Категорія №3.3
ПОСТАНОВА
Іменем України
31 травня 2011 року Справа № 2а-3383/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді Яковлева Д.О.,
при секретарі Кучеровій О.О.
в присутності сторін: від позивача – Наконечна О.Є.,
від відповідача – не з’явився.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Сєвєродонецького міського відділу Управління міністерства внутрішніх справ України в Луганській області до громадянина Грузії – ОСОБА_3 про примусове видворення за межі України,-
В С Т А Н О В И В :
20 квітня 2011 року позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до громадянина Грузії – ОСОБА_3 про примусове видворення за межі території України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 16.04.2011 року співробітниками роти патрульної служби Сєвєродонецького МВ УМВС України в Луганській області був виявлений іноземець - ОСОБА_3 (ОСОБА_3), ІНФОРМАЦІЯ_1, без документів на право проживання в Україні. У ході перевірки було встановлено, що особа ОСОБА_3 – громадянин Грузії, що підтверджується національним паспортом НОМЕР_1, виданим 18.02.2009 р. посольством Грузії в Україні, м. Київ, дійсний до 18.02.2019 р. З пояснень відповідача стало відомо, що він прибув в Україну в приватних справах влітку 2008 року, через ПП «Бориспіль», невдовзі він втратив національний паспорт та звернувся до посольства Грузії в Україні з клопотання про видачу нового національного паспорту, який і отримав в лютому 2008 року. Тривалий час проживав в м. Києві. Неодноразово затримувався співробітниками міліції за незаконне перебування в Україні та притягувався до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 203 КУпАП.
07.06.2010 року Солом’янським РУ ГУМВС України в м. Києві було прийнято рішення щодо видворення гр. ОСОБА_3 з України. ОСОБА_3 надав свій паспорт для внесення штампів, щодо видворення, але для отримання паспорту не з’явився, став в подальшому переховуватися, уникаючи контакти з міліцією. 29.01.2011 року гр. ОСОБА_3 був виявлений в м. Сєвєродонецьку співробітниками Сєвєродонецького МВ УМВС України в Луганській області, національного паспорту у нього не було, відтак у ході перевірки з Солом’янського РУ ГУМВС України в м. Києві були витребувані матеріали щодо видворення гр. ОСОБА_3 та його національний паспорт.
Відділом громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб Управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області 31.01.2011 року винесено постанову про видворення, якою зобов’язано громадянина Грузії – ОСОБА_3 покинути територію України до 28.02.2011 із забороною в’їзду на територію України на 5 років до 31.01.2016. Однак, відповідач до теперішнього часу ухиляється від добровільного виїзду за межі України.
Позивач просив суд видворити в примусовому порядку за межі території України громадянина Грузії ОСОБА_3 (ОСОБА_3).
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові, просив задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з’явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Від нього надійшла заява про визнання позову у повному обсязі та розгляд справи за його відсутністю.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.
ОСОБА_3 (ОСОБА_3) є громадянином Грузії, народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що підтверджено копією паспорту відповідача. (а.с.11)
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з постанови про видворення за межу України від 31.01.2011 року та письмових пояснень громадянина Грузії ОСОБА_3 (ОСОБА_3), який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року, він прибув в Україну в приватних справах влітку 2008 року, через ПП «Бориспіль». Під час перебування на території України проживав за рахунок тимчасових заробітків, постійного місця проживання не мав. Невдовзі він втратив національний паспорт та звернувся до посольства Грузії в Україні з клопотання про видачу нового національного паспорту, який і отримав в лютому 2008 року.
07.06.2010 року Начальником сектору ВГІРФО Солом’янського РУ ГУМВС України в м. Києві було прийнято рішення щодо видворення гр. ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 з України та зобов’язання останнього покинути територію України у строк до 14.06.2010 року, із забороною в’їзду на територію України на 5 років до 07.06.2015 року. (а.с. 21-22)
ОСОБА_3 надав свій паспорт для внесення штампів, щодо видворення, але для отримання паспорту не з’явився, став в подальшому переховуватися, уникаючи контакти з міліцією.
