Категорія №5.1.2
ПОСТАНОВА
Іменем України
23 травня 2011 року Справа № 2а-1658/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Лагутіна А.А.;
при секретарі судового засідання: Кашкаровій Г.Є.;
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1.(довіреність б/н від 09.12.2008 року);
від відповідача: не з’явився;
розглянувши в відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до управління у справах захисту прав споживачів у Луганській області про визнання неправомірними дій та скасування постанови про накладення стягнення,-
ВСТАНОВИВ:
23 лютого 2011 року ОСОБА_2 (далі-Позивач) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до управління у справах захисту прав споживачів у Луганській області (далі-Відповідач) про визнання неправомірними дій та скасування постанови про накладення стягнення, обґрунтовуючи свій позов наступним.
02.02.2011 року відповідач здійснив перевірку торговельного приміщення позивача, за адресою: АДРЕСА_1, торговельний будинок «Пасаж».
За результатами перевірки відповідачем було складено акт № 000195 від 02.02.2011 року, яким були зафіксовані порушення п.1.16. «Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами», затверджені наказом Міністерства економіки України № 104 від 19.04.2007 року на реалізації знаходився товар, без необхідної, достовірної, своєчасної інформації, а також не зазначена дата виготовлення, адреса та місцезнаходження виробника (п.1 - 6.).
07.02.2011 року на підставі акту перевірки до позивача постановою про накладення стягнень № 000165 було застосовано штраф у розмірі 510,00 грн. за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію.
Не погодившись із проведеною перевіркою позивач направив скарги на адреси начальника державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики та начальника головного обласного управління по захисту прав споживачів з метою визнати проведену перевірку неправомірною, що підтверджується фіскальним чеком від 14.02.2011 року № 2595. Відповіді на зазначені скарги позивачем отримані не були.
Позивач вважав проведену перевірку незаконною та такою, що була проведена з чисельними порушеннями вимог чинного законодавства, а відтак просив суд визнати незаконними дії заступника начальника управління у справах захисту прав споживачів у Луганській області ОСОБА_3 та скасувати постанову про накладення стягнень, передбачених ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів» № 000165 від 07.02.2011 року про притягнення позивача до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн.
В судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги (аркуші справи 26-28) та просив суд:
- визнати незаконними дії відповідача, а саме: проведення перевірки 02.02.20111 року, складання акту перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів серії ЛЗ № 000195 від 02.02.2011 року, заповнення таблиці № 1 до акту та винесення Постанови про накладення стягнень, передбачених ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів» № 000165 від 07.02.2011 року;
- скасувати постанову про накладення стягнень, передбачених ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів» № 000165 від 07.02.2011 року про притягнення позивача до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн.
За таких обставин, представник позивача просив суд задовольнити уточнені позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач позовні вимоги не визнав та надав суду письмові заперечення проти задоволення позовних вимог, в яких послався на таке.
Відповідач, 02.02.2011 року у відповідності зі ст.26 Закону України «Про захист прав споживачів», Положення про управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 23.06.2009 року № 229, згідно направлення на проведення перевірки від 02.02.2011 року № 000195, згідно плану роботи відповідача на 1 квартал 2011 року здійснило планову перевірку дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів у торгівельному приміщенні ПП ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1.
Про проведення перевірки суб'єкт господарювання ОСОБА_2 був попереджений повідомленням на проведення перевірки від 18.01.2011 року. Повідомлення на проведення перевірки від 18.01.2011року було вручено реалізатору ПП ОСОБА_2 - ОСОБА_5, але від підпису у повідомленні ОСОБА_5 відмовилась, про що є відповідна відмітка. У зв'язку з цим фактом перевіряючими особами були складені доповідні записки начальнику Управління ОСОБА_6
Суб'єкт господарювання ОСОБА_2 не був присутній при проведенні перевірки, у зв'язку з чим, копія направлення № 000195 від 02.02.2011 року була надана його представнику, який допустив спеціалістів Управління до перевірки і отримав копію Актів перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів № 000277 від 02.02.2011 року.
Під час проведення перевірки спеціалістами Управління була зроблена контрольна закупка товару у ПП ОСОБА_2, про що був складений Акт Контрольної перевірки правильності розрахунків за реалізовані товари, надані послуги, який додається до акту № 000277 від 02.02.2011 року. Від підпису у вищезазначеному акті представник позивача відмовився.
Перевіркою було встановлено реалізацію товарів, якість яких не відповідає вимогам нормативних документів та реалізувались з порушенням законодавства про захист прав споживачів, про що було зазначено у Таблиці № 1 Акту № 000277 від 02.02.2011 року.
