Категорія №12.2
ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
про залишення позовної заяви без розгляду
27 травня 2011 року Справа № 2а-3538/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді Яковлева Д.О.,
при секретарі Кучеровій О.О.
в присутності сторін: від позивача – ОСОБА_1,
від відповідача – ОСОБА_2 (довіреність від 08.06.2010
№ юк/2647),
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Луганського обласного військового комісаріату про визнання протиправним рішення та стягнення грошових коштів, -
ВСТАНОВИВ:
26 квітня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Луганського обласного військового комісаріату про визнання протиправним рішення та стягнення грошових коштів.
Ухвалою суду від 28 квітня 2011 року позовну заяву було залишено без руху до 12 травня 2011 року та запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду обґрунтованого клопотання про поновлення строку звернення до суду із зазначенням причин пропуску такого строку.
11 травня 2011 року на адресу суду від позивача надійшла заява про поновлення строку звернення до суду.
Ухвалою суду від 13 травня 2011 року розгляд клопотання позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду призначено до розгляду у судовому засіданні.
В обґрунтування заявленого клопотання про поновлення строку звернення до суду позивач зазначив, що звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання неправомірними рішень Луганського обласного військового комісаріату щодо відмови у виплаті грошової компенсації за неотриманий продовольчий пайок та з вимогою стягнути з відповідача на його користь своєчасно невиплачене грошове забезпечення, а саме грошову компенсацію за продовольчий пайок, яка, відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», є невід’ємною складовою системи грошового забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до частини 1, частини 3 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Спеціальними законами, що регулюють порядок прийняття, проходження та звільнення з військової служби, а також нарахування та виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, а саме Законами України «Про Збройні сили України», «Про військовий обов’язок і військову службу», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Дисциплінарним статутом Збройних Сил України питання строку звернення військовослужбовців до суду з позовами про стягнення належних та невиплачених їм сум грошового забезпечення фактично не врегульовано та не визначено.
У зв’язку з чим, позивач вважав, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати норми трудового законодавства, а саме частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю, згідно якої: позовні вимоги про стягнення належної заробітної плати не обмежуються будь-яким строком.
З огляду на викладене, просив суд:
- поновити строк звернення до адміністративного суду з позовною заявою, у зв’язку з тим, що адміністративний позов пов’язаний з порушенням законодавства про оплату праці;
- відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю, визнати за позивачем право звернутися до суду з вказаним адміністративним позовом про стягнення належної заробітної плати, тобто грошового забезпечення у вигляді грошової компенсації за продовольчий пайок, без обмеження будь-яким строком.
У судовому засіданні позивач надав пояснення аналогічні викладеним у заяві про поновлення строку звернення до суду.
Представник відповідача у судовому засіданні надав письмові заперечення проти поновлення строку звернення до адміністративного суду, з огляду на те, що позивач проходив військову службу на посаді заступника Військового прокурора Луганського гарнізону, тобто він по роду своєї діяльності знав вимоги всіх законодавчих актів України стосовно грошового забезпечення військовослужбовців.
Зазначив, що норми трудового законодавства, не повинні застосовуватись до даних правовідносин з огляду на те, що норми Кодексу законів про працю не поширюються на військовослужбовців Збройних Сил України, тому що:
- трудовий договір з ними не укладається;
- оплата праці здійснюється не у вигляді заробітної плати, а у вигляді грошового забезпечення.
Надав пояснення аналогічні викладеним у запереченні.
Вирішуючи заявлене клопотання по суті, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 1 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно із частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 3 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
З тексту позовної заяви вбачається, що між сторонами виникли спірні правовідносини з приводу проходження позивачем публічної служби з 01.03.2000 по 14.12.2010. Так, 26.11.2010 наказом Міністра оборони України № 1363 позивач був звільнений відповідно до п.п.«б» ч.7 ст.26 (за станом здоров’я) «Про військовий обов’язок і військову службу» з військової служби у запас Збройних Сил України з правом носіння військової форми одягу. Наказом військового прокурора Луганського гарнізону № 148 від 14.12.2010 позивача, на підставі вищезазначеного наказу Міністра оборони України, з 14.12.2010 виключений із списків особового складу військової прокуратури Луганського гарнізону, знятий з усіх видів забезпечення та направлений на військовий облік до Ленінського районного військового комісаріату м. Луганська.
Про порушення своїх прав при проходженні публічної служби, на думку суду, позивач мав дізнатися з моменту не отримання грошового забезпечення у вигляді грошової компенсації за продовольчий пайок у березні 2000 року, оскільки ніхто не позбавляв позивача права звертатися до відповідача за відповідними роз’ясненнями.
Таким чином, з викладеного вбачається, що позивачем пропущено місячний строк звернення до адміністративного суду, встановлений ч.3 ст.99 КАС України.
Що стосується посилань позивача, про те що відповідно до ч.2 ст.233 Кодексу законів про працю України, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком, суд зазначає таке.
Так, Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 № 2 роз’яснено, що при розгляді спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби застосовуються строки звернення до суду, встановлені спеціальними законами. У разі коли ці закони зазначені питання не врегульовують, то з врахуванням необхідності субсидіарного застосування законів про працю суди повинні виходити із строків звернення до суду, визначених ч.1 ст.233 Кодексу законів про працю України.
Статтею 233 Кодексу законів про працю України встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
З викладеного суд робить висновок, що строк звернення до суду необмежений саме при відсутності спору про розмір заробітної плати, оскільки зазначено, що звернення до суду може бути без обмеження будь-яким строком про стягнення належної (нарахованої, але не виплаченої) заробітної плати.
З урахуванням того, що в даному випадку між сторонами існує спір про розмір нарахованого грошового забезпечення у вигляді грошової компенсації за продовольчий пайок, суд приходить до висновку, що положення ст.233 КЗпП України у даному випадку не застосовуються.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позивачем у заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду не наведено поважних причин пропуску такого строку, тому суд не знаходить підстав для його поновлення.
Частиною першою статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України (зі змінами, внесеними розділом ХІІ «Прикінцеві положення» Закону України від 07 липня 2010 року № 2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів», який набрав чинності 30 липня 2010 року) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Згідно із частиною першою статті 102 КАС України пропущений з поважних причин процесуальний строк, встановлений законом, може бути поновлений, а процесуальний строк, встановлений судом, - продовжений судом за клопотанням особи, яка бере участь у справі.
Таким чином, з огляду на те, що відсутні підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду, суд вважає за необхідне у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду відмовити, адміністративний позов про визнання протиправним рішення та стягнення грошових коштів залишити без розгляду, у зв’язку із поданням позову після закінчення строків звернення до адміністративного суду.
Керуючись статтями 99, 100, 102, 107 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду з адміністративним позовом до Луганського обласного військового комісаріату про визнання протиправним рішення та стягнення грошових коштів, - залишити без задоволення.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Луганського обласного військового комісаріату про визнання протиправним рішення та стягнення грошових коштів, - залишити без розгляду.
Повернути адміністративний позов ОСОБА_1 до Луганського обласного військового комісаріату про визнання протиправним рішення та стягнення грошових коштів з доданими до нього матеріалами, позивачу.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п’яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому проваджені або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п’яти днів з дня отримання копії ухвали.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то п’ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що ухвала суду не набрала законної сили.
Суддя Д.О. Яковлев