Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
"29" березня 2011 р. Справа № 2а-11093/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді - Мельникова Р.В.
за участю: секретаря судового засідання - Вороніної І.О. ,
представника позивача - Зубової В.М.,
представника відповідача - Линник І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Альпстрой-Плюс" до Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Альпстрой-Плюс” (далі – позивач або ТОВ “Альпстрой-Плюс”) звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова (далі – відповідач або ДПІ у Московському районі м.Харкова), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення: №0000161800/0 від 27.04.2010р. (№00001618/1 від 27.05.2010р., №00001618/2 від 25.06.2010р., №00001618/3 від 09.09.2010р.) з податку на додану вартість.
Позовні вимоги обґрунтовуються наступним. Позивач стверджує, що не відповідає вимогам законодавства та фактичним обставинам висновок акта ДПІ у Московському районі м.Харкова №2000/18/33289524 від 19.04.2010 про завищення ТОВ “Альпстрой-Плюс” податкового кредиту з ПДВ по ТОВ “Релан” на суму 38888,0грн. Тому позивач вважає протиправними податкові повідомлення-рішення №0000161800/0 від 27.04.2010р. (№00001618/1 від 27.05.2010р., №00001618/2 від 25.06.2010р., №00001618/3 від 09.09.2010р.), прийняті на підставі акта №2000/18/33289524 від 19.04.2010.
Представником відповідача до суду надані заперечення проти позову (а.с.81-83). На думку представника відповідача, оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0000161800/0 від 27.04.2010р. (№00001618/1 від 27.05.2010р., №00001618/2 від 25.06.2010р., №00001618/3 від 09.09.2010р.) прийняті ДПІ у Московському районі м.Харкова на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України.
У судовому засіданні представник позивача уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити. Представник відповідача проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, встановив наступне.
Фахівцями ДПІ у Московському районі м.Харкова проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ “Альпстрой-Плюс” щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "Релан" за період з 01.09.2008 по 31.12.2008.
Перевіркою встановлено, що фактично згідно податкової звітності у контрагента ТОВ “Альпстрой-Плюс” - ТОВ “Релан” – відсутні необхідні умови для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно з довідкою з ЄДРПОУ та здійснюваного протягом періоду, що перевірявся, а саме: відсутні трудові ресурси та необхідні основні фонди та обладнання для виконання укладених угод, які виконувались протягом періоду, що перевірявся,: відповідно до штатного розкладу протягом періоду, що перевірявся, на підприємстві обліковувався 1 штатний робітник (директор), сумісників – немає.
Відповідно до баз даних ДПС, податкової звітності та «Автоматизованої системи співставлення розшифровок податкових зобов’язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів» встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди покупцям переважно за допомогою контрагентів, які не виконують свої податкові зобов’язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.
У деклараціях, які були подані до ДПІ у Приморському р-ні м.Одеси за вересень-грудень 2008 року, у якості керівника ТОВ “Релан” міститься прізвище ОСОБА_3
Податкова інспекція прийшла до висновку, що відсутність необхідних умов для досягнення відповідних результатів економічної діяльності в силу відсутності управлінського та технічного персоналу, основних засобів, транспортних засобів свідчить про відсутність у ТОВ “Релан” адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов’язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов’язань.
Податкова інспекція вважає, що невиконання законодавчо встановлених обов’язків по декларуванню та сплаті податку на додану вартість доводить факт порушення інтересів держави та суспільства на отримання належних сум податку на додану вартість при тому, що контрагент ТОВ “Релан”, а саме ТОВ “Альпстрой-Плюс” отримало податкову вигоду з ПДВ у частині податкового кредиту, сформованого за рахунок ТОВ “Релан”. Це свідчить, що відбувся правочин, який суперечить моральним засадам суспільства, вочевидь є таким, що укладений з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства.
Таким чином, відповідач вважає, що договори підряду, укладені ТОВ “Альпстрой-Плюс” з ТОВ “Релан”, є нікчемними.
У зв’язку з тим, що витрати по наданим роботам ТОВ “Релан” визнано нікчемними, вони не відносяться до господарської діяльності підприємства.
На підставі викладеного ДПІ у Московському районі м.Харкова зроблено висновок про те, що ТОВ “Альпстрой-Плюс” в порушення п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» зайво віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість у сумі 38888,0грн. згідно з податковими накладними, отриманими від ТОВ “Релан”, в результаті чого донараховано податок на додану вартість на суму 38888,0грн.
Вказане відображено в акті про результати перевірки №2000/18/33289524 від 19.04.2010 (а.с.16-23).
На підставі акта №2000/18/33289524 від 19.04.2010 ДПІ у Московському районі м.Харкова прийнято податкові повідомлення-рішення №0000161800/0 від 27.04.2010р. (№00001618/1 від 27.05.2010р., №00001618/2 від 25.06.2010р., №00001618/3 від 09.09.2010р.), якими визначено податкове зобов’язання ТОВ “Альпстрой-Плюс” з податку на додану вартість в сумі 58332,00грн., у тому числі: основний платіж – 38888,0грн., штрафні (фінансові) санкції – 19444,0грн. (а.с.24, 25, 26, 65).
При вирішенні даного спору суд бере до уваги наступне.