29.01.2011 року гр. ОСОБА_3 був виявлений в м. Сєвєродонецьку співробітниками Сєвєродонецького МВ УМВС України в Луганській області, національного паспорту у нього не було, відтак у ході перевірки з Солом’янського РУ ГУМВС України в м. Києві були витребувані матеріали щодо видворення гр. ОСОБА_3 та його національний паспорт.
Інспектором ВГІРФО УМВС України в Луганській області 31.01.2011 прийнято рішення про видворення та заборону в’їзду на територію України громадянина Грузії ОСОБА_3 (ОСОБА_3), ІНФОРМАЦІЯ_1, та зобов’язання останнього покинути територію України у строк до 28 лютого 2011 року, із забороною в’їзду на територію України на 5 років до 31 січня 2016 року. (а.с. 14)
Згідно письмових пояснень громадянина Грузії ОСОБА_3 (ОСОБА_3) останній не виконав добровільно рішення про видворення та не виїхав з України, на теперішній час не має можливості виконати рішення про видворення у зв’язку з відсутністю коштів. (а.с. 8)
Відповідно до п. 11 Правил в’їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію затверджених Постановою КМ України №1074 від 29 грудня 1995 року (далі по тексту судової постанови - Правила), в’їзд в Україну та виїзд з України іноземців та осіб без громадянства може здійснюватися - за паспортним документом і за наявності відповідної візи, якщо інший порядок в'їзду та виїзду не встановлено законодавством України. Згідно з п. 14, п. 19 Правил транзитний проїзд іноземців та осіб без громадянства через територію України дозволяється за наявності у них транзитної української візи, проїзних квитків або інших документів, що підтверджують транзитний характер поїздки, якщо інше не передбачено законодавством України. Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну на законній підставі, можуть тимчасово перебувати на території країни за паспортним документом, зареєстрованим у порядку, встановленому цими Правилами.
Згідно із статтею 30 Закону України від 04 лютого 1994 року № 3929-XII “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” за порушення іноземцями та особами без громадянства встановленого порядку перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, або проживання за недійсними документами, недотримання встановленого порядку реєстрації або пересування і вибору місця проживання, працевлаштування, ухилення від виїзду після закінчення терміну перебування, а також за недотримання Правил транзитного проїзду через територію України до них застосовуються заходи відповідно до законодавства України.
Статтею 32 Закону України від 04 лютого 1994 року № 3929-XII “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” регламентовано, що іноземець та особа без громадянства, який вчинив злочин або адміністративне правопорушення, після відбуття призначеного йому покарання чи виконання адміністративного стягнення може бути видворений за межі України. Рішення про видворення його за межі України після відбуття ним покарання чи виконання адміністративного стягнення приймається органом внутрішніх справ за місцем його перебування з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення. За рішенням органу внутрішніх справ видворення іноземця та особи без громадянства за межі України може супроводжуватися забороною подальшого в’їзду в Україну строком до п’яти років. Строки заборони подальшого в’їзду в Україну обчислюються з дня винесення вказаного рішення. Порядок виконання рішення про заборону подальшого в’їзду в Україну визначається законодавством України.
Крім випадків, зазначених у частині першій цієї статті, іноземець та особа без громадянства може бути видворений за межі України за рішенням органів внутрішніх справ, органів охорони державного кордону (стосовно осіб, які затримані у межах контрольованих прикордонних районів при спробі або після незаконного перетинання державного кордону в Україну) або Служби безпеки України з наступним повідомленням протягом 24 годин прокурора про підстави прийняття такого рішення, якщо дії іноземця та особи без громадянства грубо порушують законодавство про статус іноземців та осіб без громадянства, в тому числі не виконують законні вимоги та рішення органів державної влади України та їх посадових осіб, або суперечать інтересам забезпечення безпеки України чи охорони громадського порядку, або коли це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України.
За правовою природою видворення за межі України є заходом припинення протиправної поведінки іноземців і осіб без громадянства.
