Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 травня 2011 р. справа № 2а/0570/1554/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови:
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Зінченка О.В.
при секретарі Гончар О.О.
з участю представників:
позивача – ОСОБА_1,
відповідача – не з’явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, виконавчого комітету Донецької міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області про визнання дій протиправними щодо відмови у видачі свідоцтва та зобов’язання видати сертифікат про відповідність переобладнаного об’єкта нерухомості – вбудованого нежитлового приміщення під офіс та нотаріальну контору з влаштуванням окремого входу за адресою: АДРЕСА_1, проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил (а.с. 3-5).
Позивачем до суду подана заява про зміну позовних вимог (а.с. 71-73), згідно якої позивач просить визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Донецької міської ради (далі - відповідач 1) в частині не прийняття рішення з питань затвердження акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію переобладнаного та перепланованого з дотриманням норм діючого законодавства України – вбудованого нежитлового приміщення під офіс та нотаріальну контору з влаштуванням окремого входу за адресою: АДРЕСА_1, а також зобов’язати виконавчий комітет Донецької міської ради розглянути питання щодо затвердження вказаного акту державної приймальної комісії, а Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області (далі - відповідач 2) - провести реєстрацію цього ж акту державної приймальної комісії.
Ухвалою суду від 12.04.2011 року, з огляду на положення абзацу 3 ч. 1 ст. 21, ст. 137 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), прийнято заяву позивача про зміну позовних вимог.
В обґрунтування змінених позовних вимог позивач зазначає, що на підставі отриманих дозволів, у тому числі рішення виконавчого комітету Донецької міської ради №118/4 від 27.03.2002 року та дозволу на виконання будівельних робіт №02/220 від 03.07.2002 року, позивачем проведено перепланування належного їй приміщення – у вбудоване нежитлове приміщення під офіс та нотаріальну контору з влаштуванням окремого входу за адресою: 83050, АДРЕСА_1.
Після закінчення проведення перепланування та будівельних робіт, складення акту про готовність к пред’явленню об’єкта приймальній комісії, позивачем подана заява до виконавчого комітету Донецької міської ради про призначення державної приймальної комісії для прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта. Приймальна комісія була створена у 2007 році. Акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта - переобладнаного та перепланованого вбудованого нежитлового приміщення під офіс та нотаріальну контору з влаштуванням окремого входу за адресою: 83050, АДРЕСА_1, підписаний всіма його членами та головою комісії.
29.09.2010 року за №435-01-14 позивачем до виконавчого комітету Донецької міської ради подана заява з проханням затвердження акту державної приймальної комісії про прийом в експлуатацію належного їй переобладнаного та перепланованого вбудованого нежитлового приміщення під офіс та нотаріальну контору з влаштуванням окремого входу за адресою: 83050, АДРЕСА_1, але 03.11.2010 року виконавчий комітет Донецької міської ради надав відповідь за № 01/15-4423, якою у прийняття рішення з питань затвердження акту державної приймальної комісії було відмовлено, з підстав зміни порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів.
Позивач вважає бездіяльність виконавчого комітету Донецької міської ради у прийнятті рішення про затвердження акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію належного їй переобладнаного та перепланованого нежитлового приміщення такою, яка порушує її права і не ґрунтується на нормах Конституції України, Цивільного кодексу України, оскільки державна приймальна комісія утворена до 01.01.2009 року, тобто до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №923 від 08.10.2008 року, якою встановлений новий порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, то прийняття її об’єкту слід здійснювати відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1243 від 22.09.2004 року, що діяв на момент утворення комісії.
Зважаючи на повідомлені обставини, позивач просить визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Донецької міської ради в частині не прийняття рішення з питань затвердження акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію переобладнаного та перепланованого – вбудованого нежитлового приміщення під офіс та нотаріальну контору з влаштуванням окремого входу за адресою: АДРЕСА_1, а також зобов’язати виконавчий комітет Донецької міської ради розглянути питання щодо затвердження вказаного акту державної приймальної комісії, а Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області - провести реєстрацію цього ж акту державної приймальної комісії.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити позов у повному обсязі.
