Категорія №8

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 травня 2011 року Справа № 2а-2554/11/1270

          Луганський окружний адміністративний суд у складі:

           головуючого судді                        Кравцової Н.В.,

          при секретарі                                     Бражник В.І.,

за участю сторін:  

представника позивача:                  Свиридова М.В.,

представника відповідача:              Слєпічева О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс - Вей» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську про визнання дій неправомірними, визнання недійсним та скасування наказу від 12.03.2011 № 159 про проведення документальної невиїзної перевірки,-  

                                                                  ВСТАНОВИВ:

29 березня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс - Вей» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську, в якому позивач просить:

           - визнати дії Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську щодо видання наказу від 12.03.2011 №159 про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Транс - Вей» неправомірними;

         - визнати недійсним та скасувати наказ в.о. начальника ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську від 12.03.2011 №159 про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Транс - Вей»;

        - визнати дії Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську   щодо   складання   акту   перевірки   ТОВ   «Транс   -   Вей»   від   17.03.2011 № 104/23/36189001 неправомірними;

         - визнати безпідставними твердження ДПІ, викладені в акті перевірки, а саме, про нікчемність правочинів, укладених із контрагентами позивача, та завищення податкового кредиту у сумі 68611 грн. за грудень 2010 року, завищення податкових зобов'язань у сумі 72251 грн. за грудень 2010 року з податку на додану вартість.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що наказом в.о. начальника ДПІ від 12.03.2011 №159 було призначено перевірку з питань повноти обчислення податку на додану вартість за період грудень 2010 року - січень 2011 року, за результатами якої складено акт від 17.03.2011 №104/23/36189001.

Вказаним актом встановлено порушення ТОВ «Транс - Вей»: п.3 ст.5, п.1 ст.7 Господарського кодексу України, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168, у результаті чого за період з 01.12.2010 по 31.12.2010 завищено податковий кредит у сумі 68611 грн. та податкові зобов'язання у сумі 72251 грн.

Позивач вважає дії працівників податкової інспекції щодо прийняття наказу від 12.03.2011 №159 про проведення документальної невиїзної перевірки                      ТОВ «Транс - Вей» незаконними, а висновки, викладені в акті перевірки від 17.03.2011 безпідставними та необґрунтованими з наступних підстав.

Особливості проведення документальної невиїзної перевірки   встановлені           ст. 79 Податкового кодексу України. Для проведення позапланової невиїзної документальної перевірки існує певна процедура дій, встановлених діючим законодавством, недодержання якої веде до втрачання права працівників ДПІ на проведення такої перевірки.

Право на проведення даного виду перевірок виникає у тому разі, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

В акті перевірки міститься посилання на те, що посадовим особам ТОВ «Транс-Вей» направлявся запит від 03.03.2011 №3098/23-20 щодо здійснення господарських операцій та їх документальне підтвердження, але вказаний запит на адресу позивача не надсилався, а тому у відповідача не було права на проведення перевірки та на прийняття наказу.

Як зазначено в п. 1 наказу, перевірка ТОВ «Транс - Вей» повинна проводитись у термін з 14.03.2011 по 15.03.2011, але згідно поштового штемпелю на конверті наказ та повідомлення про проведення перевірки було направлено на адресу позивача лише 15.03.2011, тобто після проведення перевірки..

Крім того, в акті перевірки вказано, що перевірка проводилась 16.03.2011, але відповідач не мав права на проведення перевірка у вказаний час, оскільки наказом встановлений термін перевірки з 14.03.2011 по 15.03.2011.

Таким чином, відповідач не мав права видавати наказ на проведення документальної невиїзної перевірки та складати акт перевірки, в якому містяться хибні висновки стосовно нікчемності угод, укладених із контрагентами позивача.

Ухвалою суду від 31 березня 2011 року відмовлено у відкритті провадження у вказаній справі в частині позовних вимог про визнання безпідставними твердження Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську, викладені в акті перевірки, а саме, про нікчемність правочину, укладених із контрагентами, про завищення податкового кредиту в сумі 68611 грн. за грудень 2010 року та завищення податкових зобов'язань в сумі 72251 грн. за грудень 2010 року з податку на додану вартість.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові та просив задовольнити позов.  

