Справа № 1-216 2007 рік

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2007 року                                                            Галицький районний суд м.Львова

в складі: головуючого-судді      Курилыдя А.Р. при секретарі        Гаврилюк О.П. з участю прокурора Мельник О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця м.Львова, українця, громадянина України, із неповною вищою освітою, не працюючого, не одруженого, невійськовозобов'язаного, проживаючого АДРЕСА_1

у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.189 КК України,

встановив:

ОСОБА_1 на протязі березня 2007 року близько 10.00 год., погрожуючи

застосуванням насильства, знищенням майна, а також вбивством, спричинивши легкі

тілесні ушкодження, безпідставно вимагав 1000 доларів США, що становить 5050 грн. в

потерпілого ОСОБА_2 В ході вчинення даних протиправних дій, з метою

залякування потерпілого, ОСОБА_1 13.03.2007 р. приблизно 15.30 год,

знаходячись на АДРЕСА_2наніс кілька ударів ОСОБА_2, чим

спричинив останньому синці на обличчі, крововилив в білкову оболонку лівого ока,

подряпини, рани та поверхневу рану на обличчі, які відносяться до легкого ступеня

тяжкості, а також розбив окуляри, вартістю 340 грн., а     15.03.2007 р. приблизно в

21.00 год. ОСОБА_1 був затриманий працівниками міліції, і гроші в сумі 300 доларів США, що становить 1515 грн., отримані ним внаслідок незаконного вимагання, були вилучені.

Підсудний ОСОБА_1 свою вину у інкримінованому йому злочині визнав повністю та пояснив, що в грудні 2006 р. займався встановленням антен в АДРЕСА_2 де також ремонтні роботи проводив ОСОБА_2, в результаті його робіт було виявлено пошкодження, а саме самовільне використання його кабелю. Зустрівшись з ОСОБА_2 в середині січня 2007 p., пред'явив йому претензію на 300 доларів США за спричинені збитки, але потерпілий відмовився платити. 13.03.2007 p., випадково побачившись з ОСОБА_2, він знову запитав, коли віддасть гроші, але вже в сумі 1000 доларів США як компенсацію за матеріальні та моральні збитки, і не стримавшись, наніс йому пару ударів, бо той не хотів платити та сказав, що його вивезуть в ліс та вб"ють. Він сказав куди принести гроші, оскільки його не буде в місті, а коли приїхав, то ОСОБА_2 вже передав 300 доларів США. У вчиненому розкаюється, просить суворо не карати.

Крім повного визнання своєї вини підсудним у вчиненому злочині, його вина доводиться іншими зібраними по справі доказами, однак суд визнає недоцільним дослідження цих доказів стосовно фактичних обставин справи, оскільки проти цього не заперечують учасники судового розгляду і такі ніким не оспорюються.

Оцінюючі зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає доведеним, що підсудний ОСОБА_1 вчинив вимогу передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим, пошкодження та знищення його майна (вимагання), з погрозою вбивства, тобто вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.189 КК України.

 Обираючи вид та міру покарання підсудному, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного: раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання.

Пом'якшуючі покарання обставини - щиро розкаюється у вчиненому, обтяжуючих покарання обставин суд не знаходить.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що підсудному слід призначити покарання у вигляді позбавлення волі в межах санкції статті, за якою кваліфіковано його дії, однак враховуючи тяжкість злочину, особу винного, обставини справи, суд приходить до висновку, що виправлення засудженого можливе без відбування покарання, відповідно до ст.75 КК України, а тому ОСОБА_1 слід звільнити від відбування покарання з випробуванням.

Керуючись ст.ст.323,324 КПК України, суд

засудив:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.189 КК України та призначити йому покарання у вигляді трьох років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, призначивши йому іспитовий строк тривалістю один рік.

На підставі ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 обов'язок не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально - виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання та роботи.

Міру запобіжного заходу, щодо засудженого ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу, залишити раніше обрану - підписку про невиїзд.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Львівської області протягом 15-ти діб з моменту його проголошення.