Представники відповідачів у судове засідання тричі не з’явилися. Про час і місце розгляду справи судом повідомлялись належним чином.
З огляду на положення ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, суд визнав за можливе розглянути адміністративну справу на підставі наявних у справі доказів.
Через канцелярію Донецького окружного адміністративного суду від представника Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області Черкашиної К.І. до суду надійшли письмові заперечення на змінені позовні вимоги (а.с.95-97), в яких зазначила, що на теперішній час законодавством передбачений зовсім інший порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів. Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», яким керується Інспекція на теперішній час, не передбачено можливості та порядку реєстрації Акту державної приймальної комісії про прийняття об’єкту в експлуатацію, який було підписано згідно порядку, встановленого постановою Кабінету Міністрів України №1243 від 22.09.2004 року, яка на даний момент не є чинною. Просила у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, у ОСОБА_2, згідно договору купівлі-продажу від 10.06.1999 року, зареєстрованого комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації м. Донецька» у реєстровій книзі 4 с/н за №858, перебуває у власності вбудоване приміщення, загальною площею 44,7 квадратних метрів, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 22-23).
Відповідно до договору оренди земельної ділянки від 10.05.2002 року, із наступними змінами та доповненнями, Донецькою міською радою строком до 27.03.2012 року передано в користування позивачу під прибудоване відкрите крильце земельну ділянку, площею 15 квадратних метрів, за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 17-19).
Рішенням виконавчого комітету Донецької міської ради №118/4 від 27.03.2002 року дозволено ОСОБА_2 проводити будівельні роботи з переобладнання та перепланування вбудованого нежитлового приміщення під офіс та нотаріальну контору з влаштуванням окремого входу за адресою: 83050, АДРЕСА_1 (а.с. 16).
Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю м. Донецька позивачу видано дозвіл №02/220 від 03.07.2002 року на виконання будівельних робіт з переобладнання та перепланування вбудованого нежитлового приміщення під офіс та нотаріальну контору з влаштуванням окремого входу за вищевказаною адресою (а.с. 27).
Після закінчення будівельних робіт позивач звернулась до виконавчого комітету Донецької міської ради із заявою про утворення державної приймальної комісії для прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта, яке зареєстровано 19.07.2007 року (а.с. 15).
За наслідками розгляду заяви позивача, відповідно до рішення №294 виконавчим комітетом Донецької міської ради утворена державна приймальна комісія з прийняття в експлуатацію переобладнаного та перепланованого вбудованого нежитлового приміщення під офіс та нотаріальну контору з влаштуванням окремого входу за адресою: 83050, АДРЕСА_1, до складу якої увійшли представники: органу місцевого самоврядування, замовника, генерального підрядника, генерального проектувальника, інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, органів державного санітарно-епідеміологічного нагляду, державного пожежного нагляду, державного нагляду за охороною праці, державної автомобільної інспекції, а також державної інспекції з енергозбереження.
Акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта - переобладнаного та перепланованого вбудованого нежитлового приміщення під офіс та нотаріальну контору з влаштуванням окремого входу за адресою: 83050, АДРЕСА_1, підписаний всіма його членами та головою комісії (а.с. 24-26).
Згідно наданих пояснень представником позивача у судовому засіданні судом встановлено, що акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта підписаний всіма його членами та головою комісії у 2007 році, однак із незалежних від позивача причин виконавчим комітетом акт не був затверджений.
Позивачем 29.09.2010 року за №435-01-14 до виконавчого комітету Донецької міської ради подана заява з проханням затвердження акту державної приймальної комісії про прийом в експлуатацію належного їй переобладнаного та перепланованого вбудованого нежитлового приміщення під офіс та нотаріальну контору з влаштуванням окремого входу за адресою: 83050, АДРЕСА_1 (а.с.100-101).
Першим заступником міського голови Донецької міської ради Волковим М.І. надана відповідь за № 01/15-4423 від 03.11.2010 року, якою повідомлено позивачу про відсутність у виконавчого комітету повноважень щодо прийняття рішення про затвердження актів державних приймальних комісій та відсутності підстав для розгляду поставленого питання на засіданні виконавчого комітету (а.с. 7).
