УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 січня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді Кузнєцової О.О.
суддів Берещанської І.І.
Шестакової Н.В.
при секретарі Бугайовій В.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду АР Крим цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "МАРФІН БАНК" до ОСОБА_2 про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості за кредитним договором,
за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 22.01.2010 року,
ВСТАНОВИЛА:
ВАТ "МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ БАНК" (після зміни 11.11.2010 року назви Публічне акціонерне товариство "МАРФІН БАНК") звернулось до суду з позовом про розірвання кредитного договору № 401/RS, укладеного 19.06.2008 року з ОСОБА_2, стягнення з нього заборгованості за цим договором у сумі еквівалентної 47 730,13 доларів США та звернення стягнення на предмет іпотеки, посилаючись на те, що відповідач не виконав взяті на себе зобов’язання по своєчасному внесенню чергового платежу в рахунок повернення кредиту, порушив умови договору, в наслідок чого за ним утворилася заборгованість за остаточним розрахунком в сумі 382 328,71 грн., яку за уточненими позовними вимогами й просить Банк стягнути з відповідача на свою користь.
Рішенням Центрального районного суду м. Сімферополя від 22.01.2010 року кредитний договір № 401/RS від 19.06.2008 року, укладений між ВАТ "МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ БАНК" та ОСОБА_2 розірвано, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ВАТ "МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ БАНК" заборгованість за кредитним договором у сумі 382 328,71 грн. та
Справа № 22ц-190/1165/11 головуючий суддя суду першої інстанції Малухін В.В.
суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Кузнєцова О.О.
судові витрати: 1 700 грн. – державне мито і 250 грн. – витрати на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи.
В апеляційній скарзі відповідачем ставиться питання про скасування рішення суду, як ухваленого з порушенням норм матеріального і процесуального права за неповним з’ясування обставин, що мають значення для вирішення справи та невідповідності висновків суду фактичним обставинам.
Зокрема, апелянт посилається не вирішення справи за його відсутності не зважаючи на повідомлення про неможливість його явки та наявності поважних причин неявки, відмову у зупиненні провадження у справі до вирішення справи за його позовом щодо визнання договору недійсним, не витребував за його клопотанням докази (а.с. 176).
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів, переглядаючи законність та обґрунтованість судового рішення відповідно до ст. 303 ЦПК України, вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню, а рішення суду не підлягає зміні чи скасуванню, зважаючи на таке.
Згідно ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи у апеляційному порядку, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, та не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, 19.06.2008 року між ВАТ "МОРСЬКИЙ ТРАНСПОРТНИЙ БАНК" (далі Банк) та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 401/RS, за яким Банк передав, а ОСОБА_2 отримав в кредит гроші у сумі 57 840 доларів США під зобов’язання їх повернення щомісячно певною сумою та кінцевим строком повернення кредиту – 19.06.2028 року, сплату 11,9 % річних за фактичний період користування кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, комісії за обслуговування кредиту від суми наданого кредиту без урахування страхових платежів та комісії за надання кредиту (а.с. 7-10).
У забезпечення виконання кредитного договору того ж дня було укладено договір іпотеки, за яким ОСОБА_2 передав в іпотеку Банку належне йому нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1 (а.с. 11- 14).
Умови кредитного договору щодо своєчасності чергових платежів в рахунок повернення кредитів ОСОБА_2 порушені, у зв’язку з чим за ним утворилася заборгованість у сумі 382 328,71 грн., яка складається з 368 915,52 грн. - заборгованості за кредитом, 11 493,62 грн. – заборгованості за процентами, 1 919,57 грн. - неустойка (а.с. 85-99), враховуючи те, що за довідкою курс гривні до долара США за даними НБУ на 22.12.2009 року становить 100 х 797 (а.с. 99).
Про порушення умов договору та наявність заборгованості Банком на адресу ОСОБА_2 08.05.2009 року надсилався лист з пропозицією виконати умови договору та попередженням про намір вирішення питань повернення кредиту у примусовому порядку (а.с. 18).
Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 204 ЦК України встановлена презумпція правомірності правочину, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з ч. 2 ст. 1054, ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Таким чином, ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції правильно виходив з того, що ОСОБА_2 порушені зобов’язання за кредитним договором по своєчасному внесенню періодичних платежів в рахунок повернення кредиту, в наслідок чого за ним утворилася заборгованість, яку й стягнуто з нього на користь Банку.
Посилання апелянта на порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, також є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.
Як вбачається з матеріалів справи, судове засідання у справі призначалося неодноразово, про що відповідач та його представник повідомлялися належним чином, але неодноразово не з’являлися з різних причин (хвороба ОСОБА_2– 11.12.2009р.- а.с. 79, зайнятість представника ОСОБА_2 в інших судових засіданнях – 22.12.2009 р. та 22.01.2010 р. – а.с. 91, 103).
Оспорюючи позовні вимоги, ОСОБА_2 відповідно до положень ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України, не надав суду будь-яких доказів у підтвердження своїх доводів та спростування позиції Банку. Не надані такі докази, у тому числі у спростування висновків суду першої інстанції, і до суду апеляційної інстанції.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно, повно, об’єктивно та всебічно встановлені обставини справи, характер спірних правовідносин, наданим доказам дана належна правова оцінка, на підставі чого судом ухвалено рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, підстав для скасування якого за апеляційною скаргою немає.
Таким чином, визнавши, що судом першої інстанції ухвалено рішення із дотриманням норм матеріального та процесуального закону, колегія суддів, відповідно до ст. 308 ЦПК України, вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, залишивши рішення суду без змін.
На підставі наведеного та, керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313-315 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 22.01.2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Судді:
Берещанська І.І. Кузнєцова О.О. Шестакова Н.В.