Справа № 2а-2а/1570/1888/2011
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 травня 2011 року. Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого –судді Завальнюка І.В.,
при секретарі –Катеренчук І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ГУМВС України в Одеській області, Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, третя особа –ОМУ ГУМВС України в Одеській області, про часткове скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просить суд:
- визнати протиправними та скасувати накази ГУМВС України в Одеській області № 1344 від 29.11.2010 року «Про покарання працівників Портофранківського ВМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області»та № 615 о/с від 07.12.2010 року в частині звільнення капітана міліції ОСОБА_1 начальника відділення кримінальної міліції у справах дітей Портофранківського ВМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області з органів внутрішніх справ за п.66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ;
- зобов’язати відповідача-1 поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділення кримінальної міліції у справах дітей Портофранківського ВМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області;
- стягнути з відповідача-2 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані накази видані в порушення діючого законодавства, є необґрунтованими та підлягають скасуванню. Так, оспорюванні накази видані на підставі проведеного службового розслідування за зверненням громадянки ОСОБА_2, яке було проведено з порушення Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в ОВС України № 552 від 05.12.1991 року, однобічно та упереджено, без урахування суттєвих обставин. Дисциплінарне стягнення та звільнення позивача з ОВС мали місце під час перебування останнього на лікарняному, без ознайомлення з наказами та надання копій наказів, з грубим порушенням процедури щодо строків застосування стягнень, при відсутності вчинених дисциплінарних проступків та без проведення атестації. Зважав на відмову прокуратури м. Одеси в порушенні кримінальної справи у зв’язку з відсутністю фактичних даних про склад злочину.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги із викладених вище підстав підтримав у повному обсязі та просив задовольнити адміністративний позов.
Представник ГУМВС України в Одеській області позовні вимоги не визнала у повному обсязі, в задоволенні адміністративного позову просила відмовити, зазначивши, що за результатами службового розслідування за зверненням громадянки ОСОБА_2 було проведено службове розслідування, в ході якого встановлено порушення ОСОБА_1 вимог ст.7 Дисциплінарного статуту ОВС України, затвердженого законом України від 22.02.2006 року, ст.ст.85,180,188 КПК України, п.п.2.2.10 Інструкції з організації реагування органів внутрішніх справ на повідомлення про злочин, інші правопорушення та події, затвердженої наказом МВС України № 1153-03, ст.ст.1-7 Етичного кодексу працівника органів внутрішніх справ України, ухваленого рішенням колегії МВС України №7км/8 від 05.10.2000 року, Кодексу честі працівника ОВС України, ухваленого наказом МВС України № 18 від 11.01.1996 року, що виразилось у неповідомленні до чергової частини Київського РВ ОМУ про факт виявлення та затримання громадянина ОСОБА_3, безпідставному проведенні у нічній час обшуку за місце мешкання ОСОБА_2, не реєстрації в протоколі обшуку факту виявлення та вилучення грошей та подальшому привласненні вилучених коштів, нещирість в ході службового розслідування. Зважала, що в ході проведення службового розслідування ОСОБА_1 надавав пояснення, що спростовує його твердження про позбавлення його таких прав; позивачу також було запропоновано з’явитись для отримання копій наказів та трудової книжки, на його адресу направлялися листи з відомостями щодо його звільнення і необхідності прибути для отримання трудової книжки та військового квитка; позивач був ознайомлений з висновком за результатами службового розслідування, проте відмовився від підпису. Посилаючись на правомірність оскаржуваних наказів, представник відповідача також просила відмовити у задоволенні похідних позовних вимог щодо поновленні на роботі та стягненні середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Представник Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області та третьої особи проти задоволення адміністративного позову заперечував з підстав, наведених представником ГУМВС України в Одеській області.
Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, матеріали службового розслідування та відмовний матеріал прокуратури м. Одеси за зверненням громадянки ОСОБА_2, суд вважає адміністративний позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України з 13.08.2001 року, а з 23.05.2005 року –на посаді начальника ВКМСД Портофранківського ВМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області.
