Категорія №5.4

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 травня 2011 року Справа № 2а-3761/11/1270

          О 17 год.00 хв.

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Яковлев Д.О., розглянувши у      м. Луганську у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області до державного підприємства «Луганськвугілля» про стягнення економічних санкцій в розмірі 24493,86 грн.,

ВСТАНОВИВ:

           05 травня 2011 року Державна інспекція з контролю за цінами в Луганській області звернулася до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до державного підприємства «Луганськвугілля» про стягнення економічних санкцій в розмірі 24493,86 грн.

           В позовній заяві позивач зазначив, що Державною інспекцією з контролю за цінами в Луганській області у період з 10 березня 2011 року по 15 березня 2011 року проводилась перевірка комбінату комунальних підприємств відокремленого підрозділу «Шахта «Лутугинська» державного підприємства «Луганськвугілля» з питань дотримання державної дисципліни цін при формуванні, встановленні та застосуванні тарифів на житлово-комунальні послуги, за результатами якої складено акт від 15 березня 2011 року № 125. На підставі вказаного акта 21 березня 2011 року Державною інспекцією з контролю за цінами в Луганській області винесено рішення № 69 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін.

У зв’язку з тим, що сума економічних санкцій державним підприємством «Луганськвугілля» протягом десяти днів після надходження рішення від 21 березня 2011 року    № 69 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін не сплачена, позивач просить стягнути її в судовому порядку.

Відповідач повідомлений належним чином про відкриття провадження в адміністративні справі у скороченому провадженні (а.с. 27). У встановлений судом строк відповідачем не подано ані заперечень проти позову, ані заяви про визнання позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з таких підстав.

  Законом України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (в редакції, що діяла на час виникнення правовідносин) визначено правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов’язки та відповідальність суб’єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю). Дія цього Закону поширюється на відносини, пов’язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

   Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України від 05 квітня 2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (в редакції, що діяла на час виникнення правовідносин) державним наглядом (контролем) є діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, органів місцевого самоврядування, інших органів (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб’єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно із статтею 12 Закону України від 03 грудня 1990 року № 507-ХІІ «Про ціни та ціноутворення» координацію роботи по здійсненню політики цін, проведення економічного аналізу рівня та динаміки цін і вжиття заходів щодо регулювання цін і тарифів здійснюється відповідними державними органами управління України та їх структурними підрозділами.

Цей Закон поширюється на всі підприємства й організації незалежно від форм власності, підпорядкованості і методів організації праці та виробництва.

В народному господарстві застосовуються вільні ціни і тарифи, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи. Так, стаття 8 Закону України від 03 грудня 1990 року № 507-ХІІ «Про ціни та ціноутворення» передбачено, що державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення:

- державних фіксованих цін (тарифів);

- граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.

Державний контроль за цінами відповідно до статті 13 Закону України від 03 грудня 1990 року № 507-ХІІ «Про ціни та ціноутворення» здійснюється при встановленні і застосуванні державних фіксованих та регульованих цін і тарифів. При цьому контролюється правомірність їх застосування та додержання вимог законодавства про захист економічної конкуренції.

         Контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України.

Згідно з Положенням про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року № 1819, Державна інспекція з контролю за цінами є урядовим органом, що діє у системі Міністерства економіки, відповідальний перед Кабінетом Міністрів України, підзвітний та підконтрольний Міністрові економіки.

Основними завданнями Державної інспекції з контролю за цінами є:

- організація та здійснення відповідно до законодавства функцій з контролю та нагляду за дотриманням центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, суб’єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування цін (тарифів);

- проведення цінових спостережень на споживчому та товарних ринках.

        Державна інспекція з контролю за цінами відповідно до покладених на неї завдань, серед іншого:

- у межах своєї компетенції здійснює перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх економічного обґрунтування;

- надає за результатами перевірок органів виконавчої влади, суб’єктів господарювання обов’язкові для виконання приписи щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування цін і тарифів;

 - вживає відповідно до законодавства заходів за порушення суб’єктами господарювання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також невиконання вимог органів державного контролю за цінами;

- застосовує відповідно до законодавства адміністративно-господарські санкції за порушення порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів).

