Справа № 2-2072/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2011 року                                                                                                                 м. Київ

Солом’янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді     Українця В.В.

при секретарі              Прокопчук Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Солом’янської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_3 про визнання недійсним розпорядження та свідоцтва,

в с т а н о в и в:

24 січня 2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися в суд з зазначеним позовом до Солом’янської районної в місті Києві державної адміністрації.

Свої вимоги мотивували тим, що 15 червня 2007 року Відділом приватизації Солом’янської районної в місті Києві державної адміністрації прийнято розпорядження        № 39633 та видано свідоцтво про право власності на житло на ім’я ОСОБА_3 на квартиру    АДРЕСА_1.

Позивачі вважають, що зазначене розпорядження та свідоцтво є незаконними, оскільки вони були зареєстровані в зазначеній квартирі з 18 січня 2000 року та також мали право на приватизацію квартири.

Про приватизацію квартири ОСОБА_3 вони дізнались з рішення Солом’янського районного суду м. Києва за позовом АТ «Правекс банк»до ОСОБА_3 про стягнення коштів. У кінці 2010 року їм стало відомо, що ОСОБА_3 приватизувала квартиру на своє ім’я та віддала її в іпотеку банку, і тепер на неї повинно бути звернуто стягнення.

Просять суд ухвалити рішення, яким визнати недійсним розпорядження органу приватизації Солом’янської районної в місті Києві державної адміністрації від 15 червня 2007 року № 39633 та свідоцтво про право власності на житло від 15 червня 2007 року, видане на ім’я ОСОБА_3

Протокольною ухвалою Солом’янського районного суду м. Києва від 04 квітня 2011 року ОСОБА_3 залучена до участі в справі в якості співвідповідача.

У судовому засіданні представник позивачів підтримала заявлений позов та просила його задовольнити. Пояснила суду, що позивачі були зареєстровані з квартирі з 18 січня 2000 року. ОСОБА_1 21 квітня 2005 року, а ОСОБА_2 26 квітня 2007 року за власним бажанням знялись з реєстраційного обліку в квартирі. Правових наслідків таких дій вони не усвідомлювали. Вважає, що за позивачами мало зберегтись право на приватизацію квартири.

Представник відповідача ОСОБА_3 проти задоволення позову не заперечує.

Солом’янська районна в місті Києві державна адміністрація в судове засідання не з’явилась, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином (а.с. 47), причини неявки суду невідомі.

Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 18 січня 2000 року були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1.

ОСОБА_1 21 квітня 2005 року, а ОСОБА_2 26 квітня 2007 року знялись з реєстраційного обліку в квартирі.

16 вересня 2008 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували своє місце проживання в цій квартирі, де і значаться по теперішній час (а.с. 48).

Розпорядженням органу приватизації № 39633 від 15 червня 2007 року передано квартиру АДРЕСА_1 у власність            ОСОБА_3 (а.с. 54) та видано свідоцтво про право власності на житло (а.с. 12).

Відповідно до частин 1, 2 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»(в редакції чинній на 15 червня 2007 року) приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Передача займаних квартир (будинків) здійснюється в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім’ї, які постійно мешкають в даній квартирі (будинку), в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, з обов’язковим визначенням уповноваженого власника квартири (будинку).

Згідно зі ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім’ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.

Встановлено та не оспорюється учасниками судового розгляду, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 добровільно знялись з реєстраційного обліку в квартирі до її приватизації та зареєструвались у квартирі після проведення приватизації на ім’я ОСОБА_3

Суд вважає, що посилання представника позивачів на те, що останні були тимчасово відсутні та за ними зберігалося право на приватизацію квартири є хибним.

Добровільне зняття позивачів –членів сім’ї наймача (мати та донька) з реєстраційного обліку в квартирі не свідчить про їх тимчасову відсутність у квартирі та збереження за ними жилого приміщення.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що право позивачів на участь у приватизації квартири не порушене.

З огляду на наведене, в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. 71 ЖК України, ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», Положенням «Про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян», затвердженим Наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству 15 вересня 1992 року № 56, статтями 3, 4, 10, 11, 57-60, 88, 169, 209, 212-215, 218, 223 ЦПК України, суд, –

в и р і ш и в:

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: