від 04 березня 2004 року Апеляційного суду міста Севастополя по справі № 22ц-184/2004 рішення суду першої інстанції від 09 липня  2003 року було скасовано, по справі ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволений частково. За ОСОБА_1 визнано право власності на ? частку квартири АДРЕСА_1; за ОСОБА_3 визнано право власності на ? частку квартири АДРЕСА_1.(т.1, а.с. 13-15).

Ухвалою Верховного Суду України від 31 травня 2006 року рішення  апеляційної інстанції від 04 березня 2004 року залишено без змін.

Приводом звернення до суду з первісним позовом є обставини вчинення ОСОБА_3 перешкоди у користуванні та розпорядженні ОСОБА_1 своєю часткою двокімнатної квартири, яка  ОСОБА_1 належить на праві власності, а саме, : не допускає його у квартиру, змінила вхідні замки. Даний факт підтверджується постановою про відмову про відкриття кримінальної справи від 15.08.2009 року (т. 1, арк.с. 28) та не заперечується особисто ОСОБА_3

Відповідач за первісним позовом не заперечуючи проти того, що ОСОБА_1 є співвласником  квартири АДРЕСА_1, вважає неможливим сумісне проживання разом зі своїм колишнім чоловіком  в силу гострих неприязних відношень та наявності  у нього іншого житла та  належного рівня матеріальної забезпеченості для окремого  проживання від неї та її сина.

Суд не може погодитися  з такою позицією відповідача за первісним позовом.

Статтею 316 Цивільного кодексу України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно зі статтею 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 319 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав та виконанні обов’язків власник зобов’язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

 Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

У статті 321 ЦК України відображений конституційний принцип   непорушності права власності, згідно з яким, ніхто не може бути  протиправно позбавлений чи обмежений в здійсненні свого права власності.  Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає з закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.   

 Відповідно до частини 1 статті 355 ЦК України  майно,  що   є   у  власності   двох  або  більше  осіб (співвласників),  належить їм на праві спільної власності (спільне майно).

Відповідно до ч. 1 ст. 356 Цивільного процесуального кодексу України власність двох або більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Статтею 386 цивільного кодексу України передбачене, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб’єктів права власності. Власник, якій має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення дій, які можуть порушити його права, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з ч.3 ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарської або адміністративної справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням апеляційної інстанції від 04 березня 2004 року визнано, що сторони по справі  є співвласниками квартири АДРЕСА_1 у рівних  частках. Отже, ОСОБА_1 законність набуття  права власності підтверджена рішеннями судів апеляційної та касаційної інстанції.

Частинами 2 та 3 ст. 13 Цивільного кодексу України встановлено, що при здійсненні своїх прав особа зобов’язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

З урахуванням наведених правових норм, суд вважає, що позивач обґрунтовано звернувся до суду з позовними вимогами. Використання відповідачкою одноособово спільної часткової власності обмежує законного співвласника у праві володіння, розпорядження квартирою і використовування її за призначенням.

У разі неможливості врегулювання між сторонами режиму сумісного користування та розпорядження спірною квартири, кожний із співвласників може звернутися один до одного з пропозицією припинити сумісну власність та вирішити питання про грошову компенсацію ? частки квартири одному з них у добровільному порядку або у порядку, передбаченому статтями 364,365 ЦК України.

Таким чином, вимоги первісного позову про вселення суд знаходить обґрунтованими, такими, що ґрунтуються на законі, та підлягають задоволенню.

Відмовляючи  частково у задоволенні зустрічного позову суд виходив з наступного.

У зустрічному позові ОСОБА_3 заявляє вимоги про надання їй у майбутньому права на переважне право купівлі частки спірної квартири, яка належить  ОСОБА_1, та про стягнення з ОСОБА_1  заборгованості  по сплаті комунальних платежів та витрат по ремонту приміщення у загальному розмірі 7284,00 грн.

Статтею 362 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною,оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.

Частиною 2 вказаною статті передбачено, що продавець частки у праві спільної часткової власності зобов’язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає. Якщо інші співвласники відмовились від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, продавець має право продати свою частку іншій особі.

Таким чином, законом вже встановлено переважне право ОСОБА_3 на купівлю частки співвласника. Крім того, під час  розгляду справи позивачем за зустрічним позовом не було доведено, що вона у порядку ст.362 ЦК України  зверталась до  відповідача з відповідною пропозицією та обставини відмови  останнього у добровільному порядку здійснити продаж своєї частки ОСОБА_3, як переважному покупцю.   

Навпаки, під час розгляду справи, ОСОБА_1 було запропоновано ОСОБА_3 у письмовій нотаріально посвідченої заяві купити його частку у квартирі АДРЕСА_1 за суму 172000 грн. Заява була складена ОСОБА_1 04 липня 2009 року та передана від його імені державним нотаріусом Четвертої державної нотаріальної контори Обухової Т.М. (реєстр.№ 1-1090, а.с.136, т.1). Цією заявою ОСОБА_3 було запропоновано скористуватися вказаним правом згідно зі нормами діючого законодавства протягом місяця з дня одержання заяви. Заява була отримана відповідачкою 03.08.2009 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням (а.с. 136-137, т.1).