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав пояснення, аналогічні викладеним в запереченнях на позовну заяву, просив відмовити у задоволенні позову, у своїх поясненнях послався на те, що наказ було прийнято у відповідності до  п.п 78.1.1, 78.1.4  п. 78.1 статті 78  Податкового кодексу України, оскільки позивачем не було надано пояснень та документів на запити податкової інспекції про що податковим ревізором було складено акт. Щодо визначення у акті перевірки дати проведення перевірки – 16.03.2011 пояснив, що це описка. Щодо направлення оскаржуваного наказу після проведення перевірки, а саме, 17.03.2011 пояснити не міг.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Державна податкова адміністрація України, до складу якого входить ДПІ у Артемівському районі м. Луганська, є одним із органів державної виконавчої влади. Відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України та аналогічним вимогам чинного законодавства України.

Право податкової інспекції на проведення перевірок підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом.

Судом  встановлено, що Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс - Вей» зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської ради 30.09.2008 за № 1 382 102 0000 0155508 та  взято на облік як платника податків до Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську 01.10.2008 за № 6015.

12.03.2011 начальником ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську видано наказ № 159 «Про проведення документальної невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс-Вей» з 14.03.11 по 15.03.11 з питань повноти обчислення податку на додану вартість за період грудень 2010 року, січень 2011 року (а.с. 27).

На підставі вказаного наказу ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс - Вей», код за ЄДРПОУ 36189001 з питань правомірності нарахування податкових зобов’язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.12.10 по 31.12.11 (а.с. 30-47).

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 3 ст. 5 та п. 1 ст. 7 Господарського кодексу України; п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»; п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого за період з 01.12.2010 по 31.12.2010 завищено податковий кредит у сумі 68611 грн., у тому числі за грудень 2010 року  на суму 68611 грн.,  податкові зобов’язання у сумі 72251 грн., у тому числі за грудень 2010 року на суму   72 251 грн.

Стаття 78 Податкового Кодексу України містить перелік підстав для здійснення податковим органом документальної позаплановлї виїзної перевірки, яка в тому числі відповідно до п. 78.1.1. може здійснюватися за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до п. 73.3. ст. 73 Податкового Кодексу України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав:

1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби;

2) для визначення рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок;

3) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Порядок отримання інформації органами державної податкової служби за їх письмовим запитом визначається Кабінетом Міністрів України.

Як встановлено у судовому засіданні, підставою для проведення документальної невиїзної перевірки та прийняття оскаржуваного наказу є ненадання позивачем пояснень та документального підтвердження на запит ДПІ в Артемівському районі м. Луганська від 03.03.2011.

Як вбачається із пояснень представника відповідача 03.03.2011 року на адресу позивача нарочно податковим ревізором було спрямовано запит за вих.. № 3098/10/23-20 про надання пояснень та документального підтвердження ТОВ «Транс-Вей», але у зв’язку з не находженням підприємства за юридичною адресою, запит вручено не було про що складено акт від 03.03.2011 № 18/2300/36189001 про неможливість вручення запиту про надання пояснень та їх документального підтвердження ТОВ «Транс-Вей» (а.с. 57).

Але суд критично оцінює доводи представника відповідача з наступних підстав.

Дійсно, представником відповідача під час розгляду справи був наданий акт від 03.03.2011 № 18/2300/36189001 про неможливість вручення запиту про надання пояснень та їх документального підтвердження ТОВ «Транс-Вей», в якому йде посилання на запит від 03.03.2011 за № 3098/10/23-20.

Але на вимогу суду про надання доказів за ініціативою суду по справі відповідно до статті 71 КАС України, представником відповідача не було надано оригіналу або належним чином засвідченої копії запиту за вих.. № 3098/10/23-20 про надання пояснень та документального підтвердження ТОВ «Транс-Вей». Причини з яких неможливо надати вказаний документ представник податкової інспекції вказати  не міг.

Також представником відповідача на вимогу суду не було надано доказів, які б свідчили про реєстрацію актів від 03.03.2011 та від 12.03.2011 у журналі реєстрації відповідних документів, а також не було надано оригінали вказаних актів для огляду у судовому засіданні.

