РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді Кузнєцової О.О.
суддів Берещанської І.І.
Шестакової Н.В.
при секретарі Бугайовій В.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду АР Крим цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та відшкодування моральної шкоди,
за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 08.09.2010 року,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою по АДРЕСА_1, посилаючись на те, що за Державним актом про право власності на земельну ділянку є її власницею, але відповідачі самовільно її зайнявши, створюють для неї перешкоди у користуванні, чим, крім іншого, заподіяли їй моральну шкоду, розмір якої нею визначений у сумі 5 000 грн.
Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 08.09.2010 р. позов ОСОБА_2 задоволено. Зобов’язано ОСОБА_3 та ОСОБА_4 усунути ОСОБА_2 перешкоди у користуванні належною їй земельною ділянкою площею 0,0264 га, що розташована по АДРЕСА_1 шляхом знесення огорожі та вивозу сміття та майна з її території.
Стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно на користь ОСОБА_2 у відшкодування моральної шкоди 2 000 грн. та за отримання правової допомоги – 700 грн.
В решті позову відмовлено. Вирішено питання по розподілу судових витрат.
Справа № 22ц-190/724/11 головуючий суддя суду першої інстанції Чумаченко Р.Д.
суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Кузнєцова О.О.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4 ставить питання про скасування рішення суду та закриття провадження у справі, посилаючись на те, що позивачкою не було доведено обставини, що мають суттєве значення для вирішення справи по суті та які суд вважав встановленими.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обґрунтована частково та підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасування в частині задоволення позову про відшкодування моральної шкоди, з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у позові, зважаючи на таке.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_2 та зобов’язання відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звільнити земельну ділянку, суд першої інстанції виходив з того, що ця земельна ділянка за правовстановлюючими документами належить позивачці, але самовільно зайнята відповідачами та безпідставно, у порушення її прав ними використовується.
З такими висновками суду погоджується колегія суддів, оскільки вони засновані на матеріалах справи та відповідають нормам матеріального права.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 за державним актом про право власності на земельну ділянку є власницею земельної ділянки площею 0,0609 га по АДРЕСА_1 із зазначення її цільового призначення – для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (а.с. 7-13, 151-153).
Судом встановлено, що станом на 2002 рік частина належної ОСОБА_2 земельної ділянки самовільно зайнята ОСОБА_4 – суміжними землекористувачами (АДРЕСА_2) – (а.с. 22-23).
Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 24.10.2006 р., яке набрало законної сили, встановлено, що відповідачами самовільно зайнято земельну ділянку загальною площею 0,05 га, з яких 0,0222 га належить ОСОБА_2, решта – територіальній громаді в особі Сімферопольської міської ради. Вказаним судовим рішенням задоволено позов Сімферопольської міської радим, зобов’язано ОСОБА_4 та ОСОБА_3 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, площею 0,0296 га, що належить територіальній громаді, по АДРЕСА_1 шляхом знесення огорожі та повернення цій земельної ділянки власнику у придатному для використання стані (а.с. 124-125).
Вироком того ж суду від 23.02.2007 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду АР Крим віл 17.04.2007 року ОСОБА_1 засуджено за ст. 356 КК України за фактом самовільного зайняття земельної ділянки площею 264 м2, яка є часткою домоволодіння АДРЕСА_1 та належить на праві власності ОСОБА_2 (а.с. 125-135).
Отже, за таких обставин правильними є висновки суду щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог та зобов’язання ОСОБА_4 усунути ОСОБА_2 перешкоди у користуванні належної їй земельній ділянці, яка ними самовільно зайнята, шляхом зобов’язання знести встановлену ними огорожу та вивезти сміття та належне їм майно з її території.
Зазначені висновки суду ґрунтуються на положеннях ст. 212 ЗК України, якою встановлено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли ці земельні ділянки.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають.
Судом встановлено, що відповідачі правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку не мають, а тривалість користування самовільно зайнятою земельною ділянкою не свідчить про правомірність та законність її набуття.
Отже, за таких обставин, колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності підстав для скасування рішення суду за апеляційною скаргою ОСОБА_4
Між тим, колегія суддів не може погодитися з висновками у частині обґрунтованості та доведеності позовних вимог ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди та, перевіривши доводи сторін, надані в цій частині доказі, вважає за необхідне рішення суду в цій частині скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
На підставі наведеного та, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 308, 309, 313, 314, 316 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим,
ВИРІШИЛА :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Сімферополя АР Крим від 08.09.2010 року скасувати у частині задоволення позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди.
Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди відмовити.
В решті рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 08.09.2010 року залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді:
Берещанська І.І. Кузнєцова О.О. Шестакова Н.В.