Статтею 18 Закону України "Про основи містобудування" в редакції, що була чинною до 15 квітня 2009 року, передбачено, що закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 30-1 Закону України "Про планування і забудову територій" у редакції, що була чинною до 14 січня 2009 року, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів здійснюється приймальними комісіями. Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів визначається Кабінетом Міністрів України відповідно до закону.
До 1 січня 2009 року був чинним Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року №1243, яким визначалися основні вимоги та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів незалежно від джерел фінансування їх будівництва, а з 01 січня 2009 року до 30 квітня 2011 року механізм та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів встановлювався Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 року №923.
13 квітня 2011 року постановою Кабінету Міністрів України №463 затверджений Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, який набрав чинності з 30 квітня 2011 року.
Порядком прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року №1243, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, передбачалось, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд як житлово-громадського, так і виробничого призначення, інженерних мереж та споруд, транспортних магістралей, окремих черг пускових комплексів (далі - закінчені будівництвом об'єкти), їх інженерно-технічного оснащення відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.
Пунктом 12 зазначеного Порядку передбачалось, що до складу державної приймальної комісії включаються представники органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, що утворив комісію, виконавчого комітету місцевої ради, на території якої розташовано закінчений будівництвом об'єкт, замовника, генерального підрядника, генерального проектувальника (автора проекту), експлуатаційної організації, інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, органів державного санітарно-епідеміологічного та державного пожежного нагляду. У випадках, визначених законодавством, до складу державної приймальної комісії включаються також представники Мінприроди, Мінпраці, Держгірпромнагляду, Держенергонагляду, Держкоменергозбереження, Держатомрегулювання.
Згідно пункту 27 цього ж Порядку передбачалось, що за результатами роботи державної приймальної комісії складається акт про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, форма якого затверджується Мінрегіонбудом. Акт державної приймальної комісії підлягає затвердженню у 15-денний строк органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування, що утворив цю комісію, та реєструється в інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, яка видала дозвіл на виконання будівельних робіт. Не допускається затвердження акта про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта за відсутності підписів окремих членів державної приймальної комісії.
Як зазначено судом вище, акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта - переобладнаного та перепланованого вбудованого нежитлового приміщення під офіс та нотаріальну контору з влаштуванням окремого входу за адресою: 83050, АДРЕСА_1, підписаний всім складом державної приймальної комісії, зокрема представниками органу місцевого самоврядування, замовника, генерального підрядника, генерального проектувальника (автора проекту), інспекції державного архітектурно-будівельного контролю, органів державного санітарно-епідеміологічного нагляду та державного пожежного нагляду, державного нагляду за охороною праці, державної автомобільної інспекції, а також державної інспекції з енергозбереження. Зазначена обставина не є спірною між сторонами у справі.
Проте, як передбачено пунктом 27 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року №1243, чинного на момент складення акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, останній з моменту його складення не був затверджений у 15-денний строк виконавчим комітетом Донецької міської ради, тобто органом який утворив комісію, а також рішення з цього приводу цим органом не приймалось.
Згідно ст. 53 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» основною формою роботи виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є його засідання. Засідання виконавчого комітету скликаються відповідно сільським, селищним, міським головою (головою районної у місті ради), а в разі його відсутності чи неможливості здійснення ним цієї функції - заступником сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради (районної у місті ради - заступником голови ради) в міру необхідності, але не рідше одного разу на місяць і є правомочними, якщо в них беруть участь більше половини від загального складу виконавчого комітету.
Отже, надана позивачу першим заступником міського голови Донецької міської ради Волковим М.І. відповідь за № 01/15-4423 від 03.11.2010 року не є рішенням суб’єкта владних повноважень про розгляд та вирішення у встановленому законодавством порядку питання про затвердження акту державної приймальної комісії.
Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд зазначає, що виконавчим комітетом Донецької міської ради докази щодо не прийняття рішення з питань розгляду акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта з вини позивача суду не надані, а судом такі обставини не встановлені.