Пунктом 44 Правил в’їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транспортного проїзду через її територію, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 1995 року № 1074, встановлено, що іноземець та особа без громадянства зобов’язані покинути територію України у строк, зазначений у рішенні про видворення. У разі прийняття рішення про видворення іноземця або особи без громадянства за межі України в її паспортному документі анулюється віза і вилучаються документи на право перебування в Україні. Іноземцю та особі без громадянства може надаватися строк до 30 днів для виїзду з України після прийняття зазначеного рішення.
Відповідно до частини 5 статті 32 Закону України від 04 лютого 1994 року № 3929-XII “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” орган внутрішніх справ чи орган охорони державного кордону можуть затримати і примусово видворити з України іноземця або особу без громадянства тільки на підставі постанови адміністративного суду. Така постанова приймається судом за зверненням органу внутрішніх справ, органу охорони державного кордону або Служби безпеки України, якщо іноземець або особа без громадянства ухиляються від виїзду після прийняття рішення про видворення або є обґрунтовані підстави вважати, що вони будуть ухилятися від виїзду.
У разі відсутності в іноземця та особи без громадянства коштів, необхідних для відшкодування витрат, пов’язаних з їх видворенням, та встановлення факту їх в’їзду з Україну без запрошення юридичних чи фізичних осіб, фінансування витрат згідно з пунктом 54 Правил в’їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транспортного проїзду через її територію, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 1995 року № 1074, здійснюється за рахунок коштів, передбачених на цю мету в державному бюджеті, у порядку, встановленому Міністерством внутрішніх справ і Державним комітетом у справах охорони державного кордону за погодженням з Міністерством фінансів.
1, 2 ст. 136 КАС України визначено, що позивач може відмовитися від адміністративного позову, а відповідач — визнати адміністративний позов протягом всього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову викладено в адресованій суду письмовій заяві, ця заява приєднується до справи. Судове рішення у зв’язку з відмовою від адміністративного позову, визнанням адміністративного позову чи примиренням сторін ухвалюється за правилами, встановленими статтями 112, 113 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 112 КАС України, позивач може відмовитися від адміністративного позову повністю або частково, а відповідач — визнати адміністративний позов повністю або частково. Відмова від адміністративного позову чи визнання адміністративного позову під час підготовчого провадження мають бути викладені в адресованій суду письмовій заяві, яка приєднується до справи. У разі повного визнання відповідачем адміністративного позову і прийняття його судом приймається постанова суду про задоволення адміністративного позову.
Враховуючи те, що ОСОБА_3 (ОСОБА_3) визнав, що він порушив чинне законодавство України, перетнувши державний кордон України без наявності законних підстав та у невстановленому місці, а також, перебуваючи на території України без документів, підтверджуючих законність такого перебування, ухиляється від добровільного виїзду з території України, суд вважає, що позовні вимоги Свердловського міського відділу Управління Міністерства Внутрішніх Справ України в Луганській області є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Беручи до уваги те, що відповідач переслідує мету незаконно залишитись на території України, в нього відсутні паспорт та кошти для виїзду з території України, суд приходить до висновку, що громадянин Грузії ОСОБА_3 підлягає примусовому видворенню за межі території України, оскільки він грубо порушила чинне законодавство України щодо прибуття та подальшого перебування іноземців на території України.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 256 КАС України суд, який прийняв постанову, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи може звернути до негайного виконання постанову про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства.
З огляду на встановлені у судовому засіданні факти незаконного перетинання відповідачем державного кордону України, вчинення ним адміністративного правопорушення та його небажання добровільно покинути територію України, суд приходить до висновку про необхідність звернути до негайного виконання постанову про примусове видворення іноземця на підставі п. 3 ч. 2 ст. 256 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 11, 17, 94, 158-163, 167, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Позовні вимоги Сєвєродонецького міського відділу Управління міністерства внутрішніх справ України в Луганській області до громадянина Грузії – ОСОБА_3 про примусове видворення за межі України задовольнити повністю.
Примусово видворити за межі території України громадянина Грузії ОСОБА_3 (ОСОБА_3), ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження.
Постанову суду звернути до негайного виконання.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
СуддяД.О. Яковлев