Відповідно до підпунктів 5 та 12 пункту 5 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року № 1819, Державна інспекція з контролю за цінами має право приймати відповідно до законодавства рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення порядку формування, встановлення та застосування цін (тарифів) та звертатись до суду з позовами про стягнення до бюджету сум у разі застосування відповідних адміністративно-господарських санкцій, зобов’язання вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Абзацем першим пункту 6 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року № 1819, передбачено, що начальники державних інспекцій з контролю за цінами та їх заступники від імені органів державного контролю за цінами приймають рішення про вилучення до відповідного бюджету сум всієї необґрунтовано одержаної суб’єктом господарювання виручки у результаті порушення державної дисципліни цін та штрафу у двократному її розмірі, а також розглядають справи про адміністративні правопорушення і накладають адміністративні стягнення.

Державна інспекція з контролю за цінами має територіальні органи - державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, які становлять єдину систему органів державного контролю за цінами і мають права, передбачені пунктами 5, 6 цього Положення, відповідно до абзаца першого пункту 11 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня 2000 року № 1819.

Відповідно до статті 14 Закону України від 03 грудня 1990 року № 507-ХІІ «Про ціни і ціноутворення» та пункту 1.3. Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03 грудня 2001 року № 298/519 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 року за № 1047/6238, необгрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню і зараховується в дохід відповідного бюджету із застосуванням штрафу у двократному розмірі необгрунтовано одержаної суми виручки за належністю.

Пунктом 1.4. Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03 грудня 2001 року № 298/519 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 року за № 1047/6238, передбачено, що підставою для застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін є одержання суб’єктами господарювання необгрунтованої виручки в результаті порушення ними чинного в періоді, що перевіряється, порядку встановлення та застосування цін і тарифів, які регулюються уповноваженими органами відповідно до вимог законодавства.

Порушеннями порядку встановлення і застосування цін, за які накладаються економічні санкції, є, зокрема:

-  нарахування непередбачених законодавством націнок до цін і тарифів, що регулюються;

- застосування вільних цін (тарифів) на продукцію (послуги, роботи) за умови запровадження для них режиму державного регулювання;

- застосування цін (тарифів) на продукцію (послуги, роботи) з рентабельністю, рівень якої перевищує встановлений відповідно до законодавства граничний;

- застосування цін (тарифів) з порушенням запровадженого порядку обов’язкового декларування їх зміни;

- завищення або заниження розміру передбачених законодавством податків та обов’язкових зборів, що включаються в структуру ціни, або їх невключення в структуру ціни, що регулюється;

- включення в структуру регульованих цін (тарифів) не передбачених законодавством витрат або витрат понад установлені розміри;

- включення у вартість продукції та послуг, ціни (тарифи) на які регулюються, фактично не виконаних або виконаних не в повному обсязі послуг (робіт);

- застосування торговельних і постачальницько-збутових надбавок (націнок) понад установлений граничний розмір;

- застосування цін (тарифів) суб’єктами господарювання за види послуг (робіт), які не передбачені визначеними нормативно-правовими актами, що встановлюють для них відповідні переліки платних послуг;

- застосування цін і тарифів з порушенням інших запроваджених методів регулювання.

Пунктом 2.1 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03 грудня 2001 року № 298/519 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 року за № 1047/6238, передбачено, що необгрунтовано одержана суб’єктом підприємницької діяльності сума виручки, що підлягає вилученню в дохід бюджету, обчислюється:

- при порушенні порядку встановлення і застосування цін (тарифів), що регулюються уповноваженими органами, - як різниця між фактичною виручкою від реалізації продукції (послуг, робіт) та її вартістю за цінами і тарифами, сформованими згідно з вимогами законодавства;

- при неправомірному застосуванні вільних цін замість фіксованих або регульованих (декларованих) - як різниця між фактичною виручкою від реалізації продукції (послуг, робіт) і вартістю від реалізації продукції (послуг, робіт) за цінами, які повинні застосовуватись згідно з вимогами законодавства;

- при неправомірному застосуванні цін (тарифів) суб’єктами господарювання за види послуг (робіт), які не передбачені визначеними нормативно-правовими актами, що встановлюють для них відповідні переліки платних послуг, — уся сума незаконно стягнутих коштів;

- при включенні у вартість продукції та послуг, ціни на які регулюються, фактично не виконаних послуг (робіт) або виконаних не в повному обсязі — як різниця між одержаною виручкою від реалізації і вартістю продукції та послуг, визначеною відповідно до нормативів, з урахуванням фактичних обсягів виконання.

