Справа № 2а-2651/11

                                                    Справа №  2-а-2651/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

           25 травня 2011 року cуддя Дарницького районного суду м. Києва Вовк Є.І.,  розглянувши в порядку скороченого провадження, відповідно до ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України у Дарницькому районі м. Києва, Управління праці та соціального захисту населення Дарницького району м. Києва Київського міського центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, про перерахунок пенсії, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з вказаним позовом, в якому просить: зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі  м. Києва провести перерахунок та виплату, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії (ІІ групи інвалідності), основної пенсії згідно вимог ст.152 Конституції України, ст.. 1175, ст.. 268 ЦК України та ст.. 50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з розрахунку не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, яка повинна становити 75 % від мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з  урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність –за період з 01.01.2010 року по 21.12.2010 року з урахуванням проведених виплат; зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі  м. Києва усунути порушення, а саме призначити довічно, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, основну пенсію, в розмірі не менше 8 мінімальних пенсій за віком встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, яка повинна становити 75 % від мінімальної пенсії за віком, встановленої ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», згідно вимог ст.. 54 Закону України «Про статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 р. № 796-Х11 і виплачувати щомісячно в подальшому починаючи з 01.02.2011 року згідно ч. 1 ст. 28 та ст.. 45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»і ст.. 67 Закону України «Про   статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов’язати  Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної  у м. Києві державної адміністрації усунути порушення і провести перерахунок згідно ст.. 48 Закону України № 796-Х11 від 28.02.1991 р. щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат з моменту виникнення  права на щорічну допомогу на оздоровлення, а саме з 01.02.2010 р.; зобов’язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат виплатити згідно ст.. 48 Закону України № 796-Х11 від 28.02.1991 р. щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат з моменту виникнення права на щорічну допомогу на оздоровлення, а саме з 01.01.2010 року; зобов’язати  Управління праці та соціального захисту населення Дарницької районної  у м. Києві державної адміністрації, Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат призначити довічно, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, щорічну допомогу на оздоровлення згідно вимог ст.. 48 Закону України «Про   статус і соціальних захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 р. № 796-Х11 і виплачувати починаючи з 01.02.2011 року; зобов’язати відповідачів утриматись від самостійного відходу від встановленого судом порядку нарахування пенсії; провести розгляд справи без участі позивача та представника позивача.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 29.03.2010р. вказану позовну заяву в частині позовних вимог за період до 28.08.2010р. залишено без розгляду.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що йому встановлено ІІ групу інвалідності безстроково та він є особою, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, та віднесений до 1 категорії. Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва. Згідно зі ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»особам, віднесеним до 1 категорії призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, інвалідам ІІ групи у розмірі 75% від мінімальної пенсії за віком, з урахуванням прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Згідно зі ст.49, ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в усіх випадках для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії (ІІ групи інвалідності) щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, розмір пенсії не може бути нижчим 8 мінімальних пенсій за віком. Мінімальна пенсія за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, що визначається на кожний рік законами «Про Державний бюджет України». Разом з тим, позивач одержує щорічну допомогу в меншому розмірі. На звернення позивача здійснити перерахунки відповідно до позовних вимог відповідачі відмовили та зазначили, що нарахування проводиться правильно.

Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі м. Києва у письмових запереченнях на позовну заяву просить в задоволені позовних вимог відмовити та зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в редакції від 05.10.2006 року, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорії, розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок здійснювався з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму. Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів»до ст.51 та ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»були внесені зміни, які 22.05.2008 року були визнанні неконституційними. Однак, 28.05.2008 року № 530 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову, що набрала чинності з 22.05.2008 року, на підставі якої і нараховувалась щорічна додаткова пенсія.

Відповідач-2 у письмових запереченнях на позовну заяву просить в задоволені позовних вимог відмовити повністю та зазначає, що відповідачем-2 проводилось нарахування щорічної допомоги на оздоровлення, яка передбачена ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у розмірах, визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме для позивача - в розмірі 120,00 грн.

Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат у письмових запереченнях просить відмовити в позові, оскільки згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення, мають зокрема, учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, інваліди І, ІІ, ІІІ групи, евакуйовані із зони відчуження у 1986 році. Відповідно до ст.63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок Державного бюджету. Видатки держави на загальносуспільні потреби, їх розмір і цільове спрямування визначаються виключно Законом «Про Державний бюджет України»на відповідний рік. Згідно ст.1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України», Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі виконавчої влади. Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України видає обов’язкові для виконання акти –постанови і розпорядження. Отже, Київський міський центр при нарахуванні допомоги на оздоровлення, керуючись Постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», діяв в межах норм чинного законодавства, відтак, дії відповідача-3 є правомірними.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

          З матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває на пенсійному обліку в Управлінні пенсійного фонду України у Дарницькому районі м. Києва, є учасником  ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС,  категорії 1, є інвалідом ІІ групи, захворювання позивача пов’язане з аварією на ЧАЕС.

Відповідачі відмовилися перерахувати (виплачувати)  позивачу пенсію в порядку, визначеному у позовних вимогах з підстав, наведених у вищезазначених письмових запереченнях на позов.

Позивачу призначена та виплачується пенсія відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак не в повному обсязі.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 року № 796-XII (далі –Закон № 796-XII) визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює  єдиний  порядок  визначення  категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до частини четвертої статті 54 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв'язку із втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів II групи, щодо яких установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими 8 мінімальних пенсій за віком.

Згідно зі ст.50 зазначеного Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема інвалідам IІ групи - у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком. Як передбачено ст.53  Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Пунктом  28 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року   було внесено зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зокрема, зміст  статті 50 викладено в новій редакції, відповідно до якої , особам, віднесеним  до категорії 1,  призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах:  інвалідам I групи - 30 процентів  прожиткового  мінімуму  для осіб, які втратили працездатність;  інвалідам II  групи  - 20 процентів, а інвалідам ІІІ групи –15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Також внесено зміни до ст.54 вказаного Закону, частини третю  і  четверту  статті  54  замінено  чотирма частинами нового  змісту, відповідно до якого, у всіх  випадках  розміри  пенсій  для інвалідів,  щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою,  не можуть  бути нижчими: для учасників  ліквідації  наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році:  по IIІ групі інвалідності  -  180  процентів  прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; для учасників  ліквідації  наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1987-1990 роках по IIІ  групі  інвалідності  -  140   процентів   прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

          Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, (про що зокрема зазначено у рішенні № 8-рп/2005 від 11.10.2005 року по справі № 1-21/2005 ) пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

          Зокрема, Конституційний Суд України у рішенні від 09.07.2007 року за № 6рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) сформулював правову позицію, згідно з якою Законом про Державний бюджет України, який має особливий предмет регулювання, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних Законів України, а також встановлюватися інше ( додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.

          На підставі Рішення Конституційного Суду України № 10-рп /2008 від 22.05.2008 року положення п.28 розділу 2  Закону  України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року, втратили чинність як такі, що є неконституційними.

          Відповідно до ст. 152 Конституції України, закони та інші правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом  України рішення про їх неконституційність.

Частиною п'ятою статті 54 Закону № 796-ХІІ передбачено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України. Однак, надання законодавцем такого права Кабінету Міністрів України не означає, що останній, встановлюючи такий порядок, може допустити звуження змісту та обсягу прав позивача, встановлених цим же Законом.

Постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» встановлено , що   особам,   які   постраждали   внаслідок Чорнобильської  катастрофи,  щомісячна  додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю,  відповідно до Закону України  "Про  статус  і  соціальний    захист    громадян,    які   постраждали   внаслідок  Чорнобильської катастрофи"  виплачується   у   таких розмірах до прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб,  які втратили працездатність:  тим, що належать до категорії 1: інвалідам I групи - 30 відсотків;     інвалідам II групи - 20 відсотків, інвалідам ІІІ групи –15 відсотків.

Також пунктом 6 вказаної Постанови встановлено, що у  всіх  випадках  розміри  пенсій  для інвалідів,  щодо  яких  встановлено   зв'язок   з   Чорнобильською катастрофою,  і  пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижче:    1) для   учасників    ліквідації    наслідків    аварії    на Чорнобильській АЕС у 1986 році: по II групі інвалідності - 965 гривень;   по III групі інвалідності - 870 гривень;  2) для    учасників    ліквідації    наслідків    аварії   на Чорнобильській АЕС у  1987-1990  роках  та  осіб,  евакуйованих  у 1986 році із зони відчуження: по II групі інвалідності - 725 гривень,  по III групі інвалідності - 675 гривень.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 КАС  України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, за конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, суд вважає , що при визначенні розміру пенсій позивачеві застосуванню підлягають частина перша статті 50 та частина четверта статті 54 Закону № 796-ХІІ ( в редакції Закону № 230/96-ВР від 06.06.1996 року ), а не Постанова Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача.

                  Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсій за віком встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

При розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, установлений у законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

          Доводи  представника відповідача про те, що поняття  «мінімальна  пенсія за віком», про яке йдеться в ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом, суд вважає безпідставними. Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті, мінімального розміру пенсії за віком.

Як визначено ст.71 Закону № 796-XII, дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону, а Постанова Кабінету Міністрів України є лише підзаконним нормативно-правовим актом, який може виключно роз’яснювати порядок застосування закону, а не визначати конкретні суми виплат, відмінні від тих, які визначені чинним законодавством.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що розрахунок та виплата додаткової пенсії та пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, позивачу була здійснена відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»Кабінет Міністрів України уповноважено приймати виключно роз'яснення порядку застосування Закону, а не визначати сам порядок.

Таким чином, статтею 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»на Кабінет Міністрів України покладена функція роз'яснення порядку застосування цього закону, а не встановлення нових розмірів державної та додаткової пенсії даній категорії осіб.

Згідно ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Частиною 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України на адміністративні суди покладено обов'язок, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Виходячи з пріоритетності норм Закону України, суд приходить до висновку, що при визначенні розміру додаткової пенсії та пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, позивачу необхідно застосовувати норми ст. 50 та ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції від 06.06.1996 року), а не положення Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р. № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

Суд також зазначає, що згідно ст. 50 та ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», під час визначення розміру щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, та пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень дає Закон України «Про прожитковий мінімум»від 15 липня 1999 року № 966-14. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.    

Частиною 3 ст. 4 вказаного Закону «Про прожитковий мінімум»передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Таким чином, для позивача як інваліда ІІ групи, особи, постраждалого внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, розмір додаткової пенсії та державної пенсії повинен розраховуватися, виходячи із розміру прожиткового мінімуму.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції від 06.06.1996 року № 230/96-ВР), компенсація за шкоду, заподіяну  здоров'ю, особам, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та сім'ям за втрату годувальника, -  щорічна допомога на оздоровлення інваліду ІІ групи виплачується в розмірі 5 мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Згідно ст. 73 Закону України «Про Державний Бюджет на 2008 рік», ст.. 71 Закону України «Про Державний Бюджет на 2009 рік», ст. 70 Закону України «Про Державний Бюджет на 2010 рік», у 2008 та 2009 роках Кабінету Міністрів України надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Крім того, Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»текст ст. 48 Закону № 796- XII викладено у новій редакції, згідно якої щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», інвалідам ІІ групи установлено розмір щорічної допомоги на оздоровлення - 120 гривень.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»в частині нової редакції ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»визнані неконституційними.

Крім того, у вказаному Рішенні Конституційного Суду України було вказано на його преюдиціальність при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта.

Статтею 152 Конституції України встановлено, що закони і інші  правові акти, які за рішенням Конституційного Суду України визнані неконституційними втрачають свою чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Постанова Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 року № 562, не роз’яснює порядок застосування Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а встановлює новий розмір, при чому в меншому розмірі, тобто звужує обсяг гарантованих Конституцією України прав позивача,

Відтак, при визначені щорічної допомоги на оздоровлення необхідно застосовувати розміри визначені ст. 48 відповідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в редакції від 06.06.1996 року.

Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, таким чином, звуження змісту та обсягу права, наданого Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції від 06.06.1996 року), є безпідставним.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне зазначити, що реалізація особою права, яке пов'язане з отриманням бюджетних коштів і базується на нормах спеціальних нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органів державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом до уваги не приймається. Так, наприклад, у справі «Кечко проти України»Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.    

Оскільки позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема, право на отримання відповідного розміру пенсії та щорічної допомоги.

Наділивши зазначеною соціальною гарантією осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень цих осіб.

Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов’язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов’язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов’язана з іншим принципом –відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов’язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це державна соціальна підтримка дітей війни, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.   

У Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зазначено, що зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру. Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Відповідно до частини 2 статті 3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, дії відповідачів щодо нарахування та виплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, та державної пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, а також щорічної допомоги на оздоровлення з порушенням вимог ст. 50, ст. 54, ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції від 06.06.1996 року) є незаконними.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачі не надали суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності вказаних дій та бездіяльності.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, а саме належить: зобов’язати Управління пенсійного фонду України у Дарницькому районі м. Києва провести перерахунок та виплату ОСОБА_1, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії (ІІ групи інвалідності), основної пенсії згідно з ст.50, ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з розрахунку не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка повинна становити 75% від мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за період з 28.08.2010 року, з урахуванням проведених виплат; зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Дарницького району м. Києва здійснити перерахунок належної ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 28.08.2010 року, з урахуванням проведених виплат; зобов’язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат виплатити належну ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 28.08.2010 року, з урахуванням проведених виплат.

В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки є неконкретними, безпідстваними та необгрунтованими.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 3, 19, 22, 46, 152 Конституції України, ст.ст.48, 49, 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст.ст. 2, 9, 21, 71, 87, 90, 94, 99, 102, 158-163, 183-2, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

            Позов задовольнити частково.

Зобов’язати Управління пенсійного фонду України у Дарницькому районі м. Києва провести перерахунок та виплату ОСОБА_1, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії (ІІ групи інвалідності), основної пенсії згідно з ст.50, ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з розрахунку не нижче 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка повинна становити 75% від мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність за період з 28.08.2010 року, з урахуванням проведених виплат.

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Дарницького району м. Києва здійснити перерахунок належної ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 28.08.2010 року, з урахуванням проведених виплат.

Зобов’язати Київський міський центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат виплатити належну ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 28.08.2010 року, з урахуванням проведених виплат.

В задоволені іншої частини позовних вимог –відмовити.

Судові витрати по справі віднести за рахунок держави.

Постанова підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з моменту отримання її копії.

Суддя