Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Харків
19 травня 2011 р. № 2-а- 4062/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого –Судді Бездітка Д.В.,
при секретарі судового засідання – Фоміній В.В.,
за участю: представника позивача –Вєгієв Р.С.,
представника відповідача- Бабенко А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу
за позовом
Товариство з обмеженою відповідальністю "Антарес Плюс"
до Державна податкова інспекція у Комінтернівському районі міста Харкова
про скасування податкового повідомлення-рішення ,
В С Т А Н О В И В:
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Антарес Плюс», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до відповідача, Державної податкової інспекції в Комінтернівському районі м. Харкова, в якому просив скасувати податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції в Комінтернівському районі м. Харкова № 0000191800/0 від 13.09.2010р.
В обґрунтування заявленого позову зазначив, що згідно оскаржуваного рішення позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 1700,0 грн., а також застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 850,0 грн. в зв’язку із порушенням вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».
Оскаржуване рішення позивач вважає незаконним, необґрунтованим та таким, що порушує права та законні інтереси позивача.
В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, виходячи із доводів позовної заяви. Представник відповідача проти позову заперечував, вважаючи його безпідставним, а оскаржуване в даній справі податкове повідомлення – рішення відповідача цілком законним та обґрунтованим.
Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність їх задоволення, керуючись наступним.
Так, судом встановлено, що у серпні - вересні 2010 року фахівцями відповідача згідно ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» була проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "Будпласт-1" за період з 01.10.2008 по 30.09.2009р. та складений акт перевірки від 02.09.2010р. №4095/18-012/34015748.
В акті перевірки вказано, що згідно інформації, наданої ДПІ у м. Полтаві (лист №2626/15-295 від 01.03.2010р.) відповідачем було взято до уваги, що ТОВ «Будпласт - 1» з квітня 2009 року не подає декларації з податку на додану вартість. Станом на 23.02.2010 року щодо даного підприємства порушено провадження у справі про припинення (ліквідацію). До того ж відповідно до акту "Про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість" за №24 від 04.02.2010 року ТОВ «Будпласт - 1» виключено з реєстру платників податку на додану вартість.
Також при проведенні перевірки позивача та встановлення її результатів відповідачем було взято до уваги, що ДПІ у Московському р-ні. м. Харкова, на території діяльності якої раніше перебувало на обліку ТОВ «Будпласт - 1» 26.11.2009 р. було проведено документальну невиїзну перевірку за період з 01.10.2008 року по 30.09.2009 року, про що складено акт перевірки від 26.11.2009 року за № 6908/18/35348717. Згідно зазначеного акту встановлено неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій ТОВ «Будпласт - 1» та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами чинного законодавства України у перевіряємому періоді; порушення ТОВ «Будпласт - 1» ч. 1 ст. 203, 215, п 1 ст. 216, ст. 228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Будпласт - 1» з постачальниками та покупцями у перевіряємому періоді; відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. З, 4, 7 Закону України року «Про податок на додану вартість», відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст. З, 4, 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Крім того, відповідач виходив з того, що підтвердити факт товарності та реальності операцій по придбанню товарів, робіт, послуг на ТОВ «Будпласт - 1» та подальшій поставці придбаних товарів, робіт, послуг від ТОВ «Будпласт - 1» на адресу покупців, в тому числі і позивача, немає можливості. Інших доводів в обґрунтування висновків відповідач не навів.
На підставі складеного акту перевірки від 02.09.2010р. № 4095/18-012/34015748 встановлено порушення з боку позивача вимог пп. 7.4.1, 7.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягає у неправомірному включенні до складу податкового кредиту суми ПДВ з витрат по послугах, отриманих від ТОВ «Будпласт - 1» на загальну суму 10200,0 грн., в тому числі ПДВ – 1700,0 грн. та прийнято оскаржуване в даній справі податкове повідомлення – рішення, згідно якого відповідач визначив суму податкового зобов’язання з податку на додану вартість в розмірі 1700,0 грн. та нарахував штрафні (фінансові) санкції в розмірі 850,0 грн.
Проте суд з позицією відповідача щодо наявності порушення позивачем пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не погоджується та зазначає, що висновки відповідача про дане порушення ґрунтуються на доводах про неможливість здійснення господарської діяльності контрагентом позивача - ТОВ «Будпласт - 1», по взаємовідносинах з яким позивачем було сформовано податковий кредит та відсутності можливості встановити факт товарності та реальності операцій по придбанню товарів, робіт та послуг з зазначеним контрагентом.
В зв’язку із встановленим суд звертає увагу на те, що згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, врахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п.п. 7.4.4. пп 7.4. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Відповідно до частини 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Згідно зі ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, нищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Згідно з ч.1 статті 215 Цивільного кодексу України, недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимоги щодо реального настання правових наслідків є підставою недійсності правочину.
Відповідно до ч.2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена Законом - нікчемний правочин. У такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
Відповідно до пунктів 1, 5 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Підприємство позивача зареєстровано як юридична особа 20.03.2006р. відповідно наданого витягу з ЄДР юридичних та фізичних осіб-підприємців, відповідно довідки за формою №4-ОПП взято на облік ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова 21.03.2006р. та має свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 29.03.2006р.