27.10.2010 року до ГУМВС України в Одеській області надійшло звернення громадянки ОСОБА_2 щодо неправомірних дій співробітників Портофранківського ВМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, які 02.04.2010 року о 03:30 годині провели за місцем її мешкання обшук, в ході якого виявили без належного документального оформлення гроші в сумі 52750 євро та в подальшому привласнили їх, пояснивши заявниці, що це хабар за непритягнення її сина –ОСОБА_3 та онука – ОСОБА_4 до кримінальної відповідальності за незаконні зберігання та збут наркотиків.
Інспекцією з особового складу УКЗ ГУМВС України в Одеській області було проведено службове розслідування відносно посадових осіб Портофранківського ВМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС в Одеській області, за результатами якого складено висновок, затверджений начальником ГУМВС України в Одеській області 25.11.2010 року.
Розслідуванням установлено порушення начальником відділення КМСД Портофранкіського ВМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_1 вимог ст.7 Дисциплінарного статуту ОВС України, затвердженого законом України від 22.02.2006 року, ст.ст.85,180,188 КПК України, п.п.2.2.10 Інструкції з організації реагування органів внутрішніх справ на повідомлення про злочин, інші правопорушення та події, затвердженої наказом МВС України № 1153-03, ст.ст.1-7 Етичного кодексу працівника органів внутрішніх справ України, ухваленого рішенням колегії МВС України №7км/8 від 05.10.2000 року, Кодексу честі працівника ОВС України, ухваленого наказом МВС України № 18 від 11.01.1996 року, що виразилось у неповідомленні до чергової частини Київського РВ ОМУ про факт виявлення та затримання громадянина ОСОБА_3, безпідставному проведенні у нічній час обшуку за місце мешкання ОСОБА_2, нереєстрації в протоколі обшуку факту виявлення та вилучення грошей та подальшому привласненні вилучених коштів, нещирість в ході службового розслідування; зроблено висновок про необхідність звільнити ОСОБА_1 з ОВС за п.66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби.
На підставі вищевказаного висновку ГУМВС України в Одеській області 29.11.2010 року виданий наказ № 1344 «Про покарання працівників Портофранківського ВМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області», пунктом 1 якого ОСОБА_1 звільнено з ОВС за п.66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС за грубе порушення вимог ст.7 Дисциплінарного статуту ОВС України, ст.ст.1-7 Етичного кодексу працівника ОВС України.
На виконання вищезазначеного наказу ГУМВС України в Одеській області 07.12.2010 року виданий наказ № 615о/с, яким ОСОБА_1 звільнено з ОВС за п.66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає зазначені накази обґрунтованими, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню у зв’язку з наступним.
Судом встановлено, що 01.04.2010 року ОСОБА_1 з іншими співробітниками Портофранківського ВМ Приморського РВ ГУМВС в Одеській області прибув до будинку №5 по вулиці 25-ї Чапаївської Дивізії в м. Одесі (знаходиться на території оперативного обслуговування Київського РВ ОМУ), де виявили та зупинили громадян ОСОБА_3 та ОСОБА_5 та провели догляд ОСОБА_3, за результатами якого було виявлено пачку з-під цигарок «Честерфілд», в якій знаходилось два паперових пакуночка з речовиною світло-коричневого кольору рослинного походження.
В порушення вимог п.п.2.2.10 Інструкції з організації реагування органів внутрішніх справ на повідомлення про злочин, інші правопорушення та події, затвердженої наказом МВС України № 1155-03, керівник групи капітан міліції ОСОБА_1 про вказану вище подію до чергової частини Київського РВ ОМУ не повідомив.
В подальшому 01.04.2010 року о 21:30 годині затримані були доставлені до Портофранківського ВМ, зареєстровані до книги обліку запрошених осіб за №№ 29, 30 та проведені до службового кабінету ВКМСД, де у присутності двох понятих працівниками міліції у ОСОБА_3 було повторно виявлено пачку з-під цигарок «Честерфілд», в якій знаходилось два паперових пакуночка з речовиною світло-коричневого кольору рослинного походження - марихуаною. В подальшому ОСОБА_3 було ознайомлено з постановою Приморського районного суду м. Одеси від 27.03.2010 року про надання дозволу на проведення обшуку за місцем його реєстрації. При цьому вказане судове рішення винесено на підставі сфальсифікованих іншим працівником ОВС матеріалів.
