Україна
ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
27 травня 2011 р. справа № 2а/0570/6651/2011
Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17
час прийняття постанови: 11 год. 30 хв.
Донецький окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Голубової Л.Б.
при секретарі Платоновій О.М.
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Приморського відділу державної
виконавчої служби Маріупольського
міського управління юстиції
про скасування постанов про відкриття
виконавчого провадження, про арешт майна
боржника та оголошення заборони на його
відчуження, зобов’язання повернути вимогу
№ 309 від 01.12.2010р. стягувачеві
за участю:
від позивача: ОСОБА_1 - особисто
від відповідача: не з’явились
ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Приморського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції про скасування постанов про відкриття виконавчого провадження від 05.01.2011р., про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 07.03.2011р. та зобов’язання повернути вимогу управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя № 309 від 01.12.2010р. стягувачеві.
Заявлені вимоги позивач обґрунтовував тим, що вимога управління Пенсійного фонду України не є виконавчим документом, відповідач порушує конституційне право володіти, користуватися та розпоряджатися власністю позивача, передбачене статтею 41 Конституції України.
Позивач в судовому засіданні надав пояснення, аналогічним в позові, просив задовольнити позовні вимоги.
Відповідачем були надані заперечення № 8009 від 17 травня 2011 року із викладеною в них незгодою із заявленими позивачем вимогами (а.с. 13-15). В наданих запереченнях відповідачем вказано, що вимога управління Пенсійного фонду України є виконавчим документом відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
У судове засідання представник відповідача не з’явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та заслухавши пояснення позивача, суд–
ВСТАНОВИВ:
05 січня 2011 року заступником начальника Приморського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання вимоги управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя № 309 від 01.12.2010р. (а.с. 17).
07 березня 2011 року заступником начальника Приморського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції було прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження вимоги управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя № 309 від 01.12.2010р. (а.с. 22).
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначений Законом України «Про виконавче провадження».
Виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) є сукупністю дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
За вказівкою статті 5 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Відповідно до статті 1,2 Закону України «Про державну виконавчу службу» державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб відповідно до законів України.
Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
Правовою основою діяльності державної виконавчої служби становлять Конституція України, цей Закон, інші закони та нормативно-правові акти, що прийняті на їх виконання.
У своїй діяльності відділ державної виконавчої служби керується Конституцією України, законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства юстиції України і Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.
За приписами статті 5 Закону України «Про виконавче провадження», основним завданням відділу є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
Оскільки управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя подало вимогу № 309 від 01.12.2010р. на виконання Приморському відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції 04 січня 2011 року, слід керуватися Законом України «Про виконавче провадження» в новій редакції, яка діє з 01 січня 2011 року.
Відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи:
1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті;
2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
3) судові накази;
4) виконавчі написи нотаріусів;
5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;
6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;
7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу;
8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу;
9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".
Згідно зі ст. 1 «Положення про Пенсійний фонд України», затвердженого Указом Президента України від 1 березня 2001 року № 121/2001 з наступними змінами та доповненнями, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України. Діяльність Пенсійного фонду України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра праці та соціальної політики України.
У відповідності до п. 5 ст. 4 вказаного Положення, Пенсійний фонд України відповідно до покладених на нього завдань організовує, координує та контролює роботу органів Пенсійного фонду України щодо, зокрема, забезпечення додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами законодавства про пенсійне забезпечення; забезпечення збирання та акумулювання страхових внесків, інших надходжень до бюджету Пенсійного фонду України відповідно до законодавства.
Таким чином, відповідно пункту 8 частини 2 статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають виконанню державною виконавчою службою рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу.
Відповідно до частин 1-3 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у редакції, яка діяла до 01 січня 2011 року, у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.
Протягом десяти робочих днів із дня одержання вимоги про сплату недоїмки страхувальник зобов'язаний сплатити суми недоїмки та суми фінансових санкцій.
Страхувальник у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки, зазначеної у вимозі про сплату недоїмки, узгоджує її з органами Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, а в разі неузгодження вимоги із органами Пенсійного фонду має право на оскарження вимоги в судовому порядку.
Про оскарження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки до виконавчої дирекції Пенсійного фонду або в судовому порядку страхувальник зобов'язаний письмово повідомити відповідний територіальний орган Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів із дня звернення до виконавчої дирекції Пенсійного фонду чи суду.
Узгодження вимоги територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки здійснюється на підставі заяви страхувальника, яка розглядається територіальним органом Пенсійного фонду протягом трьох робочих днів після її отримання, та поданих страхувальником документів, що свідчать про неправильність обчислення сум недоїмки, зазначених у вимозі.
У разі узгодження страхувальником вимоги про сплату недоїмки з територіальним органом Пенсійного фонду цей орган зобов'язаний у строк, визначений для розгляду заяви страхувальника про узгодження вимоги, надіслати йому узгоджену вимогу про сплату недоїмки, а страхувальник зобов'язаний сплатити узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги.
У разі якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки. У разі звернення органу Пенсійного фонду з позовом про стягнення недоїмки до господарського суду передбачені законодавством заходи досудового врегулювання спорів не застосовуються.
Позивачем не надано до суду доказів оскарження та скасування вимоги управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя № 309 від 01.12.2010р., а отже, цей виконавчий документ є чинним (а.с. 16). За таких умов посилання позивача на порушення органами державної виконавчої служби статті 41 Конституції України щодо позбавлення її права власності на майно спростовуються.
Щодо посилань позивача на не отримання нею постанови про відкриття виконавчого провадження і не виконання постанови у семиденний термін у добровільному порядку, суд зазначає наступне.
Згідно із вимогами статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.
Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.
У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.
Виконавчий документ, виданий на підставі рішення, яким надано відстрочку виконання, приймається державним виконавцем до виконання після закінчення строку відстрочки в межах строку, встановленого для його пред'явлення.
У разі відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, забезпечення позовних вимог або якщо рішення підлягає негайному виконанню строк, встановлений частиною другою цієї статті, не надається.
Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.
Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.
Представником відповідача надано копію журналу вихідної кореспонденції за 2011 рік. Згідно даного журналу за вихідним номером 318 постанова про відкриття виконавчого провадження від 05 січня 2011 року надіслана боржнику та стягувану в порядку статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, яка діяла до 09.03.2011 року із супровідним листом простою кореспонденцією (а.с. 18-19).
Вимоги виконавчого документу позивачем добровільно не були виконані, постанова державного виконавця не оскаржена, тому державним виконавцем надіслано запити для перевірки майнового стану боржника та джерел отримання доходів від 26 січня 2011 року до Жовтневої МДПІ м. Маріуполя, Маріупольського БТІ, 2-го ВРЕР (а.с. 20).
Після встановлення відомостей про наявність у боржника 1/1 частини будинку 56 по вулиці Грачова у м. Маріуполі згідно інформаційної довідки № 28985157 (а.с. 21) державним виконавце з метою забезпечення стягнення винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 07 березня 2011 року (а.с. 22).
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування обмежені в своїй діяльності підставами, межами та способами, передбаченими Конституцією України та законами України.
Відповідно до частини другої статті 6 Конституції України органи, зокрема, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.
Оскільки вимога управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя № 309 від 01.12.2010р. не оскаржена з боку ОСОБА_1, є чинною, відповідно до частини 3 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є виконавчим документом, суд дійшов висновку, що Приморський відділ державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції діяв у межах Конституції України, Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Приморського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції про скасування постанов про відкриття виконавчого провадження від 05.01.2011р., про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 07.03.2011р. та зобов’язання повернути вимогу управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя № 309 від 01.12.2010р. стягувачеві не підлягають задоволенню.
З огляду на вищенаведене, на підставі положень статті 19 Конституції України, Законом України «Про виконавче провадження», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» , керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
У позовних вимогах ОСОБА_1 до Приморського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 05.01.2011р., постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 07.03.2011р. та зобов’язання повернути вимогу управління Пенсійного фонду України в Приморському районі м. Маріуполя № 309 від 01.12.2010р. стягувачеві – відмовити.
Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошено її повний текст у судовому засіданні 27 травня 2011 року в присутності позивача.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Голубова Л.Б.