Справа № 2-756/11

Р І Ш Е Н Н Я  

іменем України

"12" квітня 2011 р.    Дарницький районний  суд м. Києва в складі :

головуючого –судді                                                               Ящук Т.І.

при секретарі                                                                               Жиленко Ю.Г.

з участю  позивача                                                                  ОСОБА_1

представника позивача                                                           ОСОБА_2

представника відповідачки                                                    ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві  цивільну справу за позовом   ОСОБА_1 до ОСОБА_5 -  про стягнення коштів    , -

встановив :

          Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_5 про виконання боргових зобов’язань подружжям, які виникли в процесі ведення спільного господарства, після розірвання шлюбних відносин,  та просив стягнути з відповідачки ОСОБА_5 на його користь  1/2 частку від невиконаного кредитного зобов’язання по договору іпотеки в сумі 140 000 грн.  та 320 000 грн. за невиконання договору позики, посилаючись на наступні обставини.

          27.11.2008 року Апеляційним судом м. Києва  по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання однією сім’єю, визнання об’єкту права спільної сумісної власності подружжя, поділ майна, що є спільною сумісною власністю, визнання права власності  та вселення було ухвалене рішення , яким  було скасоване рішення Дарницького районного суду м. Києва від 19.09.2008 року та ухвалено нове. Визнано  факт спільного проживання однією сім’єю ОСОБА_5 та ОСОБА_1 в період з грудня 2002 року по листопад 2007 року включно. Визнано за ОСОБА_5 право власності на 375/1000  часток квартири АДРЕСА_1. Вселено ОСОБА_5 до вказаної квартири.

          В рішенні суду зазначено, що 24.03.2005 року  спірна квартира була куплена на ім’я  ОСОБА_1 за ціною 371 000 грн. Для купівлі спірної квартири було отримано кредит у розмірі 52500 доларів США ,  та в забезпечення виконання зобов’язань по кредитному договору квартира була передана в іпотеку АКБ «Форум». Вказаний кредит було отримано ОСОБА_1 під час спільного проживання разом з ОСОБА_5 однією сім’єю і використано для купівлі спірної квартири, кредит отримано в інтересах сім’ї і погашався сім’єю в особі   ОСОБА_1 до грудня 2007 року.   Представник ОСОБА_5 пояснив суду, що вона розуміє,  що повинна нести обов’язки по виплаті залишку кредиту , починаючи з грудня 2007 року, в сумі, яка пропорційна її частці власності в спірній квартирі і готова нести ці витрати.

17.12.2008 року  ОСОБА_5 звернулась до ОСОБА_1 з нотаріально посвідченою заявою, в якій висловила намір  відшкодувати  йому 1/2 частину цього кредиту, починаючи з грудня 2007 року. Однак вказана заява ОСОБА_1 відправлена не була, але в той час ОСОБА_5 скористалась цим документом, як доказом про наміри відшкодування частини кредиту, яка на той час становила 17500 доларів США, що за курсом  національної валюти становить 140 000 грн.

Крім того, в процесі спільного життя позивач отримав 27.09.2006 року позику від громадянина ОСОБА_6 в сумі 80 000 доларів США, що становить 640 500 грн., які частково були витрачені на лікування ОСОБА_5 від безпліддя, а решта коштів протягом тривалого часу забезпечувала життєдіяльність родини.

22.12.2009 року Дарницьким районним судом м. Києва було ухвалене рішення згідно з яким позовні вимоги ОСОБА_6 задоволені, суд вирішив стягнути з ОСОБА_1 на його користь 640500 грн. боргу та 1820 грн. судових витрат.

Оскільки вказаний договір був укладений в інтересах сім’ї, то він створює обов’язки і для ОСОБА_5 Після припинення фактичних шлюбних відносин залишились невиконаними  боргові зобов’язання, які необхідно виконати, тобто відповідачка ОСОБА_5 повинна сплатити позивачу 1/2 частку суми кредитних зобов’язань в розмірі 140000 грн. та 1/2 частку суми за договором позики в розмірі 320000 грн.

          В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали  та просили позов задовольнити у повному обсязі.

          Представник відповідачки ОСОБА_5 ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково . Вказав, що відповідачка визнає позов у частині  суми , яку ОСОБА_1 сплатив на погашення кредиту , отриманого для придбання квартири , після листопада 2007 року. Що стосується суми в розмірі 320 тисяч грн., то в цій частині відповідачка позов не визнає, оскільки їй невідомо, чи дійсно позивач позичав ці кошти, оскільки в сім’ю таких  коштів він не приносив. Під час перебування в шлюбних стосунках про позику на суму 80 000 доларів США  їй нічого відомо не було.