За результатами обшуку ОСОБА_1 склав відповідний протокол, а про обставини затримання ОСОБА_3 доповів керівництву Портофранківського ВМ письмовим рапортом, який був зареєстрований до ЖРЗПЗ Портофранківського ВМ 02.04.2010 року о 00:05 годині.
02.04.2010 року о 03:30 годині ОСОБА_1 з іншими співробітниками міліції, ОСОБА_3, ОСОБА_5, понятими громадянами ОСОБА_7 та ОСОБА_8 прибули до квартири ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1, де провели обшук, в ході якого були виявлені гроші в сумі 52750 євро. Вказана сума грошей була поміщена до пакету, опечатана за допомогою паперу, на якому розписались усі учасники обшуку.
Як убачається із матеріалів службового розслідування, ОСОБА_1, діючи всупереч інтересам служби, вчиняв психологічний тиск на громадянку ОСОБА_2, запевняючи останню, що її сина –ОСОБА_3 та онука –ОСОБА_4 позбавлять волі за допущені злочини; після чого запропонував ОСОБА_2 не притягувати її родичів до кримінальної відповідальності в обмін на хабар у розмірі виявленої суми грошей, на що громадянка ОСОБА_2 погодилась. Внаслідок зазначеного ОСОБА_1 склав протокол обшуку, в якому, в порушення ст.ст.85, 188 КПК України, час початку обшуку не вказав, факт вилучення грошей не зафіксував.
Згідно складеного ОСОБА_1 протоколу обшуку, слідча дія була закінчена о 04:10 годині, після чого співробітники міліції разом з ОСОБА_3 та понятими поїхали проводити обшук в інше місце.
02.04.2010 року близько 11:50 годині ОСОБА_3 доставили до Портофранківського ВМ, звідки увечері відпустили до дому. Згідно книги обліку осіб запрошених до Портофранківського ВМ, 02.04.2010 року ОСОБА_3 був доставлено о 11:50 та відпущено о 19:50 годині. У подальшому –04.04.2010 року іншим співробітником міліції було винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_3 за відсутністю в діях останнього складу злочину.
Вищезазначені обставини знайшли своє відображення в судовому засіданні та не були спростовані позивачем, а також узгоджуються з письмовими поясненнями громадянки ОСОБА_2 та громадян ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_7, наданих слідчому прокуратури м. Одеси в порядку ст.ст. 95, 97 КПК України. При цьому поясненням громадянки ОСОБА_2 притаманна послідовність, узгодженість, системність та логічність викладання обставин, що мали місце 02.04.2010 року, у зв’язку із чим суд приймає дані пояснення як доказ викладених у них подій. З огляду на викладене суд не приймає до уваги заяву громадянки ОСОБА_2 від 27.12.2010 року, поданої до прокуратури м. Одеси, відповідно до якої грошові цінності вона знайшла вдома, матеріальна шкода їй не завдана, претензій вона ні до кого не має. Останні доводи ОСОБА_2 суд оцінює критично та сприймає виключно як спробу створення обставин для уникнення співробітниками міліції, у тому числі ОСОБА_1, відповідальності за допущені проступки.
Суд відхиляє посилання позивача, як на підставу для задоволення позовних вимог, на позбавлення його прав, передбачених п.10 та п.11 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в ОВС України; притягнення його до відповідальності з порушенням встановленого ч.2 ст.16 Дисциплінарного статуту ОВС України шестимісячного строку; невидачу всупереч ч.8 ст.14 Дисциплінарного статуту ОВС України йому ані витягу з наказу, ані трудової книжки та військового квитка, непроведенні атестації.
Так, судом встановлено, що 11.11.2010 року ОСОБА_1 в процесі проведення службового розслідування надав пояснення, що спростовує його твердження про позбавлення такого права, а із затвердженим висновком службового розслідування позивач був ознайомлений 26.11.2010 року, проте відмовився від підпису. Позивачу було запропоновано з’явитись для отримання копій оскаржуваних наказів та трудової книжки, йому направлялися листи з відомостями щодо його звільнення і необхідності прибуття для отримання трудової книжки та військового квитка. Отже ГУМВС України в Одеській області вживались заходи щодо ознайомлення ОСОБА_1 з наказом про звільнення з ОВС України, однак позивач ігнорував всі запрошення, що підтверджується відповідними актами, наявними в матеріалах справи [а.с.35-36,45,46,91]. Твердження позивача про непроведення атестації також спростовуються матеріалами справи, а саме атестаційним листом за період з листопада 2009 року по листопад 2010 року [а.с.77-78], за результатами якого зроблений висновок, що ОСОБА_1 займані посаді не відповідає та підлягає звільненню з ОВС за дискредитацію.
Завдання та принципи діяльності міліції встановлені Законом України «Про міліцію», статтею 18 якого передбачено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справи, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справи затверджене Постановою Кабінету Міністрів Української РСР від 29.07.1991 року № 114.
Відповідно до п.66 вищезазначеного Положення особи рядового і начальницького складу, які скоїли вчинки, що дискредитують звання рядового і начальницького складу, звільняються з органів внутрішніх справ.
Сутність службової дисципліни, обов’язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справи України стосовно її дотримання визначені Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України».
Згідно з абз.1 ст.1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна –це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Відповідно до ст.16 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику. У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, провадження в кримінальній справі або справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, провадження в кримінальній справі чи справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку минуло більше півроку. У цей період не включається строк проведення службового розслідування або провадження в кримінальній справі чи справі про адміністративне правопорушення. Згідно з ст.14 Дисциплінарного статуту з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про міліцію»працівник міліції самостійно несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну чи кримінальну відповідальність. Службова особа міліції, яка порушила вимоги закону або неналежно виконує свої обов'язки, несе відповідальність у встановленому порядку.
Пунктом 23 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ встановлено, що особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну та кримінальну відповідальність згідно з законодавством.
Висновок службового розслідування було затверджено 25.11.2010 року, а наказ № 1344 «Про покарання працівників Портофранківського ВМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області»виданий 29.11.2010 року та реалізований 07.12.2010 року наказом № 615 о/с.
Суд враховує, що службове розслідування за заявою громадянки ОСОБА_2 було розпочато у травні 2010 року (за заявою ОСОБА_2 від 14.05.2010 року) та у зв’язку з отриманням суперечливих відомостей матеріали перевірки були направлені до прокуратури Одеської області. При цьому, на момент притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, дослідча перевірка прокуратурою закінчена не була. Таким чином, на підставі викладеного та враховуючи, що у період, під час якого може бути накладено дисциплінарне стягнення, не включається строк проведення службового розслідування та провадження в кримінальній справі, суд відхиляє відповідні доводи позивача щодо порушення строку притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Суд також враховує, що Закон України «Про міліцію», Присяга працівника ОВС України, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1991 року № 382, Кодекс честі працівника ОВС України, затверджений наказом МВС України від 11.01.1996 року № 18, Етичний кодекс працівника ОВС України, затверджений рішенням колегії МВС України № 7км/8 від 05.10.2000 року, вимагають від працівника міліції суворого додержання Конституції України, діючого законодавства України, виконання вимог статутів, які видаються у межах їх повноважень.
Оскільки позивач звільнений за дискредитацію органів внутрішніх справ, судом перевірено, чи дійсно мали місце такі наслідки правопорушення вчиненого позивачем, що суд оцінює як навмисне вчинення дій, які підривають авторитет, імідж та довіру звання службових осіб начальницького складу, до якого відносився позивач та до всієї системи правоохоронних органів.
Отже, на підставі встановлених фактів суд дійшов висновку, що позивач, перебуваючи на посаді начальника відділення кримінальної міліції у справах дітей Портофранківського ВМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, вчинив поступок, який є несумісним з вимогами працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; є свідченням недотримання норм професійної та службової етики; доказує той факт, що капітан міліції ОСОБА_1 не приймав заходів стосовно зміцнення службової дисципліни, забезпечення законності та статутного порядку; не був прикладом у дотриманні громадського порядку, а отже скоїв вчинок, який дискредитує звання службової особи органів внутрішніх справ.