Згідно ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Частина друга цієї ж статті Кодексу зобов'язує суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, який діє на основі Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У преамбулі цієї Конвенції верховенство права визнано як принцип, що об'єднує країни - учасниці Ради Європи. У своїх рішеннях Суд неодноразово звертається до зазначеного у преамбулі Конвенції принципу і, вважаючи його одним із основоположних принципів функціонування країн-учасниць, надає йому тлумачення при вирішенні справ.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є частиною національного законодавства України. Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції"44 (пункт 1) Україна визнала обов'язковою юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.
Європейський Суд з прав людини розкриває зміст принципу верховенства права через формулювання вимог, які він виводить з цього принципу. Однією з таких вимог є вимога про якість закону. Під законом тут мається на увазі положення нормативно-правового акта. По-перше, закон повинен бути доступним особі, тобто містити зрозумілі й чіткі формулювання, які б давали можливість особі самостійно або з відповідною консультацією регулювати свою поведінку. По-друге, він має бути передбачуваним, тобто таким, щоб особа могла передбачити наслідки його застосування. По-третє, закон повинен відповідати всім іншим вимогам верховенства права, зокрема він з достатньою чіткістю має встановлювати межі дискреційних повноважень, наданих суб'єктам владних повноважень, та спосіб їх здійснення. Це необхідно, щоб особа була захищеною від свавілля суб'єктів владних повноважень (п. 27 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Круслен проти Франції" від 24 квітня 1990 року).
З огляду на встановлені обставини справи, з урахуванням принципу верховенства права та наведеної судової практики Європейського Суду з прав людини, суд приходить до висновку, що доволі динамічна зміна порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, яку не міг передбачити позивач, не може бути підставою у не прийнятті рішення виконавчим комітетом Донецької міської ради з питань затвердження акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта - переобладнаного та перепланованого вбудованого нежитлового приміщення під офіс та нотаріальну контору з влаштуванням окремого входу за адресою: 83050, АДРЕСА_1, прийняття якого було передбачено пунктом 27 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року №1243, і яке не було прийнято відповідачем через допущену ним бездіяльність.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача до відповідача – 1 підлягають задоволенню у повному обсязі.
За змістом ст.ст. 2, 3 КАС України до суду з відповідним позовом може звернутися особа, права якої безпосередньо порушені органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами, іншими суб'єктами при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Таким чином, адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, а не на захист прав у майбутньому.
Приймаючи до уваги, що заявлені позовні вимоги позивача до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області з приводу зобов’язання провести реєстрацію акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта - переобладнаного та перепланованого вбудованого нежитлового приміщення під офіс та нотаріальну контору з влаштуванням окремого входу за адресою: 83050, АДРЕСА_1, тобто вчинити дії, які можливі лише після затвердження акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта, то за таких обставин, позивачем заявлені вимоги про захист власних прав у майбутньому, що не передбачено процесуальним законом на підставі якого здійснюється судочинство.
Отже, позовні вимоги позивача до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області з приводу зобов’язання провести реєстрацію акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта - переобладнаного та перепланованого вбудованого нежитлового приміщення під офіс та нотаріальну контору з влаштуванням окремого входу за адресою: 83050, АДРЕСА_1, не підлягають задоволенню.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача, у зв’язку із чим, за приписами статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати здійснені позивачем підлягають стягнення на користь позивача з державного бюджету України пропорційно задоволеній частині вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7-12, 69-72, 87-98, 122-163, 254 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ :
Позовні вимоги ОСОБА_2 до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Донецькій області, виконавчого комітету Донецької міської ради про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання вчинити дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Донецької міської ради в частині не прийняття рішення з питань затвердження акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта – вбудованого нежитлового приміщення під офіс та нотаріальну контору з влаштуванням окремого входу за адресою: АДРЕСА_1.
Зобов’язати виконавчий комітет Донецької міської ради розглянути питання щодо затвердження акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об’єкта – вбудованого нежитлового приміщення під офіс та нотаріальну контору з влаштуванням окремого входу за адресою: АДРЕСА_1.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеній частині вимог у розмірі 1 (одна) грн. 70 коп.
Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено 20 травня 2011 року.
Постанова у повному обсязі складена 25 травня 2011 року.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Зінченко О.В.