          Вислухавши позивача, представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

          Рішенням Апеляційного суду м. Києва по справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання однією сім’єю, визнання об’єкту спільної сумісної власності подружжя, поділ майна, що є спільною сумісною власністю, визнання права власності та вселення  - було скасоване рішення Дарницького районного суду м. Києва від  19.09.2008 року.

          Вказаним рішенням Апеляційного суду м. Києва  постановлено по справі нове рішення, яким  визнано факт сумісного проживання однією сім’єю ОСОБА_5 та ОСОБА_1 в період з грудня 2002 року по листопад 2007 року включно.  Визнано за ОСОБА_5  право власності на 375/1000 часток квартири АДРЕСА_1. Вселено ОСОБА_5 до  вказаної квартири.          Зазначеним судовим рішенням встановлено, що сторони з грудня 2002 року до кінця листопада 2007 року проживали разом, однією сім’єю. А тому, відповідно до ст. 60, 74 СК України, квартира АДРЕСА_1 придбана на ім’я відповідача за договором купівлі-продажу 24.03.2005 року є їхньою спільною власністю.

          Як встановлено судом з  договору іпотеки, укладеного ОСОБА_1  24.03.2005 року з АКБ «Форум», предметом іпотеки є квартира, куплена на  його ім’я за договором купівлі-продажу від 24.03.2005 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_7,  ціна квартири за цим договором  становить 371000 грн.  Вказаний договір іпотеки було укладено ОСОБА_1 на забезпечення виконання останнім кредитного договору від 24.03.2005 року, за яким він отримав кредит у розмірі 52500 доларів США для купівлі спірної квартири.  

          Оскільки цей  кредит отримано ОСОБА_1 під час спільного проживання разом з ОСОБА_5  однією сім’ю і використано для купівлі спірної квартири, в яку вони  разом поселились  та проживали, то цей кредит отримано ОСОБА_1 в інтересах сім’ї і погашався їх сім’єю в особі  позивача до грудня 2007 року.

          Представник ОСОБА_5  підтвердив суду  згоду ОСОБА_5 на виплату залишку суми кредиту, починаючи з грудня 2007 року, в сумі, яка пропорційна її частці власності в спірній квартирі.

          При розрахунку  розміру частки власності ОСОБА_5  в квартирі АДРЕСА_1 , суд виходив з того, що для придбання даної квартири  ОСОБА_1  сплатив кошти, які є його особистою власністю від продажу власної квартири  у м. Харкові, в сумі 92750 грн.  З кредитних коштів на придбання спірної квартири сторонами було сплачено 278 250 грн. ( 371 000 –92750 ), а тому  ОСОБА_5 набула  права власності на частку , що пропорційна 139125 грн. ( 278250 грн. : 2) по відношенню до суми купівлі квартири і становить 375/1000 часток квартири.

          З матеріалів справи судом встановлено, що  сторони проживали однією сім’єю до грудня 2007 року , відповідно сплачували кредит спільними коштами. Починаючи з грудня 2007 року ОСОБА_1 самостійно   виконував зобов’язання по кредитному договору, і на час розгляду справи в Апеляційному суді м. Києва  27.11.2008 року кредит був виплачений в повному обсязі.

          Як вбачається  із заяви, посвідченої приватним нотаріусом Київського  міського нотаріального округу ОСОБА_8 17.12.2008 року ,  ОСОБА_5 просила нотаріуса передати ОСОБА_1 , що вона має намір та можливість відшкодувати ОСОБА_1 1/2 частину  отриманого кредиту в АКБ «Форум», сплаченого ним  , починаючи з грудня 2007 року ( а.с. 11).

          Відповідно до інформації, наданої на запит суду ПАТ «Банк «Форум»,  повне погашення кредиту   по кредитному договору № 17/05/01-N від 23.04.2005 року  було здійснено ОСОБА_1  19.06.2008 року. За період з  01.12.2007 року по 19.06.2008 року ОСОБА_1 було сплачено  на погашення кредиту суму в розмірі 20049,86 доларів США.

