ЛЬВІВСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2011 р.                                                                                  Справа № 6285/11

           Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді                                                  Коваля Р.Й.,  

суддів                                                                      Пліша М.А.,

                                                                                            Судової-Хомюк Н.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Маневицької районної державної адміністрації Волинської області на рішення Маневицького районного суду Волинської області від 07 вересня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Маневицької районної державної адміністрації Волинської області про визнання протиправною відмови в наданні разової грошової допомоги та стягнення 3210 гривень разової грошової допомоги,-

В С Т А Н О В И Л А :

01 липня 2010 року ОСОБА_2 звернулася в Маневицький районний суд Волинської області з позовом до управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Маневицької районної державної адміністрації (далі – УПСЗН Маневицької РДА) про стягнення з відповідача 3210 грн. недоплаченої частини разової грошової допомоги до 05 травня 2010 року.

Свої вимоги позивач обґрунтувала тим, що вона має статус дружини померлого інваліда війни ІІ групи і відповідно до положень Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком. Однак у 2010 році їй було виплачено вказану допомогу в розмірі 320 грн., що суперечить чинному законодавству; сума недоплати становить 3210 грн. Вона зверталася до відповідача із заявою про проведення зазначеної доплати, але їй у цьому було відмовлено.

Рішенням Маневицького районного суду Волинської області від 07 вересня 2010 року позов задоволено частково. Зобов’язано  УПСЗН Маневицької РДА провести  перерахунок і виплату   ОСОБА_2 разової грошової допомоги  до 5 травня 2010 року  в розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком, виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком на момент виплати (травень 2010 року) у відповідності до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ч. 3 ст. 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» та з урахуванням виплачених сум. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач УПСЗН Маневицької РДА оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, покликаючись на порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення Маневицького районного суду Волинської області від 07 вересня 2010 року скасувати.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що вказана допомога в травні 2010 року була ви-плачена позивачу в розмірі, який передбачено п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 299 від 7.04.2010 року «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2010 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань»» і в межах бюджетних асигнувань, оскільки УПСЗН Маневицької РДА є бюджетною установою, яка проводить соціальні виплати згідно діючих норм законодавства та рішень про місцеві бюджети на відповідний рік. Бюджетні кошти використовуються лише на цілі, які визначені бюджетним призначенням; здійснення ж виплат разової допомоги ветеранам війни при відсутності бюджетних призначень буде кваліфікуватися як нецільове використання бюджетних коштів, тобто бюджетне правопорушення,  з відповідними наслідками.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з’явилися, а відтак на підставі п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом, позивач ОСОБА_2 має статус дружини померлого інваліда війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 27.02.2001 року.

З матеріалів справи видно, що в травні 2010 року ОСОБА_2 була виплачена разова грошова допомога як дружині померлого інваліда війни в розмірі, який передбачено п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 299 від 7.04.2010 року «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2010 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань»», в сумі 320 грн.

Задовольняючи заявлений позов, суд першої інстанції виходив з того, що такі  дії  відповідача  є  неправомірними,  оскільки  суперечать  вимогам  законодавства. При нарахуванні та виплаті позивачу разової грошової допомоги відповідач повинен був керуватися вищезазначеними вимогами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-12.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, є вірним, так як він відповідає нормам права, встановленим обставинам справи та знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Так, пільги для дружин померлих інвалідів війни, які не одружилися вдруге, визначені у Законі України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-12, за приписами частини 5   статті 15  якого щорічно до 5 травня зазначеним особам виплачується разова грошова допомога у розмірі п’яти мінімальних пенсій за віком.

Наявність такого права у позивача є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (частина 2 статті 46 Конституції України).

Водночас п.п. 4 п. 20 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року текст ч. 5 ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального за-хисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-12 було викладено в новій редакції, відповідно до якої  щорічно до 5 травня дружинам померлих інвалідів війни, які не одружилися вдруге, виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених  законом  про Державний бюджет України.

Проте рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року у справі № 1-28/2008 було визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення пункту 20 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно п.п. 5, 6 резолютивної частини вищенаведених рішень, вони мають преюди-ціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними, та є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Відтак, за 2010 рік виплата щорічної разової грошової допомоги  до 05 травня  має здійснюватися у розмірах,  встановлених  Законом  України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» – п’ять мінімальних пенсій за віком, при цьому розмір мінімальної пенсії визначається на момент виплати.

Мінімальний розмір пенсії за віком, відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», встановлюється у розмірі прожит-кового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Статтею 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та статтею 1 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20 жовтня 2009 року № 1646-VI встановлений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність, у розмірі: з 1 січня – 695 грн., з 1 квітня – 706 грн., з 1 липня – 709 грн., з 1 жовтня – 723 грн., з 1 грудня – 734 грн. 

Всупереч зазначеному, пунктами 1, 3 постанови Кабінету Міністрів України № 299 від 7.04.2010 року «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується в 2010 році відповідно до Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» установлено,  що у 2010  році така допомога дружинам померлих інвалідів  війни, які не одружилися вдруге, виплачується в розмірі 320 грн.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про те, що при визначенні розміру виплати разової грошової допомоги позивачу, як дружині померлого інваліда війни, підлягає застосуванню частина 5 статті 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-12, а не наведена вище постанова Кабінету Міністрів України, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному догово-ру, згода на обов’язковість якого надана Верховною радою України, або іншому правово-му акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, на думку колегії суддів, суд першої інстанції вірно визначив, що не можуть бути задоволені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача конкретних сум грошової допомоги, оскільки саме відповідач УПСЗН Маневицької РДА зобов’язаний здійснювати нарахування та виплату такої допомоги, вказані дії до компетенції адміністративного суду не належать, і на підставі цього зобов’язав відповідача провести перерахунок та виплату разової грошової допомоги позивачу у відповідності з вимогами законодавства, а в задоволенні позовних вимог про стягнення конкретних сум відмовив.

Крім того, колегія суддів вважає за потрібне наголосити, що відсутність бюджетних асигнувань для задоволення вимог позивача до уваги взяти не можна, так як невиконання чи неналежне виконання законів про виплати через відсутність бюджетних коштів не є підставою для виправдання недоплати разової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-12. Реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань.

Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 8 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України» зазначив, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198 ч.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу управління праці, соціальних питань та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи Маневицької районної державної адміністрації Волинської області залишити без задоволення, а рішення Маневицького районного суду Волинської області від 07 вересня 2010 року у справі № 2-405/2010, – без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили  через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.

Головуючий суддя                                                                              Р.Й.Коваль

Судді                                                                                                    М.А.Пліш

                                                                                                             Н.М.Судова-Хомюк