Суд зазначає, що оскільки позивача звільнено за ст. 66 (за дискредитацію) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, то доведеність чи недоведеність факту скоєння позивачем злочину на законність оскаржуваних наказів про його звільнення не впливає. За таких обставин посилання позивача на факт відмови прокуратурою Приморського району м. Одеси в порушенні кримінальної справи на підставі п.2 ст.6 КПК України є беззмістовним та необґрунтованим, адже ніякі докази для суду не мають наперед установленої сили. Проте сам факт порушення проти позивача кримінальної справи мав враховуватися під час обрання щодо нього заходу дисциплінарного стягнення.
Суд критично оцінює доводи позивача, як підставу для задоволення позову, про його знаходження на лікарняному з 26.11.2010 року по 09.12.2010 року, з 11.12.2010 року по 22.12.2010 року, та звернення до поліклініки для проходження кардіограми –10.12.2010 року. Дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в органах внутрішніх справ на позивача накладено 29.11.2010 року, реалізовано 07.12.2010 року.
Статтею 18 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, яка регулює питання виконання та зняття дисциплінарних стягнень, передбачено, що дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його накладення, не враховуючи періоду перебування особи рядового або начальницького складу у відпустці, відрядженні або її тимчасової непрацездатності. Після закінчення цього строку дисциплінарне стягнення не виконується. Такі дисциплінарні стягнення, як звільнення з посади та звільнення з органів внутрішніх справ, накладені на осіб рядового і начальницького складу, які тимчасово непрацездатні або перебувають у відпустці, відрядженні, виконуються після їх прибуття до місця проходження служби.
Судом встановлено, що за інформацією ВМЗ ГУМВС України в Одеській області від 23.12.2010 року № 17/221-б ОСОБА_1 від 2010 році перебував на лікарняному лише з 19.04.2010 року по 23.04.2010 року.
Облік довідок і листків непрацездатності, виданих іншими лікувальними закладами охорони здоров’я співробітниками органів внутрішніх справ здійснюється згідно Інструкції МВС України від 29.01.2004 року № 851/Пв «Про порядок звільнення від службових обов’язків через тимчасову непрацездатність»та наказу Начальника ГУМВС України в Одеській області від 26.06.2006 року № 523 «Про додаткові заходи щодо впорядкування звільнення від службових обов’язків через тимчасову непрацездатність особового складу органів та підрозділів ГУМВС», наказом ГУМВС України в Одеській області від 30.05.2008 року № 530 «Про додаткові заходи щодо впорядкування звільнення від службових обов’язків через тимчасову непрацездатність особового складу органів та підрозділів ГУМВС».
Суд констатує, що ОСОБА_1 всупереч вищевказаним нормативно-правовим актам не дотриманий порядок отримання довідок та листків непрацездатності лікувально-профілактичними закладами охорони здоров’я, надання до ВМЗ ГУМВС України в Одеській області документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність, не написаний рапорт на ім’я безпосереднього керівника та не подані до ВМЗ ГУМВС документи, що засвідчують непрацездатність. Зазначені обставини позивач в судовому засіданні не заперечував. Отже оскаржувані накази видані з дотриманням вищезазначених нормативно-правових актів, а відповідні доводи позивача не являються підставою для поновлення на службі.
Таким чином, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, суд приходить до висновку про те, що при винесенні спірних наказів відповідачі діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, пропорційно, своєчасно та з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення. Отже підстави для скасування оскаржуваних наказів –відсутні. У зв’язку із цим похідні вимоги про зобов’язання відповідача-1 поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділення кримінальної міліції у справах дітей Портофранківського ВМ Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області та стягнення з відповідача-2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу також не підлягають задоволенню.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.
Таким чином, на підставі ст.10 КАС України, згідно якої, усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст.11 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними доказів, з’ясувавши обставини у справі; перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що законних підстав для скасування оскаржуваних актів індивідуальної дії немає, у зв’язку із чим в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Керуючись ст.ст.158-163 КАС України суд
П О С Т А Н О В И В:
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ГУМВС України в Одеській області, Приморського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області, третя особа – ОМУ ГУМВС України в Одеській області, про часткове скасування наказів, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі.
Повний текст постанови складено 30 травня 2011 року .
/
Суддя /ПІДПИС/ І.В. Завальнюк