          Оскільки за ОСОБА_5 визнано право власності на частку квартири, що пропорційна вартості 1/2 частини  коштів, сплачених за рахунок отриманого кредиту ,  то вона повинна сплатити позивачу  1/2 від  суми, сплаченої позивачем особисто в рахунок погашення кредиту після припинення фактичних шлюбних стосунків  , що складає  10024,93 долари США.

Тому позовні вимоги у цій частині суд вважає законними і обґрунтованими,  з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню сума  в гривнях, еквівалентна  10024,93 доларам США , що за курсом Національного банку України станом на 11.04.2011 року становить : 10024,93 дол. х 7,9647 = 79845 грн. 66 коп.

          Обґрунтованого розрахунку суми, зазначеної у позовній заяві в розмірі 140 000 грн., позивачем суду не надано, і докази на підтвердження вказаної суми не подавались , тому позов підлягає задоволенню частково, на суму 79845 грн. 66 коп.

          В частині стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 1/2 частини від отриманої позивачем суми позики, що становить 320000 грн. , суд вважає за необхідне відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст.  74 СК  України , якщо жінка та чоловік проживають  однією  сім'єю,  але  не перебувають  у  шлюбі  між  собою  або  в будь-якому іншому шлюбі, майно,  набуте  ними  за  час спільного проживання, належить їм на праві  спільної  сумісної  власності,  якщо  інше  не  встановлено письмовим договором між ними.  На майно,  що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки  та  чоловіка,  які  не  перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому  іншому  шлюбі,  поширюються  положення  глави  8 цього Кодексу.

           Відповідно до ч.4 ст.65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім’ї, створює обов’язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім’ї.

Зі змісту норми ст. 65 СК вбачається, що оскільки договір, укладений в інтересах сім’ї, створює обов'язки для кожного із подружжя, то надання згоди на укладення одним  із подружжя будь - якого договору в інтересах сім’ї, що виходить за межі дрібного побутового,  другим із подружжя, є обов’язковим.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 22.12.2009 року задоволено позов ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором позики, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 640500 грн. боргу ( а. с. 10)   .

В рішенні суду зазначено, що позику в розмірі 80 000 доларів США ОСОБА_1  отримав у ОСОБА_6 27.09.2006 року.

В позовній заяві ОСОБА_1  вказав, що зазначені кошти  були частково витрачені на лікування від безпліддя відповідачки ОСОБА_5, решта коштів  протягом тривалого часу забезпечувала життєдіяльність родини.

В судовому засіданні представник відповідачки зазначив, що під час перебування  у фактичних шлюбних стосунках ОСОБА_5 нічого не було відомо про позику в розмірі 80000 доларів США.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається  як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Однак, в судовому засіданні позивачем ОСОБА_1  не було надано жодних доказів тих обставин , що кошти, отримані ним у позику  27.09.2006 року  в розмірі 80 000 доларів США були використані на потреби сім’ї ,  що  ОСОБА_5  було відомо про отримання цих коштів та що вона надавала згоду на укладення договору позики.

Встановлений рішенням суду факт  проживання сторін однією сім’єю в зазначений період   сам по собі  не може бути підставою для стягнення вищевказаної суми боргу.

Тому  суд вважає, що обставини, на які посилається позивач , заявляючи  позовні вимоги  про стягнення з ОСОБА_5  1/2 частини суми, отриманої в борг, в розмірі 320 000 грн., не знайшли підтвердження в судовому засіданні.

Враховуючи викладене, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про стягнення суми в розмірі 320 000 грн. необхідно відмовити за недоведеністю.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України , з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, пропорційно задоволеній частині позовних вимог, що становить 798 грн. 45 коп. судового збору  та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді.

На підставі викладеного,  ст. ст. 60, 65, 70, 74 Сімейного Кодексу України , керуючись ст. ст. 3, 10,11, 57,60, 61, 209, 213, 215, 218 ЦПК України , суд –

вирішив :

Позов   задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 суму коштів у розмірі  79 845 грн. 66 коп. та судові витрати в розмірі  918 грн. 45 коп. , а всього стягнути  80 764 ( вісімдесят тисяч сімсот шістдесят чотири) грн. 11 коп.

В іншій частині позову ОСОБА_1   –відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва   шляхом  подання апеляційної скарги через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення , а в разі оскарження рішення особами, які не були присутні при його проголошенні -  протягом десяти  днів з дня отримання копії рішення.

          Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано .  У  разі  подання апеляційної  скарги  рішення,  якщо  його  не  скасовано,  набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя :   підпис