Категорія №8.1.5
ПОСТАНОВА
Іменем України
23 травня 2011 року Справа № 2а-2147/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді Ковальовій Т.І.
при секретарі Бавикіній А.С.
За участю представників сторін:
від позивача: не з’явився
від відповідача: не з’явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Державної податкової інспекції м. Первомайську Луганської області до Комунального підприємства «Первомайськ - сервіс» про стягнення податкового боргу, -
ВСТАНОВИВ:
14 березня 2011 року до суду надійшла позовна заява Державної податкової інспекції м. Первомайську Луганської області до Комунального підприємства «Первомайськ - сервіс» про стягнення податкового боргу.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач пояснив, що Комунальне підприємство «Первомайськ - сервіс» зареєстровано виконавчим комітетом Первомайської міської Ради Луганської області від 05.08.2002 року № 040519680010144.
Комунальне підприємство «Первомайськ - сервіс» взято на облік платником податків 22.08.2002 року за № 849, зареєстровано платником податку на додану вартість 01.08.2002 року .
Комунальне підприємство «Первомайськ - сервіс» не сплатило до бюджету узгоджену суму податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 25617,00 грн., у зв’язку з чим утворився податковий борг.
У судове засідання представник позивача не з’явився, про дату, місце та час слухання справи був повідомлений належним чином, надіслав факсограмою до канцелярії суду клопотання, в якому просив розглянути справу без його участі.
В судове засідання представник відповідача не з’явився, про дату, місце та час слухання справи був повідомлений належним чином, причини неявки суду не відомі. Надіслав факсограмою до канцелярії суду відзив на адміністративний позов, в якому визнав позовні вимоги.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Ці ж наслідки застосовуються у разі повторного неприбуття за таких самих умов відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень.
За таких обставин, відповідно до приписів статті 128 КАС України, суд здійснює розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступне.
Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.
Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Судом встановлено, що Комунальне підприємство «Первомайськ - сервіс» зареєстровано виконавчим комітетом Первомайської міської Ради Луганської області від 05.08.2002 року № 04051968ю0010144 (а.с.8).
Комунальне підприємство «Первомайськ - сервіс» взято на облік платником податків 22.08.2002 року за № 849 (а.с.6 на звороті), зареєстровано платником податку на додану вартість 01.08.2002 року згідно свідоцтва № 16494248 серія НБ № 192861, індивідуальний податковий номер 320821212104 .
Комунальне підприємство «Первомайськ - сервіс» не сплатило до бюджету узгоджену суму податкового боргу з податку на додану вартість в сумі 25617,00 грн., у зв’язку з чим утворився податковий борг.
У зв'язку з несвоєчасною сплатою податкового зобов'язання у відповідача станом 14.03.2011 року утворився податковий борг перед бюджетом з податку на додану вартість у сумі 25617,00 грн..
Державною податковою інспекцією в м. Первомайську Луганської області згідно п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України здійснює за платника податків і на користь держави заходи, щодо погашення податкового боргу такого платника податків, зокрема, шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а саме відповідачу було направлено першу та другу податкові вимоги відповідно від 18.10.02 р. № 1/130 та від 18.11.02 р. № 2/137 (а.с.9,10).
01 січня 2011 року набув чинності Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Проте, оскільки правовідносини щодо наслідків несплати платником податків –відповідачем у даній адміністративній справі - податкового боргу, виник до набрання чинності Податковим Кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI, суд вважає за необхідне застосувати норми раніше діючого законодавства в частині узгодження податкового боргу та нарахування пені.
У відповідності до п.п.6.2.1. п. 6.2. ст.6 Закон України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181 (далі - Закон, що діяв на момент направлення вимоги) перша податкова вимога № 1/130 від 18.10.2002 року була вручена ОСОБА_1 та друга податкова вимога № 2/137 від 18.11.2002 року отримана головним бухгалтером ОСОБА_2 (а.с.9,10).
Відповідно до вимог Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який був чинним на дату виникнення спірних правовідносин та звернення до суду з даним позовом) Комунальне підприємство «Первомайськ - сервіс» подало до Державної податкової інспекції у м. Первомайську Луганської області податкову декларацію № НОМЕР_1 від 21.01.2011 року з податку на додану вартість за грудень 2010 року, в якій визначило податкове зобов’язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 25617,00 грн. (арк. справи 12,13).
Згідно із підпунктом 5.1 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.
Згідно п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону №2181, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Відповідно до п.п. 5.4.1 п. 5.4. ст. 5 Закону №2181, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.
Пунктом 1.3 ст. 1 Закону №2181 передбачено, податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Згідно з п.3 ч. 1 ст.9 ЗУ №1251 платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.
Як визначено п.п 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України № 2181, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.
Законом України № 2181, який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платником податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
Норми Закону № 2181, які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства, містять вичерпний перелік порушень, що не підлягає розширеному тлумаченню. Серед зазначених порушень немає недотримання порядку погашення податкового боргу та податкових зобов'язань, встановленого пунктом 7.7 статті 7 Закону України № 2181.
Сума податкового боргу відповідачем добровільно не сплачена.
Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Таким чином позовні вимоги позивача є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи вимоги статті 94 КАС України, а також пункт 15 частини 2 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» від сплати державного мита (судового збору) звільнені, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 99, 105, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами ” суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позовні вимоги Державної податкової інспекції м. Первомайську Луганської області до Комунального підприємства «Первомайськ - сервіс» про стягнення податкового боргу задовольнити повністю.
Стягнути з рахунків у банках Комунального підприємства «Первомайськ - сервіс» (93200, Луганська область, м. Первомайськ, вул. Менделеєва, 1а) кошти за податковим боргом з податку на додану вартість в сумі 25617,00 грн. в дохід державного бюджету України.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
СуддяТ.І. Ковальова