В даній справі судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Будпласт - 1» мали місце взаємовідносини щодо придбання позивачем товару (Ролик СК 08.1756) на загальну суму 10200,0 грн. згідно наданої податкової накладної № 1030 від 30.01.2009р. та видаткової накладної від 02.03.2009р. №РН-302. Також позивачем надано реєстр отриманих та виданих податкових накладних, форма якого затверджена наказом ДПА України від 30.06.2005р. №244 (у редакції наказу ДПА України від 26.10.2009р. №582), в якому відображена зазначена податкова накладна.
Як встановлено судом в ході розгляду справи, дана операція позивача з ТОВ «Будпласт - 1» носила реальний характер, а товар придбаний у ТОВ «Будпласт - 1», використано у господарській діяльності позивача, отже право на податковий кредит підтверджується податковою накладною, складеною з дотриманням вимог Закону України “Про податок на додану вартість”.
В акті перевірки відповідач підтверджує, що розрахунки в зв’язку з укладеною угодою між позивачем та ТОВ «Будпласт - 1» на придбання товару проведено у повному обсязі, дебіторська (кредиторська) заборгованість відсутня. Також наведене підтверджується випискою по особовому рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Антарес Плюс», відповідно якої позивачем було здійснено перерахування коштів у сумі, що відповідає сумі, вказаною в накладних на Ролик СК 08.1756.
Суд вважає необхідним звернути увагу на те, що позивачем надано завірені належним чином копії журналу-ордеру і відомостей по рахункам 281 (товари на складі) за 01.01.2009р. - 30.04.2009р. та журналу-ордеру і відомостей по рахунку 631 (розрахунки з вітчизняними постачальниками) за 1 квартал 2009р., що підтверджує придбання та використання Ролику СК 08.1756 в господарській діяльності підприємства позивача.
Матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при здійсненні покупки-продажу Ролику СК 08.1756 взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.
Обставини, які слугували фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання спірним податковим повідомленням-рішенням, знаходяться поза межами вимог п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про ПДВ». Інші статті цього Закону, так само як і інших законів, не ставлять в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тим, який не був постачальником товарів /послуг/, на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.
Відповідно п. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про ПДВ» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Судом встановлено, підтверджено представником позивача, не заперечувалося представником відповідача, що позивачем було отримано від ТОВ «Будпласт - 1» належним чином оформлену податкову накладну на всю кількість продукції, придбаної відповідно до укладеної угоди. Вказана продукція була оплачена підприємством в повному обсязі грошовими коштами, в тому числі з урахуванням суми податку на додану вартість.
Такими чином, позивачем було додержано встановлений порядок формування податкового кредиту за спірною господарською операцією. Позивач після одержання від постачальника належним чином оформленої податкової накладної відобразив у податковому обліку податковий кредит в сумі ПДВ, сплаченому продавцю у складі ціни придбання відповідно до вимог п. 7.5.1 ст. 7 Закону України «Про ПДВ».
Закон України «Про ПДВ» не встановлює обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Відповідно до положень вказаного Закону України сума ПДВ, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок зі сплати цього податку до бюджету. Сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця і суму бюджетного відшкодування. Тобто, покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.
Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч. 1 ст. 19 Конституції України). Чинне законодавство, зокрема Закон України «Про ПДВ», не встановлює обов'язки покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, якщо такий податок не буде сплачено продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця у складі ціни товару.
В зв’язку з наведеним суд зауважує, що в даній справі доводи відповідача про відсутність реального характеру відповідних операцій суду не доведено та не підтверджується матеріалами справи.
Суд звертає увагу, що посилання відповідача на наявність акту перевірки від 26.11.2009 року за № 6908/18/35348717, складеного ДПІ у Московському районі м. Харкова, згідно якого встановлено неможливість реального здійснення фінансово - господарських операцій ТОВ «Будпласт - 1» та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами чинного законодавства України, не підкріплено відповідним рішенням про це податкового органу, оскільки відповідачем до суду не подано рішення податкового органу, прийнятого за результатами згаданого акту перевірки та не наведено доказів його існування.
Інші доводи відповідача висновків суду не спростовують.
Натомість позивачем до суду надано докази на підтвердження реальності виконання угод між ним та ТОВ «Будпласт - 1», які іншими матеріалами справи не спростовано.
Суд зауважує, що відповідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.
Так, відповідачем в даній справі суду не надано переконливих доказів правомірності свого рішення, які б підтверджували достовірність висновків про необґрунтоване формування позивачем податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Будпласт - 1».
За таких обставин висновок відповідача про наявність порушень пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” суд вважає необґрунтованим.
Будь-яке рішення чи дії суб’єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими , прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об’єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку. Також рішення суб’єкта владних повноважень на може ґрунтуватися на припущеннях.
Так, перевіривши оскаржуване в даній справі рішення відповідача, з огляду на наведену норму, суд дійшов до висновку, що відповідачем при прийнятті податкового повідомлення-рішення, яке оскаржується, було невірно застосовано норми чинного законодавства при неповному та неправильному встановленні всіх дійсних обставин справи, в зв’язку з чим воно підлягає скасуванню.
На підставі викладеного, Закону України «Про податок на додану вартість» та керуючись ст., ст. 160,161,162,163 КАС України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Адміністративний позов задовольнити повністю. Скасувати податкове повідомлення – рішення Державної податкової інспекції в Комінтернівському районі м. Харкова № 0000191800/0 від 13.09.2010р.
Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Антарес Плюс» сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 3,40 грн.
Апеляційна скарга на постанову подається до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення або, в разі оголошення у судовому засіданні вступної та резолютивної частини –протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
У разі якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. В разі прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 24 травня 2011 року.
Головуючий - Суддя Д.В. Бездітко