Справа № 2-3455/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И

         (заочне)

17 травня 2011  року     Солом'янський  районний суд м. Києва

в складі: головуючий суддя          - Калініченко О.Б.

                при секретарі                 - Войцеховській М.В.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, -

  В С Т А Н О В И В :

Позивачка 01.04.2011 року звернулась до суду зазначеним позовом, в якому просить стягнути з відповідача аліментів на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1,  в розмірі ? частини всіх видів доходу щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення ним повноліття.

В судове засідання позивачка не з’явилася, надавши суду заяву з проханням слухати справу у її відсутність. Проти ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів не заперечувала.

Відповідач в судове засідання не з’явився, причини неявки суду не повідомив, відомостей про постійне місце роботи, доходи та наявність інших утриманців суду не надав.

Згідно ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені ним причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, суд, дослідивши письмову заяву позивачки, вважає можливим ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи,  суд  вважає, що  позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, відповідно до ст.ст.181,183,184 СК України аліменти за рішенням суду присуджуються у частці від доходу матері, батька або при нерегулярному, мінливому  доході, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення,  - у твердій грошовій сумі.

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 09.08.2003 року, від якого мають сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає з позивачкою. Однак шлюбні стосунки у сторін не склалися, а тому 17.02.2009 року шлюб між позивачкою та відповідачем було розірвано, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Солом’янського РУЮ у м. Києві, актовий запис №92.

Після розірвання шлюбу відповідач проживає окремо, матеріальної допомоги на утримання сина не надає, участі у його вихованні не приймає. Договори про сплату аліментів та про припинення права на аліменти у зв’язку з передачею права власності на нерухоме майно між сторонами не укладалися, стягнень по іншим аліментним зобов'язанням відповідач немає.

Позивачка одна несе витрати по утриманню сина, тому не має достатніх коштів для забезпечення першочергових витрат по задоволенню потреб дитини, а саме: матеріальних витрат на оздоровлення, відпочинок, витрат на забезпечення життєдіяльності, відвідування школи.

Відповідно до закону батьки зобов’язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов’язок  батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховується судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.

Так, згідно з ч.1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров’я та матеріальне становище дитини, стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка дружини, батьків, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Матеріальне становище сторін суд визначає, виходячи з вартості приналежного їм майна, рівня доходів, а також величини витрат, які вони здійснюють на утримання себе й членів своєї сім’ї.

Разом з тим, суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має  виходити з фактичних обставин справи та мети зобов’язання щодо утримання.

Враховуючи те, що відповідач відомості про дохід не надав, але як батько зобов’язаний утримувати сина, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ? частини від усіх видів його заробітку, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01.04.2011 року і до його повноліття.

Керуючись ст.ст. 180-182 Сімейного кодексу України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 88,  218, 224-226, 367 ЦПК України, суд, -

                                                           В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця м. Богуслав Київської області, аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання малолітнього сина  ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі ? частини від усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 01.04.2011 року і до його повноліття.

Рішення підлягає негайному  виконанню у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 держмито в розмірі 51 грн. в дохід держави.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його постановив, за письмовою заявою відповідача, яка має бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено позивачем до Апеляційного суду м. Києва через Солом’янський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: