19.05.2011
Справа № 22ц-455/2011р. Головуючий у першій
інстанції Гаркуша О.М.
Категорія 6 Доповідач у апеляційній
інстанції Водяхіна Л.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
19 травня 2011 року колегія судової палати з цивільних справ Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого - Клочка В.П.,
суддів - Водяхіної Л.М., Птіціної В.І.,
при секретарі - Маслові О.О.,
за участю - представника відповідача ОСОБА_3 – ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 16 листопада 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом зносу (демонтування) самовільно збудованих споруд,-
В С Т А Н О В И Л А:
У січні 2009 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3 та просили усунути для них з боку відповідача перешкоду у користуванні власністю, шляхом зносу (демонтування) самовільно збудованої споруди в домоволодінні АДРЕСА_1.
Вимоги мотивовані тим, що сторони по справі мають на праві спільної часткової власності домоволодінні АДРЕСА_1. ОСОБА_3 самовільно, без узгодження з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та компетентними державними органами, збудувала споруди, які перешкоджають позивачам користуватися належною їм земельною ділянкою. Крім того після самовільного возведення споруд у квартирах ОСОБА_5 та ОСОБА_6 стало темно.
Рішенням Гагарінського районного суду м. Севастополя від 10 грудня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_5 та ОСОБА_6, подалі апеляційну скаргу, в якій ставлять питання про скасування рішення суду та постановлення нового, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Вважають, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав .
Постановляючи рішення суд першої інстанції виходив с того, що позивачі не є власниками земельної ділянки на якій збудована споруда та виходячи із вимог ст. 376 ЦК України вони не є належними позивачами по заявленим ним вимогам.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується судова колегія.
Відповідно до ч.1,2 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належного проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Самочинно збудоване нерухоме майно підлягає знесенню особою, яка його здійснила, або за її рахунок (ч.4 ст.376 ЦК України).
Також ч.7 ст.376 ЦК України передбачено, що у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану
З матеріалів справи вбачається, що АДРЕСА_1 належить сторонам по справі на праві спільної часткової власності у наступному відношенні: 3/50 часток належать ОСОБА_5, 2/25 частки належать ОСОБА_6, 3/25 часток належать ОСОБА_3, у відповідності до технічного паспорту на будинок (арк.с.45).
Відповідно до Розпорядження Ленінської районної державної адміністрації м. Севастополя «Про оформлення самовільно зведених будівель в приватному домоволодінні АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3 та на момент розгляду цивільної справи не є самовільною будовою, оскільки у 1998 році введена в експлуатацію та внесена до технічного паспорту БТІ як об'єкт нерухомості (арк.с.30).
Доказів законності будівництва літньої кухні літ. «Н», відповідачем, надано не було, проте згідно з довідкою Державної організації «Архітектурно-будівельний та технічний нагляд» про стан відповідальних несучих конструкцій і якості виконаних будівельно-монтажних робіт об'єкта та акту обстеження закінченого будівництвом будівлі в домоволодінні АДРЕСА_1 від 20.08.2008 року сарай літ.«И» був реконструйований в літню кухню літ.«Н» та відступів від діючих архітектурно-будівельних, санітарних і протипожежних норм, недоробок і дефектів виконаних будівельних робіт не виявлено (арк.с.27,29). А з даних технічних паспортів на домоволодіння від 15.09.1998 року та від 15.10.2008 року, площа літньої кухні літ.«Н», зведеної замість сараю літ.«И», на 80 см2 менше (арк.с.34,40-44).
Крім того позивачі в порушення ст.60 ГПК України не представили доказів, підтверджуючих, що у результаті возведення споруд в їх квартирах порушена інсоляція.
У відповідності до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, але при цьому позивачами не надано суду доказів на право власності або користування земельною ділянкою на якій розташоване спірне домоволодіння.
Таким чином суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що позивачі не є власниками земельної ділянки на якій збудована споруда та виходячи із вимог ст.376 ЦК України вони не є належними позивачами по заявленим ним вимогам та відмовив у задоволенні позову.
На підставах викладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, рішення суду ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування чи зміни немає.
Керуючись ст.ст.303, 304, п.1 ч.1 307, ст.ст.308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 та ОСОБА_6 - відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Севастополя від 16 листопада 2010 року - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: В.П.Клочко
Судді: Л.М.Водяхіна
В.І.Птіціна