Пунктом 3.1 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03 грудня 2001 року № 298/519 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 року за № 1047/6238, передбачено, що Державна інспекція з контролю за цінами та державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі приймають рішення про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій у порядку, передбаченому законодавством.

Підставою для прийняття рішень про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій є акти перевірок, які складаються посадовими особами органів державного контролю за цінами.

Пунктом 4.1 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів України від 03 грудня 2001 року № 298/519 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 грудня 2001 року за № 1047/6238, передбачено, що скарги на рішення про застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій, прийняті органами державного контролю за цінами, можуть направлятись керівникам цих органів або Державній інспекції з контролю за цінами.

         У період з 10 березня 2011 року по 15 березня 2011 року Державна інспекція з контролю за цінами в Луганській області провела планову перевірку комбінату комунальних підприємств відокремленого підрозділу «Шахта «Лутугинська» державного підприємства «Луганськвугілля» з питання дотримання державної дисципліни цін при формуванні, встановленні та застосуванні тарифів на житлово-комунальні послуги у період з грудня 2007 року по лютий 2011 року, за результатами якої складено акт від 15 березня 2011року № 125 (а.с. 4-21).

В результаті проведеної перевірки було встановлено, що в період з 01 квітня 2010 року по 28 лютого 2011 року при застосуванні тарифів, затверджених рішенням Лутугинської міської ради від 31 липня 2009 року № 33/4 «Про погодження тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій по комбінату комунальних підприємств відокремленого підрозділу «Шахта «Лутугинська» державного підприємства «Луганськвугілля» було завищено вартість послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій мешканцям житлових будинків за адресами:                   м. Лутугине, вул. Красних Партизан, будинки №№ 7, 9, 11, 13 за рахунок включення повної вартості послуги «Прибирання прибудинкової території» при її фактичному ненаданні.

Загальна сума необґрунтовано отриманої виручки склала 8164,62 грн.

Акт від 15 березня 2011 року за № 125 отриманий та підписаний посадовими особами комбінату комунальних підприємств відокремленого підрозділу «Шахта «Лутугинська» державного підприємства «Луганськвугілля» 15 березня 2011 року (а.с. 21).

На підставі акта перевірки від 15 березня 2011 року за № 125 Державною інспекцію з контролю за цінами в Луганській області 21 березня 2011 року винесено рішення за № 69 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін у розмірі          16329,24 грн. та вилучення у державного підприємства «Луганськвугілля» суми необґрунтовано одержаної виручки у розмірі 8164,62 грн. (а.с. 23).

25 березня 2011 року рішення від 21 березня 2011 року № 69 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін було направлено на адресу відповідача та вручено під розписку 28 березня 2011 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 14 зворотній бік).

Оскільки відповідач рішення Державної інспекції з контролю за цінами в Луганській області від 21 березня 2011 року № 69 про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін у встановленому порядку не оскаржив, внаслідок чого воно на момент розгляду справи є чинним та таким, що підлягає виконанню, і за час судового розгляду справи у добровільному порядку суму штрафу не сплатив, позовні вимоги про стягнення економічних санкцій визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають повному задоволенню.

Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 КАС України, а також те, що позивач відповідно до пункту 15 частини 1 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 “Про державне мито” від сплати державного мита (судового збору) звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 11, 17, 18, 94, 158-163, 183-2, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

          Стягнути з державного підприємства «Луганськвугілля» (ідентифікаційний код 32473323, місцезнаходження: 91055, м. Луганськ, вул. Лермонтова, буд. 1-В) в доход Державного бюджету України (р/р 31115106700006 в ГУ ДКУ у Луганській області, одержувач - Державний бюджет Ленінського району м. Луганська, код 24046582, МФО 804013, код платежу 21081100) економічні санкції в сумі 24493,86 грн. (двадцять чотири тисячі чотириста дев’яносто три гривні вісімдесят шість копійок).

          Постанова, прийнята у скороченому провадженні, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною та підлягає негайному виконанню.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

           Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.

           Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

            У разі оскарження в апеляційному порядку постанови, прийнятої у скороченому провадженні, ухвала суду апеляційної інстанції по такій справі є остаточною і оскарженню не підлягає.

           СуддяД.О. Яковлев