Відповідно до ст.11 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” (тут і далі нормативно-правові акти в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин), органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: 1) здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків); 11) застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірі, встановлених законодавством, а також стягувати до державного бюджету суми заборгованості суб'єктів господарювання за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, бюджетними позичками та фінансовою допомогою, наданою на поворотній основі, та нарахованої на неї пені у порядку, передбаченому Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".
Підпунктом 4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" передбачено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо: б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
Згідно з п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.
Частиною 1 ст.202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Під особою у ч.1 ст.2 ЦК України розуміється фізична або юридична особа.
ТОВ “Релан” відповідно до ст.80 ЦК України є юридичною особою.
Частиною 1 ст.92 ЦК України передбачено, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.
Органом управління товариства з обмеженою відповідальністю є директор.
У судовому засіданні встановлено, що між ТОВ “Альпстрой-Плюс” (замовник) та ТОВ "Релан" (підрядник) було укладено договори підряду №29/08-2008-1 від 29.08.2008, №8/09-2008-2 від 08.09.2008, №8/09-2008-1 від 08.09.2008, №8/09-2008-3 від 08.09.2008.
До вказаних договорів також були складені додаткова угода від 06.10.2008 до договору №8/09-2008-1 від 08.09.2008, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, акти приймання виконаних підрядних робіт, податкові накладні.
Наведене підтверджується копіями зазначених документів (а.с.27-59).
Вказані документи від імені ТОВ "Релан" підписані ОСОБА_4
З матеріалів справи вбачається, що керівником ТОВ “Релан” у вересні-грудні 2008 року був ОСОБА_3
Згідно з поясненнями ОСОБА_3 від 06.02.2009 (а.с.96-97) документів та печаток ТОВ „Релан" у нього ніколи не було. Ніяких договорів від імені директора ТОВ „Релан" ніколи не заключав і нікому не поручав цього робити. До фінансово-господарської діяльності ТОВ „Релан" ніякого відношення не мав. Статут підприємства не формував. Податкові декларації не складав, не підписував і не надавав їх до ДПІ за місцем реєстрації підприємства, а також нікому не доручав цього робити. Де знаходиться ТОВ „Релан" йому не відомо. На посаду директора ТОВ „Релан" не назначав себе.
Також ОСОБА_3 повідомив, що не має достатньої освіти та матеріального забезпечення для ведення підприємницької діяльності. ТОВ „Релан" не відкривав, не реєстрував та не збирався займатися на ТОВ „Релан" підприємницькою діяльністю.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Суд звертає увагу, що позивачем не було надано доказів (довідок відповідних державних органів, з державних реєстрів тощо) того, що ОСОБА_4 є керівником ТОВ "Релан" та має право підписувати документи від імені ТОВ "Релан".
Вказане свідчить про відсутність волевиявлення ТОВ “Релан”, спрямованого на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.
Відповідно до ч.1 та 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Виходячи з вищевикладеного, надані позивачем документи не підтверджують реальність проведених операцій та не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки підписані особою, яка не брала участь у здійсненні господарської операції.
Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч.1); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч.2); волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3); правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч.4); правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5).
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.215 ЦК України передбачено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно з ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Статтею 236 ЦК України передбачено, що нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
За визначенням п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Суд вважає, що правочини, укладені між ТОВ “Релан” та ТОВ “Альпстрой-Плюс” не були спрямовані на настання правових наслідків, що суперечить положенням ст.202 Цивільного кодексу України, відповідно до яких правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Порядок формування податкового кредиту визначено ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".
Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. (Підпункт 7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".)
Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. (Підпункт 7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".)
Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. (Підпункт 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".)
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. (Підпункт 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".)
Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. (Підпункт 7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".)
Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). (Підпункт 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість".)
Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно з п.18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 року N165, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23 червня 1997р. за N233/2037, (зі змінами і доповненнями), всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.
Виходячи з вищенаведеного, у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів щодо проведення операцій з ТОВ “Релан”, дані, які відображені ТОВ “Альпстрой-Плюс” у деклараціях з податку на додану вартість про обсяги набутих результатів робіт та податковий кредит не є дійсними на суму ПДВ 38888,0грн., в результаті чого відповідачем було правомірно донараховано податок на додану вартість на суму 38888,0грн.
Доводи позивача, наведені у позовній заяві та повідомлені у судовому засіданні, не спростовують порушення ТОВ “Альпстрой-Плюс” вимог п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» щодо формування податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ “Релан”.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення №0000161800/0 від 27.04.2010р. (№00001618/1 від 27.05.2010р., №00001618/2 від 25.06.2010р., №00001618/3 від 09.09.2010р.) прийняті ДПІ у Московському районі м.Харкова з дотриманням вимог чинного законодавства України та вимог ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Тому позовні вимоги про скасування цих податкових повідомлень - рішень є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст.2, 11, 71, 86, 159-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Альпстрой-Плюс" до Державної податкової інспекції у Московському районі м.Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовити у повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення та з дня отримання копії постанови, у разі проголошення постанови суду, яка містить вступну та резолютивну частини, а також прийняття постанови у письмовому провадженні. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
У повному обсязі постанову складено 05 квітня 2011 року.
Суддя Р.В. Мельников