ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2-а-5151/10/0270
Головуючий у 1-й інстанції: Дончик В.В.
Суддя-доповідач: Голота Л. О.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 травня 2011 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Голоти Л. О.
суддів: Курка О. П., Совгири Д. І.
при секретарі: Швандер В.О.
за участю представників сторін:
відповідача: Попова О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення про застосування штрафних санкцій , -
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_4 звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним рішення Гайсинської МДПІ Вінницької області від 20.10.2009 року № 0001672300.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року позовні вимоги задоволено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач Гайсинська МДПІ Вінницької області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову повністю і прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову, посилаючись на неповне з’ясування судом 1-ої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Представник позивача в судове засідання не з’явився по невідомій суду причині, хоча належним чином повідомлявся про день та час розгляду справи.
Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечував.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Так, судом 1-ої інстанції встановлено, що Гайсинською МДПІ Вінницької області проведено перевірку господарської одиниці - автозаправної станції (далі-АЗС) розташованої за адресою: м. Гайсин, вул. Південна, 55, належної позивачу, за результатами якої складено акт перевірки від 15.10.2009 року.
На підставі висновків складеного акта перевірки про порушення позивачем п.п.1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 20.10.2009р. № 0001672300 згідно якого застосовано суму штрафних санкцій в розмірі 244701 грн.
Гайсинська МДПІ Вінницької області стверджує, що позивач при продажу паливно-мастильних матеріалів розрахункові операції не провів через реєстратор розрахункових операцій в безготівковій формі оплати на загальну суму 48940,20 грн. та відповідні розрахункові документи не роздрукував та не видав, тому до відповідача застосовані фінансові санкції в п'ятикратному розмірі суми непроведеної операції 48940,20 х 5, згідно п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Колегія судді погоджується з висновками суду 1-ої інстанції щодо задоволення позовних вимог позивача, з огляду на наступне.
Відповідно до п.п. 1,2 ст. 3 Закону № 265/95-ВР, суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок та видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.
Умовою застосування даного положення Закону є здійснення суб'єктом господарювання розрахункової операції з видачею розрахункового документа.
Судом 1-ої інстанції встановлено, що між позивачем та КП «Гайсинтеплокомуненерго», ТОВ «Гайсинський завод продтоварів», Територіальним центром соціального обслуговування, укладено договори на відпуск нафтопродуктів згідно відомостей на заправку, - оплата здійснювалась шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця.
Пунктом 10.3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України та Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики 20.05.2008р. N281/171/578/155 (далі – Інструкція), визначений порядок відпуску нафтопродуктів, який проводиться у таких формах: - за готівку, - за відомостями, - за талонами, - за платіжними картками.
В даному випадку відпуск нафтопродуктів позивача здійснювалось згідно відомостями.
Як передбачено пунктами 10.3.2.1, 10.3.2.1 Інструкції відпуск нафтопродуктів за безготівковим розрахунком за відомостями здійснюється АЗС на підставі договорів, укладених між підприємством та споживачем. Відпуск нафтопродуктів відображається у відомості на відпуск нафтопродуктів за формою N 16-НП. Кількість відпущеного нафтопродукту фіксується у відомості, яка ведеться безпосередньо на АЗС, що підтверджується підписами оператора АЗС та водія.
Підприємства, АЗС на підставі відомостей про відпуск нафтопродуктів періодично, але не менше одного разу на місяць, виписують зведені відомості-рахунки кожному споживачу за марками нафтопродуктів та цінами, установленими протягом місяця. У рахунках обов'язково зазначаються кількість та загальна вартість відпущених нафтопродуктів, у тому числі податок на додану вартість.
Оплата за відпущені нафтопродукти проводилась споживачем - сторонами укладеного договору через банківську установу в безготівковому вигляді.
Виходячи з наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ої інстанції, що факт відпуску за угодою купівлі-продажу оплачених в банківську установу паливно-мастильних матеріалів на АЗС за відомостями не є засобом валютно-фінансових відносин, а самі відомості не є платіжними документами, і, відповідно, такі дії не є розрахунковою операцією в тому розумінні, в якому це вжито в Законі України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», оскільки за місцем реалізації нафтопродуктів відповідні розрахунки в будь-якій формі не проводились, розрахункові документи не оформлялись і перерахування коштів не відбувалось.
Відомість на відпуск нафтопродуктів не є формою оплати, а відтак і розрахунковим документом, а враховуючи те, що дана операція взагалі не є розрахунковою, тому і відповідно не підлягає регулюванню Закон N 265/95-ВР.
В акті перевірки від 15.10.2009р. відсутні розрахунки суми 48940,20 грн., будь-які відомості щодо її утворення.
Згідно п.10 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої Наказом ДПА №110 від 17.03.2001р. факти порушень податкового та іншого законодавства посадова особа органу державної податкової служби оформляє актом перевірки, в якому чітко викладається зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчих актів та вказуються конкретні їх пункти і статті. При цьому згідно п.п. даної Інструкції податкове повідомлення-рішення або рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій приймається за розглядом матеріалів перевірки.
Вимоги ч. 4 ст. 70 КАС України вказують що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
В даному випадку рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0001672300 від 20.10.2009р. прийняте на підставі акту перевірки, висновки якого не містять в собі належного обґрунтованих фактичних обставин виявленого порушення, а отже таке рішення є необгрунтованим та упередженим.
Враховуючи відсутність факту порушення позивачем п. 1 ст. 3 Закону N 265/95-ВР, невідповідність дійсним обставинам справи викладеного в акті перевірки щодо зазначеного порушення, застосування спірним рішенням суми штрафу суд 1-ої інстанції правомірно визнав безпідставним.
На підставі вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року ґрунтується на всебічному, повному та об‘єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовує висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв‘язку з чим підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу Гайсинської міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області, – залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року, – без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 10 травня 2011 року .
Головуючий /підпис/ Голота Л. О.
Судді /підпис/ Курко О. П.
/підпис/ Совгира Д. І.
Копія вірна.
Секретар: