ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2-а-8462/10/2270
Головуючий у 1-й інстанції: Салюк П.І.
Суддя-доповідач: Голота Л. О.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 травня 2011 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого-судді: Голоти Л. О.
суддів: Курка О. П., Совгири Д. І.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України у Славутському районі та місті Славута в особі Коваль Раїси Володимирівни про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу № 662 від 05 листопада 2010 року , -
В С Т А Н О В И В :
У листопаді 2010 року фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Славутському районі та м. Славута Хмельницької області про скасування вимоги №Ф 662 від 05.11.2010 року.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено у повному обсязі.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою і просив апеляційний суд скасувати це рішення і прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.
До суду апеляційної інстанції сторони не з'явились, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для розгляду апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні –не обов’язкова, колегія суддів у відповідності до вимог ч. 4 ст. 196, ст. 197 КАС України, визнала можливим розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.02.2011 року –без змін з наступних підстав.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, позивач зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності Виконавчим комітетом Славутської міської ради, обрав особливий спосіб оподаткування та зареєстрований як платник страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України.
05 листопада 2010 року відповідачем було прийнято вимогу про сплату недоїмки № Ф 662 від 05.11.2010 року у сумі 758,46 грн., зі сплати страхових внесків (а.с. 6).
Пунктом 6 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що страхувальник зобов’язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
З введенням в дію змін до Закону України «Про внесення змін до Закону України «про Державний бюджет України на 2010 рік»та Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»Законом України від 08.07.2010р. № 2461-VІ, який набрав чинності з 17 липня 2010 року, фізичні особи - суб’єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах, зобов’язані сплачувати страхові внески у розмірі, який може бути визначений ними самостійно. При цьому сума страхового внеску, з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини витрат на оплату праці в місяць.
Розмір мінімального страхового внеску, розраховується виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на відповідний період, встановленого Законом України “Про Державний бюджет України ”.
Разом з цим, до 17 липня 2010 року, діяла редакція підпункт 4 пункту 8 розділу XV «Прикінцеві положення»Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, придбання спеціального торгового патенту), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом у фіксованому розмірі.
Посилання апелянта не та, що знаходження на спрощеній системі оподаткування, звільняє його від сплати внесків до органів Пенсійного фонду України не приймається колегією суддів до уваги, з огляду на наступне:
Статтею 5 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»регулюються відносини, що виникають між суб’єктами системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів на ці правовідносини може поширюватися лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що йому не суперечить. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню, перелік платників страхових внесків, їх права та обов’язки, порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками.
Відповідно до статті 18 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»страхові внески є цільовим загальнообов’язковим платежем, яка справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом, вони не включаються до складу податків, інших обов’язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство, а отже, іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати цих внесків.
Згідно з частиною 2 статті 106 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», яка діяла у редакції до 2011 року, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що відповідачем було правомірно прийнято спірну вимогу про сплату позивачем заборгованості зі сплати страхових внесків.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції були правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, – залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 03 лютого 2011 року, – без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст 212 КАС України.
Головуючий /підпис/ Голота Л. О.
Судді /підпис/ Курко О. П.
/підпис/ Совгира Д. І.
З оригіналом згідно:
секретар