Крім того, суд оцінивши акт від 03.03.2011 № 18/2300/36189001 про неможливість вручення запиту про надання пояснень та їх документального підтвердження ТОВ «Транс-Вей» як доказ на який посилається представник відповідача у своїх доводах, вважає його неналежним  для підтвердження заперечень з наступних підстав.

Як вже було раніше зазначено, відповідно до статті 73 Податкового кодексу України запит вважається врученим, якщо його надіслано поштою листом з повідомленням про вручення за податковою адресою або надано під розписку платнику податків або іншому суб'єкту інформаційних відносин або його посадовій особі.

Представником відповідача не було доведено, що запит від 03.03.2011 про надання пояснень та їх документального підтвердження було надіслано позивачу рекомендованою кореспонденцією, або зазначено підстави з яких податкова інспекція була позбавлена такої можливості. Крім того, вказаний запит не було належним чином вручено під розписку керівнику підприємства.

Посилання представника відповідача про неможливість вручення запиту від 03.03.2011 керівнику підприємства під розписку у зв’язку з відсутністю ТОВ «Транс-Вей» за юридичною адресою суд вважає необґрунтованим, оскільки  згідно  довідки  АЄ № 212832 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 15.04.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс-Вей» зареєстровано за адресою: м. Луганськ,  кВ. Степовий, 1/101 (а.с. 63).

Крім того, представником позивача було надано суду копії бухгалтерських документів, які свідчать про здійснення підприємством фінансово-господарської діяльності, а саме, податкові декларації з податку на додану вартість,                      товаро - транспортні накладні, договори та платіжні доручення про сплату податку на додану вартість (а.с. 64-137).

Також позивачем був наданий договір оренди від 01.09.2010 № 12, укладений між ТОВ «Торгова фірма «СОТА» (Орендодавець) та ТОВ «Тран-свей» (Орендатор) про надання частини нежитлового приміщення у будівлі, розташованої за адресою: м. Луганськ, вул.. 2-а Краснознаменна, 16В (на 2 поверсі) для розміщення офісу.

Як вбачається із пояснень представника позивача, ТОВ «Транс-Вей» дійсно зареєстрований за адресою: м. Луганськ, кВ. Степовий, 1/101, але, оскільки це приміщення є приватною квартирою директора підприємства, фактично підприємство розміщено та здійснює свою діяльність за адресою м. Луганськ, вул.. 2-а Краснознаменна, 16В, про що після укладання договору оренди було повідомлено податкову інспекцію.

Таким чином, суд вважає, що відповідач не вжив належних заходів про вручення запиту від 03.03.2011 про надання пояснень та їх документального підтвердження позивачем, а тому акт про неможливість вручення запиту 03.03.2011 не є належним доказом  про вручення керівнику підприємства вказаного документу.

Крім того, суд вважає за необхідним зауважити, що у запиті від  03.03.2011 про надання пояснень та їх документального підтвердження зафіксований факт про неможливість вручення наказу та повідомлення на проведення перевірки.

Посилання представника відповідача у своїх доводах на  довідку  про встановлення фактичного місцезнаходження (місце проживання) платника податків від 16.03.2011 (а.с. 59) суд вважає безпідставним, оскільки акт від 03.03.2011, який на твердження представника відповідача став підставою для проведення перевірки та як наслідок прийняття оскаржуваного наказу  був складений до виходу робітників податкової міліції за  юридичною адресою підприємства – 16.03.2011.

Згідно п. 79.1 статті 79 ПК України документальна  невиїзна  перевірка  здійснюється у разі прийняття керівником органу державної  податкової  служби  рішення про   її  проведення  та  за  наявності  обставин  для  проведення документальної перевірки,  визначених  статтями  77  та  78  цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього  Кодексу документів  та даних,  наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках,  або отриманих  в  інший  спосіб,  передбачений законом.

Згідно п. 79.2 статті 79 ПК України  документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом,  та  за  умови  надіслання  платнику податків  рекомендованим  листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його  уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про  дату  початку  та  місце проведення такої перевірки.

Згідно п. 78.1.1, 78.1.4 статті 78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин:

за наслідками перевірок інших платників податків  або отримання  податкової  інформації виявлено факти,  що свідчать про можливі порушення платником  податків  податкового,  валютного  та іншого  законодавства,  контроль за дотриманням якого покладено на органи державної  податкової  служби,  якщо  платник  податків  не надасть   пояснення   та   їх   документальні   підтвердження   на обов'язковий письмовий запит органу  державної  податкової  служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту;

виявлено   недостовірність   даних,  що  містяться  у податкових деклараціях,  поданих платником податків,  якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

У судовому засіданні було встановлено, що підставою для проведення  позапланової невиїзної документальної перевірки підприємства було не надання позивачем   пояснень   та   їх   документальні   підтвердження   на обов'язковий письмовий запит відповідача від 03.03.2011 протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Але як було встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, відповідачем не було належним чином направлено або вручено позивачу  запит від 03.03.2011 про надання пояснень та їх документального підтвердження, а тому як наслідок не було законних підстав для  прийняття наказу на проведення перевірки.

Крім того, під час судового розгляду справи було встановлено та підтверджено доказами, що акт про неможливість вручення запиту про надання пояснень та їх документального підтвердження був складений 03.03.2011, а наказ на проведення перевірки було прийнято  12.03.2011, тобто у порушення строків визначених п.п 78.1.1, 78.1.4 статтею 78 ПК України.

Також судом було встановлено, що наказ на проведення перевірки від 12.03.2011 та акт про проведення  позапланової невиїзної перевірки від 17.03.2011 року були направлені на адресу позивача рекомендованою кореспонденцією 17.03.2011 (а.с. 56), про що у судовому засіданні було повідомлено представником відповідача та надано до матеріалів справи відповідний доказ (а.с. 56). Тобто, відповідачем було направлено оскаржуваний наказ 17.03.2011 рекомендованою кореспонденцією вже після проведення перевірки, що є грубим порушенням вимог п. 79.2 статті 79 Податкового кодексу України.

Щодо акту від 12.03.2011 № 20/2300/36189001 на який посилався відповідач як доказ про неможливість вручення позивачу повідомлення та наказ на перевірку суд також вважає безпідставним, оскільки п. 79.2 статті 79 ПК України передбачено лише випадки направлення рекомендованою кореспонденцією або вручення під розписку вказаних документів.  

Таким чином, оскільки у судовому засіданні знайшли своє законне підтвердження вимоги позивача про порушення відповідачем норм Податкового кодексу України при прийнятті наказу від 12.03.2011  № 159 про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Транс-Вей», то і як наслідок дії відповідача щодо прийняття даного наказу та складання  у подальшому акту перевірки від 17.03.2011 є неправомірними та такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства.

          З урахуванням усіх обставин у справі та доказів, які були надані сторонами по справі, суд приходить до висновку, що відповідачем було грубо порушено вимоги діючого законодавства, які встановлюють підстави та порядок проведення перевірок, прийняття наказу на проведення  документальної невиїзної перевірки,  а тому вимоги позивача про  визнання дій Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську щодо видання наказу від 12.03.2011 №159 про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Транс - Вей» неправомірними, визнання недійсним та скасування наказу в.о. начальника ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську від 12.03.2011 №159 про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Транс - Вей»; визнання дій Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську   щодо   складання   акту   перевірки   ТОВ   «Транс   -   Вей»   від   17.03.2011 № 104/23/36189001 неправомірними є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Питання щодо судових витрат судом вирішено у відповідно до статті 94 КАС України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 71, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

                                                                ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс - Вей» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську про визнання дій неправомірними, визнання недійсним та скасування наказу від 12.03.2011 № 159 про проведення документальної невиїзної перевірки задовольнити.     

          Визнати дії Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську щодо видання наказу від 12.03.2011 №159 про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Транс - Вей» неправомірними.

         Визнати недійсним та скасувати наказ №159 від 12.03.2011 про проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Транс – Вей.

        Визнати дії Державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську   щодо   складання   акту   перевірки   ТОВ   «Транс   -   Вей»   від   № 104/23/36189001 17.03.2011 неправомірними.     

          Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 11 травня 2011 року.

           СуддяН.В. Кравцова