На підставі вищезазначених фактів був складений Акт перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів № 000277 від 02.02.2011р., у якому було встановлено факт порушення вимог ст.4, 15 Закону України «Про захист прав споживачів». Від пояснень та підпису у зазначеному акті представники позивача відмовились, про що є відповідна відмітка.
Таким чином, представник відповідача вважав, що твердження позивача, стосовно не вручення йому повідомлення та копії направлення є такими, що не відповідають дійсності, оскільки його представником не були застосовані жодні дії які б підтверджували дані заяви.
07.02.2011 року у присутності представника суб'єкт господарювання ПП ОСОБА_2 була винесена Постанова про накладення стягнень передбачених ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів» № 000165 від 07.02.2011 року, які представник позивача отримав, про що свідчить його особистий підпис.
За таких обставин, представник відповідача вважав позовні вимоги необґрунтованими, а тому просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В судове засідання представник відповідача не з’явився та надав суду клопотання про перенесення судового розгляду справи на іншу дату у зв’язку із занятістю юриста в іншій справі, при цьому будь-яких доказів суду на підтвердження зазначених обставин не надав.
Відповідно до ч.4 ст.128 КАС України, у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
За таких обставин, приймаючи до уваги скорочені строки розгляду адміністративних справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника відповідача.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є фізичною собою – підприємцем, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи – підприємця серії НОМЕР_2 від 01.04.1997 року № НОМЕР_1 (аркуш справи 45).
ОСОБА_2 має свідоцтво про сплату єдиного податку від 20.12.2010 року серії НОМЕР_3. Відповідно до п.3 зазначеного свідоцтва ОСОБА_2 має право здійснювати роздрібну торгівлю промтоварами (аркуш справи 43).
01.07.2010 року ОСОБА_2 уклав трудовий договір з ОСОБА_5 Згідно п.2 договору ОСОБА_5 зобов’язується виконувати роботу продавця (реалізатора) непродовольчих товарів. Зазначений договір був зареєстрований 07.07.2010 року № 12141000648 у центрі зайнятості м. Стаханов Луганської області (аркуш справи 38).
Перебування ОСОБА_5 у трудових відносинах з ОСОБА_2 також підтверджується довідкою державної податкової адміністрації України про трудові відносини фізичної особи з платником єдиного податку від 20.12.2010 року серії НОМЕР_4 (аркуш справи 39).
01.07.2010 року актом приймання-передачі товару реалізатору на зберігання ОСОБА_2 передав ОСОБА_5 товар на зберігання різноманітного найменування у кількості 280 шт. (аркуші справи 17-23).
01.07.2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 був укладений договір про повну матеріальну відповідальність (аркуш справи 44).
18.01.2011 року було складено повідомлення на проведення перевірки ПП ОСОБА_2 (м. Стаханов, торговий будинок «Пасаж») у період з 28.01 по 20.02.2011 року, яке було підписано заступником начальника управління ОСОБА_8 (аркуш справи 53).
02.02.2011 року відповідачем було винесено направлення на проведення перевірки № 000195 ПП ОСОБА_2 (АДРЕСА_1) на підставі наказу № 184 від 17.12.2010 року (яке на вимогу суду надане відповідачем не було) з питань додержання вимог законодавства про захист прав споживачів із зазначенням строку проведення перевірки з 02.02. по 02.02.2011 року. Підставою для проведення перевірки відповідачем був визначений план роботу управління, який також до суду наданий відповідачем не був (аркуш справи 54).
02.02.2011 року відповідач здійснив перевірку торговельного приміщення позивача, за адресою: АДРЕСА_1, торговельний будинок «Пасаж».
За результатами перевірки відповідачем було складено акт № 000195 від 02.02.2011 року, яким були зафіксовані порушення п.1.16. «Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами», затверджені наказом Міністерства економіки України № 104 від 19.04.2007 року, а саме: на реалізації знаходився товар, без необхідної, достовірної, своєчасної інформації, а також не зазначена дата виготовлення, адреса та місцезнаходження виробника (п.1 - 6.) (аркуші справи 9, 10).
07.02.2011 року на підставі акту перевірки до позивача постановою про накладення стягнень № 000165 було застосовано штраф у розмірі 510,00 грн. за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію (аркуш справи 11).
Не погодившись із проведеною перевіркою позивач надав пояснення на ім’я начальника управління по захисту прав споживачів в Луганській області від 02.02.2011 року (яке відповідачем було отримано 07.02.2011 року за вх. № 196), а також направив скарги на адреси начальника державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики та начальника головного обласного управління по захисту прав споживачів з метою визнати проведену перевірку неправомірною, що підтверджується фіскальним чеком від 14.02.2011 року № 2595. Відповіді на зазначені скарги позивачем отримані не були (аркуші справи 40-42).
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що до початку перевірки була здійсненна контрольна перевірка правильності розрахунків за реалізовані товари, надані послуги у торговому приміщенні позивача, оскільки відповідачем не надано суду жодних доказів про підписи або отримання акту контрольної перевірки зі сторони позивача або його представника. Крім того, як вбачається із акту контрольної перевірки правильності розрахунків за реалізовані товари, надані послуги у продавця ОСОБА_5 на суму 63,00 грн. були придбані 3 катріджі «Масн-3» за ціною 21,00 грн. за 1 шт. (аркуш справи 55). Однак, як вбачається із пояснення провідного спеціалісту управління відповідача ОСОБА_9, у реалізатора ОСОБА_5 були придбані 3 катріджі до бритвеного станку «Масн-3» за ціною 23,00 грн. за шт.. на загальну суму 69,00 грн., що не відповідає дійсності та суперечить акту контрольної перевірки (аркуш справи 49). Також, аналізуючи зазначений акт контрольної перевірки, який є фактично додатком до акту перевірки № 000195 від 02.02.2011 року суд звертає увагу на надпис у нижній частині акту: «Від видачі чеку і підпису ОСОБА_5 відмовилась, підпис». Суду не було надано жодних доказів того, хто саме зробив цей надпис на акті контрольної перевірки та кому саме належить підпис під ним. Разом з цим, акт контрольної перевірки не містить повідомлення про місце здійснення контрольної закупки, що є суттєвим порушенням порядку складання відповідного акту.
Відповідно до положення Закону України від 05.04.2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 877) цей Закон визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).
Пунктом 4 ст.5 Закону № 877 передбачено, що органи державного нагляду (контролю) здійснюють планові заходи з державного нагляду (контролю) за умови письмового повідомлення суб'єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу.
Повідомлення повинно містити: дату початку та дату закінчення здійснення планового заходу; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; найменування органу державного нагляду (контролю).
Повідомлення надсилається рекомендованим листом чи телефонограмою за рахунок коштів органу державного нагляду (контролю) або вручається особисто керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання під розписку.
Такі самі вимоги щодо можливості здійснити перевірку містить і Порядок «Проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг», затверджений Наказом державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики від 25.10.2006 року № 311.
Таким чином, законодавець виключає можливість проведення перевірки органом державного нагляду (контролю) без письмового повідомлення суб'єкта господарювання про проведення планового заходу не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу.
Аналізуючи повідомлення на проведення перевірки від 18.01.2011 року суд зазначає, що відповідачем не надано суду жодних доказів вручення письмового повідомлення на проведення перевірки позивача не пізніш як за десять днів до дня здійснення цього заходу, оскільки в повідомленні не зазначено дату його вручення позивачу. Суд не приймає до уваги надпис на повідомленні на проведення перевірки від 18.01.2011 року «От подписи отказались», оскільки відповідачем не зазначено дату цього надпису та особу, яка його зробила (аркуш справи 53).
За таких обставин, відповідач грубо порушив вимоги п.4 ст.5 Закону № 877, які є необхідною умовою для правомірного здійснення перевірки, що є неприпустимим.
Відповідно до пункту 1 ст.7 Закону № 877 для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки.
Однак, представником відповідача наказ на проведення планового заходу позивача наданий суду не був, що виключає можливість суду перевірити його правомірність.
Згідно з п.2 ст.7 Закону № 877 на підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується печаткою.
У посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: найменування органу державного нагляду (контролю), що здійснює захід; найменування суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснюється захід; місцезнаходження суб'єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо діяльності яких здійснюється захід; номер і дата наказу, на виконання якого здійснюється захід; перелік посадових осіб, які беруть участь у здійсненні заходу, із зазначенням їх посади, прізвища, ім'я та по батькові; дата початку та дата закінчення заходу;
тип заходу (плановий або позаплановий); вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо); підстави для здійснення заходу; предмет здійснення заходу; інформація про здійснення попереднього заходу (тип заходу і строк його здійснення) (п.3 ст.7 Закону № 877).
Згідно з п.4 ст.7 Закону № 877 посвідчення (направлення) є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу.
Відповідно до п.5 ст.7 Закону № 877 перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику суб'єкта господарювання або уповноваженій ним особі посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб'єкту господарювання копію посвідчення (направлення).
Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб'єкта господарювання.
Як, вбачається із матеріалів справи та направлення на проведення перевірки від 02.02.2011 року № 000195 представником відповідача не було надано суду жодних доказів вручення (пред’явлення) зазначеного направлення позивачу або його представнику перед початком здійснення нагляду (контролю), а також того, що зазначене направлення було складено у день перевірки, що є порушенням вимог п.5 ст.7 Закону № 877, а відтак у відповідача були відсутні правові підстави для здійснення перевірки позивача.
Пунктом 6 ст.7 Закону № 877 передбачене, що за результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт, який повинен містити такі відомості: дату складення акта; тип заходу (плановий або позаплановий); вид заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд тощо); предмет державного нагляду (контролю); найменування органу державного нагляду (контролю), а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка здійснила захід; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких здійснювався захід.
Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб'єктом господарювання, а в разі невиконання - детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства.
Як вбачається із таблиці 1 акту перевірки від 02.02.2011 року № 000195 перевіркою було встановлено реалізацію товарів, якість яких не відповідає вимогам нормативних документів або/та реалізувались з порушенням законодавства про захист прав споживачів, а саме: 1. тені для вік (19 шт.); 2. накладні рісниці (1 шт.); 3. накладні рісниці (6 шт.); 4. манікюрний набір «Myrian» (1шт.); 5. манікюрний набір «Solinberg» (1 шт.); 6. манікюрний набір «Мастер» (1 шт.) в порушення вимог п.п.1 п.6 ст.7 Закону № 877 відповідач не здійснив детальний опис виявлених порушень, а саме: не зазначив жодних ідентифікаційних характеристик товару, який мав певні порушення при перевірці. Крім того, порушення викладенні відповідачем в таблиці 1 акту перевірки від 02.02.2011 року № 000195 повністю спростовуються оглянутими в судовому засіданні речовими доказами, копії яких були долучені до матеріалів справи, а оригінали залишені на зберіганні у позивача відповідно до вимог ст.80 КАС України (аркуші справи 81-87). Разом з цим, якість товару підтверджується висновками державної санітарної-епідеміологічної експертизи та додатками до висновків державної санітарної-епідеміологічної експертизи від 18.10.2010 року № 05.03.02-03/77429, від 27.04.2008 року № 05.03.02-03/21497, від 07.05.2010 року № 05.03.02-03/30641 (аркуші справи 32-37).
Згідно п.7 ст.7 Закону № 877 на підставі акта, який складено за результатами здійснення планового заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, протягом п'яти робочих днів з дня завершення заходу складається припис, розпорядження або інший розпорядчий документ про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
Частиною 1 ст.15 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 року № 1023-XII (далі-Закон № 1023) передбачене, що споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).
Інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування (ч.2 ст.15 Закону № 1023).
Відповідно до ч.7 ст.15 Закону № 1023 у разі коли надання недоступної, недостовірної, неповної або несвоєчасної інформації про продукцію та про виробника (виконавця, продавця) спричинило:
1) придбання продукції, яка не має потрібних споживачеві властивостей, - споживач має право розірвати договір і вимагати відшкодування завданих йому збитків;
2) неможливість використання придбаної продукції за призначенням - споживач має право вимагати надання у прийнятно короткий, але не більше місяця, строк належної інформації. Якщо інформацію в обумовлений строк не буде надано, споживач має право розірвати договір і вимагати відшкодування збитків;
3) заподіяння шкоди життю, здоров'ю або майну споживача - споживач має право пред'явити продавцю (виробнику, виконавцю) вимоги, передбачені статтею 16 цього Закону, а також вимагати відшкодування збитків, завданих природним об'єктам, що перебувають у його володінні на праві власності або на інших підставах, передбачених законом чи договором.
Частиною 3 ст.17 Закону № 1023 визначено, що продавець (виконавець) зобов'язаний надати споживачеві достовірну і доступну інформацію про найменування, належність та режим роботи свого підприємства.
Згідно пункту 16 Наказу Міністерства економіки України від 19.04.2007 року № 104 «Про затвердження Правил роздрібної торгівлі непродовольчими товарами» (далі-Наказ № 104) здійснюючи продаж непродовольчих товарів вітчизняного та іноземного виробництва, працівники суб'єкта господарювання зобов'язані надати споживачам необхідну, достовірну та своєчасну інформацію про товари в супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також маркуванням чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів товарів, яка має містити: назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; найменування нормативних документів, вимогам яких повинні відповідати вітчизняні товари; дані про основні властивості товару; відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремих товарів, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами; дані про ціну (тариф), умови та правила придбання товару; дату виготовлення; відомості про умови зберігання; гарантійні зобов'язання виробника (виконавця); правила та умови ефективного і безпечного використання товару; строк придатності (строк служби) товару, відомості про необхідні дії споживача після його закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.