09.09.2009 року ОСОБА_1 було запропоновано ОСОБА_3 у письмової нотаріально посвідченої заяві продати  йому її частку у квартирі АДРЕСА_1 за суму 172000 грн. Заява була складена ОСОБА_1 а передана від його імені державним нотаріусом Четвертої державної нотаріальної контори Смірнової Г.В. (реєстр.№ 1-237, а.с. 134). Цією заявою ОСОБА_3 було запропоновано скористуватися вказаним правом згідно зі нормами діючого законодавства протягом місяця з дня одержання заяви. Заява була отримана відповідачкою 19.09.2009 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням (а.с. 135, т.1). Але вказаним правом ОСОБА_3 на момент ухвалення рішення не скористалася, свої пропозиції у встановленому законом порядку не зробила. Таким чином, в цієї частині вимог суд не вбачає  її порушеного  переважного права.

А вимога ОСОБА_3 щодо надання права переважної купівлі частки у спільної часткової власності на майбутнє не відповідає нормам чинного законодавства, та задоволенню не підлягає.

Посилання позивачки за зустрічним позовом про різні матеріальні становища сторін, наявність у ОСОБА_1 іншого нерухомого майна, зайняття останнім підприємницькою діяльністю, що приносить йому прибуток,знаходження на утриманні сина –студента і матері інваліда, наявність неприязних відношень, прийняти судом до уваги, проте, в силу вище приведених норм закону, ці  обставини не можуть нівелювати та виключати реалізацію повноважень ОСОБА_1, як співвласника обмеженим з травня 2006 року.

Виходячи з наведеного та відсутності підстав для  задоволення  зустрічного позову в цієї частині, суд не знаходить підстав для надання відстрочки виконання рішення (заява т. 1, арк.с. 248-251) за зустрічним позовом.

Також ОСОБА_3 у своєму позові вимагає стягнути з ОСОБА_1 заборгованість зі сплати комунальних послуг за 10 років та витрат на ремонт спірної квартири, у загальній  сумі 7284,00 грн.

Керуючись статтями 16, 509, 257, 260, 267 ЦК України, 156 ЖК України, встановленими  обставинами справи, суд вважає необхідним задовольнити ці  вимоги частково, стягнув з відповідача за первісним позовом на користь ОСОБА_3 1167,42 грн. - суму, яка складається  з заборгованості за комунальні та експлуатаційні  послуги за період  з 27 травня 2007 року по 27 травня 2010 року (в  межах трирічного строку позовної давності), оскільки про застосування  строку позовної давності по даним правовідносинам було заявлено позивачем та його представником, з врахуванням зареєстрованих у цієї квартирі за вищевказаний період трьох осіб: ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Ця сума (1167,42 грн) складається з 235,00 грн.  –у рахунок погашення  боргу за  утримання  будинку та 932,42 грн. –в рахунок відшкодування витрат, пов’язаних з отоплюванням.

Відповідач за зустрічним позовом ці витрати визнав.

В силу положень  Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення  у  цивільній справі»і роз’яснення Пленуму Верховного Суду України, що містяться в постанові від 1 листопада 1996 року № 9 “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя” обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість. В силу приписів  ст. 10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених Кодексом.

Відмовляючи у відшкодуванні витрат, пов’язаних з ремонтом квартири, суд виходів з того, що  позивачкою за зустрічним позовом ці витрати не доведені належними і допустимими доказами у розумінні статей 58,59 ЦПК України, а також  з того що ці витрати та необхідність їх  здійснення  не були узгоджені з ОСОБА_1, як  зі  співвласником квартири.   

Судові витрати підлягають розподілу за правилами статті 88 ЦПК України у відповідності  і пропорційно задоволеним позовним вимогам.

З ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1  підлягає стягненню судовий  збір, в сумі 08,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення  судового розгляду, в  сумі 37,00 грн.

З ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 підлягає стягненню судовий збір, в сумі 51,00 грн. та 19,23 грн.(1167,42 х120 /1167,42) –витрат на інформаційно- технічне забезпечення судового розгляду

На підставі викладеного, керуючись ст. 41 Конституції України, ст.ст. 11, 13, 16, 257, 260, 267, 316, 317, 321,328, 356, 358, 362, 365,  386, 391 Цивільного кодексу України, ст. 156 ЖК України, ст.ст. 3, 10, 11, 58-60, 61, 88, 174, 212-215,218, 373 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В :

Первісний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Вселити ОСОБА_1 у двокімнатну квартиру  АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий  збір, в сумі 08,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення  судового розгляду, в  сумі 37,00 грн.

Зустрічний позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 комунальні витрати та експлуатаційні послуги за період з 27 травня 2007 року по 27 травня 2010 року,  у загальній сумі 1167,42 грн., судовий збір, в сумі 51,00 грн. та витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового розгляду, в сумі 19,23 грн.

В частині вимог зустрічного позову про відшкодування витрат на ремонт та визнання за ОСОБА_3 права переважного покупця ? частки двокімнатної квартири  АДРЕСА_1 –відмовити.

Відмовити ОСОБА_3 у наданні відстрочки виконання рішення суду до 2015 року в частині вимог про визнання за ОСОБА_3 права переважного покупця ? частки двокімнатної квартири  АДРЕСА_1

 Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.  

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Нахімовського

районного суду м. Севастополя                       В.Є. Кравченко

Повний текст рішення  був проголошений  30 травня 2011 року