Тобто, аналізуючи норми Закону № 1023 та положення Наказу № 104, які визначають обов’язок продавця (суб’єкта господарювання) надавати споживачу (покупцю) необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформації про продукцію суд приходить до висновку, що відповідальність за цей факт може бути застосована лише за умови ненадання відповідної інформації про продукцію саме покупцю (споживачу), а не контролюючим органам. Відповідач, оскаржуваною постановою про накладення стягнення застосував до позивача штраф у розмірі 510,00 грн., при цьому, зовсім не встановивши факту ненадання споживачу (покупцю) відповідної інформації у будь-який зручний спосіб для покупця, що є порушенням вимог Закону № 1023 та положень Наказу № 104.
Відповідно до п.7 ч.1 ст.23 Закону № 1023 у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність окрім іншого за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію - у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Аналогічні вимоги містить і Положення «Про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів», затверджене Постановою КМУ від 17.08.2002 року № 1177.
Таким чином, відповідач, не зважаючи на вимогу суду не надав відомостей щодо розрахунку штрафної санкції в розмірі 510,00 грн., яка була застосована до позивача оскаржуваним рішенням.
Разом з тим, суд не погоджується з висновками позивача про те, що відповідач керуючись ст.202 КАС України повинен скасувати своє рішення та ухвалити нове у зв’язку з порушеннями норм матеріального та процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення з наступних підстав.
Стаття 202 КАС України відноситься до розділу IV (перегляд судових рішень) глави 1 (апеляційне провадження) КАС України. Тобто, правила встановлені ст.202 КАС України відносяться до компетенції суду апеляційної інстанції при перегляді судових рішень, а не рішень суб’єктів владних повноважень.
Суд також вважає, що не підлягають задоволенню уточнені позовні вимоги позивача в частині визнання незаконними дій відповідача щодо складання акту перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів від 02.02.2011 року № 000195, заповнення таблиці № 1 до акту, оскільки таблиця № 1 до акту перевірки є невід’ємною частиною самого акту, а тому питання про неправомірність її складання не може розглядатися без надання правової оцінки первинному документу. Крім того, акт перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів від 02.02.2011 року № 000195 лише фактично фіксує певні обставини, що були встановлені під час здійснення перевірки і сам по собі акт перевірки не тягне для позивача будь-яких негативних наслідків, не встановлює, не змінює та не припиняє правовідносини, а відтак не порушує прав та законних інтересів позивача. Тобто, зазначений спосіб захисту прав позивача суд вважає неналежним.
Також, на думку суду, не можуть визнаватися незаконними дії заступника начальника Управління у справах захисту прав споживачів у Луганській області ОСОБА_3, оскільки виходячи із приписів ст.17 КАС України (юрисдикція адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ) відповідачем у адміністративних справах є суб’єкт владних повноважень або фізична чи юридична особа, у випадках встановлених законом. Зазначена посадова особа відповідача (ОСОБА_3.) виконує свої посадові обов’язки та представляє інтереси державного суб’єкта наділеного владними управлінськими функціями, що у даному випадку виключає можливість визнання неправомірними дій заступника начальника Управління у справах захисту прав споживачів у Луганській області ОСОБА_3, як певної фізичної особи.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування , їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ч.1, 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Під час розгляду даної адміністративної справи представник відповідача не надав суду достатніх доказів правомірності своїх дій щодо проведення перевірки 02.02.2011 року фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 та винесення постанови про накладення стягнення від 07.02.2011 року № 000165 про застосування до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 штрафу у розмірі 510,00 грн., а відтак позовні вимоги в цієї частині підлягають задоволенню.
Згідно з ч.3 ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 11, 17, 18, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Уточнений адміністративний позов ОСОБА_2 до управління у справах захисту прав споживачів у Луганській області про визнання неправомірними дій та скасування постанови про накладення стягнення задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії відповідача - управління у справах захисту прав споживачів у Луганській області щодо проведення 02.02.2011 року перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_2.
Скасувати постанову про накладення стягнень управління у справах захисту прав споживачів у Луганській області від 07.02.2011 року № 000165 про застосування до фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 штрафу у розмірі 510,00 грн.
У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.
Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_2) витрати зі сплати судового збору у розмірі 02,55 (дві гривні п’ятдесят п’ять коп.) грн.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.
Постанову у повному обсязі складено та підписано 27 травня 2011 року.
СуддяА.А. Лагутін